Прикрашали планету
Захищати природу можна довгими розумними розмовами і... справами. Саме конкретика є найліпшим аргументом. З розповідей старожилів будівництва міста і ХАЕС, зокрема оповідок Олексія Івановича Троценка, знаю, що під час зведення будинків були встановлені штрафні санкції до тих, хто «у виробничих цілях» знищує дерева. На суботниках висаджували кущі і пагони дерев. Багато було зроблено тодішнім ЖКУ при Хмельницькій АЕС аби прикрасити подвір’я та вулиці різними породами дерев. Сьогодні любо-дорого знаходитись у масиві на вулиці Будівельників, де зберігся острівець лісу. На пустирі за спорткомплексом п’ятнадцять років тому розбито парк, який вже милує око кленами, берізками, каштанами. Чимало ентузіастів живе в Нетішині. Щовесни і щоосені помічаєш нові насадження.
Другий рік поспіль молодіжне крило профспілкової організації ХАЕС закликає небайдужих до збереження природи на осінню «толоку» під гаслом: «Посади дерево – збережи планету». Минулоріч на ділянці між навчально-тренувальним центром і річкою Горинню започатковано алею з кущів та дерев, які несміливо, але гордо виструнчились над високою травою. Шістдесят чотири добровольці з родинами і самостійно закладали основу цієї оази. Пригадую, що було заготовлено і майже повністю висаджено понад 250 кущів спіреї, 320 садженців калини, червоного дуба, липи, клену.
Цьогоріч до посадки було підготовлено 77 лунок, а «навалились» на цю роботу п’ятдесят чотири ентузіасти. Більша половина – з цеху пенсіонерів, яким опікується Ольга Василівна Яськів.
«Ви ж мені напишіть обов’язково про Марію Петрівну Равську, якій пішов дев’ятий десяток», - наголошувала співрозмовниця.- А ще про Зою Антонівну Тюпову, Лідію Федорівну Рожкову, Світлану Борисівну Бичкову, Любов Олександрівну Василюк, Юрія Івановича Паранькіна... Це ветерани, які постійно відгукуються на профспілкові (молодіжні!) акції. Подружжя Синют, Якубянців, Шумових – своєрідна візитівка цеху пенсіонерів. Завжди в колі ентузіастів Людмила Павлівна Петрова, Микола Мойсейович Іванцов, Валентина Михайлівна Бартенєва. Всіх важко перерахувати. Одне вірно - вони непоказні патріоти цього краю. Бо з вуст тієї ж таки М.Равської почув розповідь, як після війни в селі Дорогоща, що нині сховане під водою ставка-охолоджувача, висаджували дерева. В районі ПРК вище і вбік шумить ліс, також посаджений деким з учасників нинішньої акції. За плечима у них велике життя і власний слід.
Віктор Павлович Кузнецов також з лісних місць, що донині милують околиці Санкт-Петербурга. Під час загортання лунок та висаджування пагінців розповів ветеран про нелегке життя-буття. У 1941 німці таки зайняли селище Стременне неподалік Петергофа. З того часу почались поневіряння маленького Віктора та його брата Костянтина шталагерями. «Були жадні не те що окрайця хліба, - лемішки з полови. Весь час за колючим дротом. Був зовсім малим, але пам’ятаю постійне відчуття голоду. Перед звільненням нас з неволі у Талліні військовополонені влаштували вибух в порту. Труба з пароплава долетіла аж до нас, впала неподалік і присипала порохом той сніданок, що дістався мені. Я був розгніваний. Знаєте, я єдиний в Нетішині, хто має офіційний статус жертви нацистських переслідувань».
Віктор Павлович повідав, що по війні другою батьківщиною йому став Ярославль. Там отримав інженерну спеціальність. Далі Томськ. Звідти разом з товаришами поїхав у Нетішин, де мав цікаву роботу на Хмельницькій АЕС аж до виходу на пенсію. «Тепер хочеться прикрашати землю», - зауважує співрозмовник.
Саме прикрашати Нетішин прийшли й інші учасники акції. Серед найменших Кіра Романова, яка разом з батьком Віталієм та матір’ю Оленою брала участь у першому в своєму житті суботнику. Чи матиме продовження традиція неоплачуваноі праці в ім’я чистоти, певною мірою буде залежати і від цієї малечі, якій трохи більше півроку від роду. А от Ліза Буліч вже майже свідомо допомагала мамі у цій акції, адже їй два роки. Трохи старші – Петро і Марія Лешкевич, Владислав Антончик, Софія Асабіна, Ярослав Самолюк допомагали батькам прикрашати планету. Хочеться відзначити активність у подібних акціях працівників служби інформаційних технологій на чолі з керівником підрозділу Віктором Асабіним.
Фронт робіт був не надто напруженим, але за традицією на невеличкий обід зібрались охоче. Всі учасники дійства отримали посвідчення про участь у дійстві від голови профкому Михайла Гука. Є сподівання, що алея стане окрасою вздовж дороги на ХАЕС.
Віктор Гусаров
Фото автора
