Романчук О.

В радянські часи на території України була густа мережа музеїв різних профілів. В обласних та багатьох районних центрах було по декілька  державних музеїв підпорядкованих Міністерству культури. Поряд з ними в школах, на підприємствах, в деяких селах були музейні кімнати, які висвітлювали історію цих закладів, сіл. Існували такі музеї за рахунок спонсорів, а керували ними  ентузіасти на так званих “громадських засадах”. Організовувалися “народні” музеї поціновувачами історії і трималися вони тільки на їх ентузіазмі.

З розвалом Радянської імперії з її комуністичним диктатом, ідеологічні і моральні цінності соціалізму швидко нівелювалися і почався обвал серед народних музеїв. В багатьох державних музеях стали змінювати експозиції епохи соціалізму, а музеї на громадських засадах просто закривалися, експонати втрачалися.

В своїй статті я хочу розповісти про один із  таких народних музеїв с. Колом’є, що в  Славутському районі. Село знаходиться на правому високому березі р. Горинь при старовинному тракті Острог – Славута. Цей населений пункт відомий з 1583 р. як маєток князів Острозьких, де було “3 дими” (будинки) 1.

До 1855 р. село належало Яблоновським, пізніше графині Зубовій, а з 1864 р. – Германові 2 .

В 1869 р. була побудована дерев’яна церква в ім’я святого князя Олександра  Невського і дзвіниця 3. У селі діяли дві корчми 4.

В кінці ХІХ ст. в с. Колом’є було 174 будинки і 866 мешканців 5, які займалися сільським господарством і рибною ловлею. В селі був вітряний млин. В першій половині  ХІХ століття в селі працювали гончарі, а потім цей вид ремесла згас 6. З покладів місцевої глини і вапняку випалювали цеглу і вапно.

На початку 1930-х років в селі був організований колгосп. На ті часи  припадають і найбільші біди села: голодомор, репресії. 1941 рік приніс в село нове горе – війну, в якій загинули сотні односельчан. Більш-менш нормальне життя  людей стало в 1970-80-ті роки. Саме в ті часи і відкривається в селі краєзнавчий музей. Організатором цього закладу був місцевий житель Іванюк Борис Герасимович, 1924 р.н.

Мені неодноразово приходилося зустрічатися з цією цікавою людиною. На запитання, хто створював музей, була відповідь Бориса Герасимовича: “Я тоді працював бригадиром городньої бригади, в якій було багато молоді, але вона не знала свого минулого. Потрібно було заповнити цю прогалину. А друге, що спонукало до створення музею – це пам’ять про бойових побратимів, бо я сам – учасник бойових дій, маю поранення, нагороди. Почали створювати музейну кімнату самостійно, без вказівок зверху” 7.

Цей почин був підтриманий молодими людьми, вчителями місцевої школи і сусідньої  села Полянь, головою Полянської сільської Ради Олександром Михайловичем Ковальчуком і головою колгоспу ім. Куйбишева Іваном Кордонським. Для майбутнього музею в 1981 р. було виділено приміщення колгоспної комори, матеріали для проведення ремонту будівлі. Приміщення комори – це перша будівля колгоспу “Червоний сіяч” зведена у 1930 р.  із клунь і хатів так званих “куркулів”. В цьому приміщенні в той час було правління колгоспу під керівництвом голови Дембіцького. Одночасно з ремонтом будинку музею активно проводився збір матеріалів для майбутньої експозиції. Значну кількість експонатів  приносили учні, дорослі, надсилали родичі односельчан. У створенні музею активну участь взяли Василь Дмітрук,  Володимир Гаврилюк,  вчителі Полянської середньої школи. Завклуб села Крепець Олександр Терьохін, який жив в Колом’є, оформляв вітрини, наглядну агітацію.

На початку 1982 р. було зібрано 522 одиниці різних речей, які були згруповані і розміщені за розділами: “Село до Великої Жовтневої революції” – 175 експонатів,  “Село в роки Великої Вітчизняної війни” – 132, “Сучасність” – 115 8.

При музеї була створена рада музею, куди входили: Іванюк Б.Г., директор музею с. Колом’є, Андрощук М.П., секретар партійної організації колгоспу ім. Куйбишева., Білоус М.П., водій тепловоза Південно-західної залізниці, Ковальчук О.М., голова Полянської сільської ради, Максимчук В.Ф., рядовий колгоспник, фронтовик 9.

Склад ради не був постійним. Сюди входили люди різних професій.

8 травня 1982 р. Хмельницьким обласним управлінням культури був виданий паспорт Колом’євському сільському історичному музею колгоспу ім. Куйбишева. В паспорті вказано, що музей історичного профілю відкрито на підставі рішення Полянської сільської Ради. Музей був в окремому будинку, в одній кімнаті площею 60 м2, де експозиційна площа займала 110 м2. Службове приміщення було площею 9 м 2  10.

При музеї була громадська рада і громадські екскурсоводи в кількості чотирьох чоловік. Методичне керівництво надавалося Славутським районним музеєм партизанської Слави  11.

Музей був відкритий у травні 1982 року. Перед  відкриттям проводився урочистий мітинг, на якому були присутні сотні односельчан, гості з сусідніх сіл. Виступали голова Полянської сільради Олександр Ковальчук, директор народного музею Борис Іванюк.

Перший запис в книзі відгуків та пропозицій музею датований 31 травня 1982 р. “Відвідували краєзнавчий музей керівники колгоспу ім. Леніна спільно з ідеологічними працівниками. Із задоволенням ми вдячні організаторам музею за цінний матеріал, який знайомить не тільки жителів села, а й всіх, хто брав участь у соціалістичному перетворенні села.

Особливо ми вдячні бригадиру комплексної бригади Іванюку за змістовну і цікаву розповідь”.  Дмитрук, Остапчук, Семенюк 12.

Експозиція музею починалася із невеличкої колекції місцевих мінералів, кісток і рогів  давно зниклих тварин: північного оленя, мамонта та інш. Досить цікавою була колекція знарядь і зброї з каменю та уламків кераміки зібраних в околицях від пізнього палеоліту до  Київської Русі. Як для сільського музею досить багатою була збірка етнографічного матеріалу. На окремих стендах були фотографії і документи 1930-40-х років. Окремий відділ був присвячений полеглим в роки ВВ війни, ветеранам війни і праці та  стенд, на якому  було показане сучасне життя села.

Кожного року директор музею Іванюк Б.Г.  здавав річні звіти за роботу музею в Славутський районний відділ культури. Збереглись копії тих звітів за 1986 і 1989 рр. Згідно із звітом за 1986 р. в музеї було 570 експонатів, з яких 530 оригінальних. Музей відвідало 620 чоловік, проведено 9 екскурсій. За звітний період було прочитано 19 лекцій і проведено 5 масових заходів 13.

Музей в с. Колом’є  - це вже історія, тому я хочу повністю привести “План роботи сільського історичного музею с. Колом’є на 1985 рік”, щоб показати чим жив музей, громада села в той час:

 

1. “Провести засідання ради музею по слідуючих питаннях.

а) Підготовка музею до 40 роковини Великої Перемоги,

б) Участь ветеранів Великої Вітчизняної війни в міроприємствах, які будуть проведені до Дня Перемоги (січень).

2. Систематично проводити зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни.

3. Уточнити списки воїнів-односельчан для виготовлення обеліска (березень).

4. Провести збір піонерських загонів піонерів школи, присвячений до 40-річчя Перемоги (квітень).

5. Провести вечір вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни (квітень).

6. Провести вечір вшанування вдів, чоловіки яких віддали своє життя в роки війни (5.V).

7. Оформити зовні приміщення до свята (30. IV).

8. Провести репетицію як буде відзначено свято День Перемоги.

9. Заготовити квіти ветеранам війни та вдовам (8. V).

10. Свято День Перемоги (проведення див. сценарій (9. V).

11. До 50 роковини Стаханівського руху. Провести зустріч з працівниками колгоспного виробництва (серпень).

12. До 27 з’їзду КПРС. Наше село від з’їзду до з’їзду (бесіда) вересень.

13. Виготовити  стенди: “Наш колгосп в 12 п’ятирічці”, “Наша бригада в 12 п’ятирічці”, “Наш колгосп в 1986 році”, “Планові завдання бригади на 1986 рік” (листопад, грудень). Відповідальні за виконання Іванюк Б.Г., Кардаш В.В., Андрощук М.П., Дмитрійчук В.О., Ярощук, Ковальчук О., Гаврилюк В.О.

При музеї, як уже згадувалося, була книга відгуків, в якій заповнено 25 сторінок. Останній запис датується 19 серпня 1989 року. Протягом семи років музей відвідали тисячі громадян. Були поодинокі відвідувачі і групи школярів, студентів та робітників різних підприємств, Хмельницької атомної електростанції,  міст Славута, Нетішин, Шепетівка.

Під відгуками зустрічаються назви міст: Київ – від студентів автомобільно-дорожнього інституту та Львова – торгово-економічного інституту. Найбільше відгуків датується 1982-1984 роками  14.

В кінці вісімдесятих років економіка Радянського Союзу почала занепадати. Інфляція, постійна нехватка  промислових і продовольчих товарів привели до того, що населення в своїй більшості було розчароване владою. Почала занепадати духовність, культура. Музеї, і не тільки вони, ставали все менш  цікавими для населення і відвідувачів ставало все менше і менше.

Відтоді і почався занепад історичного музею в с. Колом’є. Щоб не втратити найцінніші речі, 60 експонатів були передані у 1989 році в музей партизанської Слави м. Славута. Музей був зачиненим, експонати пилилися. Декілька разів його грабували. У 1997 році частина експонатів з музею, а це предмети археології і деякі з етнографії, були передані Нетішинському центру-музею. Пізніше вони стали надбанням міського краєзнавчого музею м. Нетішин.

У 1985 році приміщення музею було відремонтоване, освячене місцевим священиком і в ньому відкрили поминальний зал.  Поставили столи і лави на 100 місць, закупили посуд і проводять поминальні обіди за померлими односельчанами.

Борис Іванюк після закриття  музею перейшов завідувати оздоровчим комплексом в с. Колом’є. З його ініціативи та активної участі край дороги біля музею відкрили пам’ятник односельчан, полеглих в роки другої світової війни.

 Примітки:

  1. О. Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся Т.1.
  2. Там же.
  3. Н.И. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской стархии. Почаев. 1889. Т.ІІ. – С. 694-695.
  4. Словнік географічний. Варшава, 1883. Т.ІV. – С. 282.
  5. О.Цинкаловський. стара Волинь.
  6. О.М. Романчук. Гончарний комплекс початку 19 ст. села Колом’є на Славутчині // Вісник Нетішинського краєзнавчого музею І. 2002. – С. 195-199.
  7. Олександр Гладуненко, Олександр Романчук. Душа не може жити без турбот // Перспектива № 30 (439) 23 июля 2000. – С. 8.
  8. Паспорт Колом’євського сільського історичного музею за 1982 р. // Матеріали відділу історії міського краєзнавчого музею м. Нетішин.
  9. План роботи сільського історичного музею с. Колом’є на 1985 рік // Матеріали відділу історії міського краєзнавчого музею м. Нетішин.
  10. Паспорт Колом’євського сільського історичного музею.
  11. Паспорт Колом’євського сільського історичного музею.
  12. Книга відгуків і пропозицій Колом’євського сільського історичного музею за 1982-1989 роки.
  13. Звіти (копії) за 1986, 1989 рр. про роботу Колом’євського сільського історичного музею для Славутського районного відділу культури // Матеріали відділу історії міського краєзнавчого музею м. Нетішин.
  14. Книга відгуків.
  15. Спогади Іванюка Б.Г. Архів автора.

 Романчук О. З історії сільського краєзнавчого музею с. Колом’є / О. Романчук // Історія музейництва, пам'яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в м. Острозі і на Волині : наук. зб.  – Острог, 2006. –  Вип.1. - С. 213-219.