Кінорежисер Ален де Альйо:

«За українську атомну енергетику я спокійний»

Нещодавно ХАЕС відвідала бельгійсько-французька знімальна група на чолі з відомим режисером Аленом де Альйо. Іноземні гості розпочали роботу над документальним фільмом, який буде присвячений 25-ій річниці аварії на Чорнобильській АЕС.

Робота над будь-яким телевізійним проектом вимагає не тільки зосередженості, ефективності планування робочого часу, а й певної компетентності у темі, яка стає основною у створенні документального фільму. Ален де Альйо розумів, що на знайомство з роботою ХАЕС у його розпорядженні не більше шести годин, тому й порадився з працівниками відділу роботи з             громадськістю та ЗМІ про графік    зус­трі­чей з керівниками підрозділів електростанції та організацію  відеозйомок. Побажання іноземних гостей були враховані.

У навчально-тренувальному центрі знімальна група мала можливість почути розповіді про навчання змінного персоналу на блочному щиті управління. Алена вразила їх можливість відпрацьовувати навички роботи на складному обладнанні на будь-які теми, навіть коли заздалегідь моделюється нештатна ситуація.

Потім були оглядини проммайданчика третього та четвертого енергоблоків. Заступник генерального директора з капітального будівництва Олег Рахлінський розповів гостям про перспективи нарощування енергетичних потужностей у нашій державі.

Поспілкуватися із кінодокументалістами знайшов можливість генеральний директор ХАЕС Микола Панащенко. Спочатку він на основі слайдів розповів про основні напрямки економічної діяльності електростанції. Акценти також були зроблені на підвищенні безпеки діючих енергоблоків, яка досягається постійною реконструкцією та модернізацією систем та обладнання діючих енергоблоків ХАЕС. З уст Миколи Сергійовича прозвучала інформація і про вплив ХАЕС на довкілля. Принаймні радіаційна обстановка у 30-кілометровій зоні спостереження сьогодні залишається такою ж, як і більше двох десятків років тому, коли тривала підготовка до пуску першого енергоблока. Щодо викидів радіоактивних речовин, то вони складають соті, тисячні частки від офіційно затверджених допустимих рівнів.

Потім генеральний директор запропонував обговорити питання, якими цікавляться гості. Ален де Альйо розповів про задум створити документальний фільм, присвячений 25-й річниці Чорнобильської катастрофи. За його словами, у рідній Бельгії та й в інших державах вже стали забувати про найстрашнішу аварію в історії людства. Тому народилась ідея створення документального фільму про те, як пам’ятають про страшну подію в Україні, також було заплановано відвідати діючі АЕС нашої держави­.

Микола Сергійович сказав, що в Україні про аварію на ЧАЕС не забувають, принаймні                 щороку проводяться різні заходи із вшанування пам’яті про тих, що постраждали від її наслідків. Крім цього постійно вивчаються причини, які зумовили катастрофу. Генеральний директор відмітив, що Чорнобиль став гірким уроком, тому треба робити все для того, щоб подібні аварії ніколи більше не повторювались. За багато років експлуатації ХАЕС у її спеціалістів накопичився колосальний досвід покращення роботи обладнання, від якого залежить безпека. Насамперед – це реконструкція і модернізація. Від початку пуску другого енергоблока на нашій електростанції здійснено низку заходів, на основі яких можна робити висновок про високий експлуатаційний рівень електростанції в цілому.

Ален Альйо з свого боку відмітив, що у багатьох державах Європи ще й досі з недовірою ставляться до атомної енергетики, яка сконцентрована на Сході, і вважають, що там висока ймовірність виникнення аварій. Він особисто не є прихильником таких поглядів.

Генеральний директор роз’яснив, що міжнародні організації постійно проявляють інтерес до реакторів, які були спроектовані ще за часів Радянського Союзу, типу ВВЕР. Їх експлуатація була детально проаналізована експертами МАГАТЕ, результати яких відображені у різних документах, зокрема, й у так званих «зелених» книгах. Жоден тип реакторів, які випускалися принаймні у Франції, США, не був наділений такою увагою. Українські атомники з великою відповідальністю поставились до всіх рекомендацій, зауважень. Варто відмітити, що саме наша держава першою у світі проявила ініціативу про проведення торік під егідою   МАГАТЕ міжнародної місії з оцінки рівня про­ектної безпеки. Іноземні фахівці детально проаналізували роботу, експлуатаційні характе­ристики всіх 15 енергоблоків, які сьогодні експлуатуються в Україні. Щодо ХАЕС, то на другому енергоблоці практично на 95 відсотків всі вимоги МАГАТЕ вже виконані, а на першому – на 91 відсоток. Процес триває. Микола Сергі­йович також наголосив, що Україна завжди відкрита для міжнародної спільноти.

Ален де Альйо поділився власним баченням безпеки експлуатації діючих АЕС. Так, у Бельгії, Франції для проведення ремонтних кампаній залучаються підрядні організації. А в Україні лагодження обладнання в основному проводиться силами власного ремонтного персоналу. З цього він робить висновок, що на його батьківщині АЕС є менш безпечними…

Микола Сергійович повідомив, що на спеціальні роботи, які виконуються під час планово-попере­джувальних ремонтів, потрібен підготовлений персонал. На ХАЕС ремонтні служби сконцентровані у енергоремонтному підприємстві, електроцеху, цеху теплової автоматики та вимірювань. Він особисто проти того, щоб виводити ремонтників із штату електростанції, бо це суттєво знизить надійність ремонтів. І як приклад – аварія на російській Саяно-Шушенській ГЕС. Там для ремонтів залучалися підрядні органі­зації. У нашій державі підхід дещо інший. Для підготовки ремонтного персоналу на ЗАЕС за допомогою міжнародної спільноти споруджується відповідний Центр, в якому будуть використовуватись передові навчальні технології. НАЕК «Енергоатом» витрачає значні кошти на підвищення кваліфікації ремонтного персоналу.

У зустрічі з генеральним директором взяли участь представники громадської організації «Національний екоцентр України». Їх цікавив режим водокористування ХАЕС. Микола Панащенко на конкретних прикладах довів, що електростанція не стикається з проблемами забезпечення власних виробничих потреб водою. Її достатньо накопичено у водосховищі, загальна площа якого складає 22 квадратні кілометри. Тут накопичено майже 120 мільйонів кубометрів води. Вже кілька років поспіль ХАЕС не проводить відбір води із річки Горинь, поповнення ставка-охолоджувача здійснюється за рахунок надходження води із річки Гнилий Ріг, атмосферних опадів і повернення води із дренажного каналу. На сьогодні технологічні характеристики водосховища дозволяють безпроблемно експлуатувати чотири енергоблоки. Лише потрібно покращити циркуляцію води. Для цього планується спорудити струменерозподільну греблю.

Столичних гостей також цікавила перспектива добудови третього та четвертого енергоблоків із залученням кредиту від Росії, участь українських заводів-виробників.

Весь перебіг прес-конференції ретельно фіксувала знімальна група бельгійських телевізійників. Та й сам Ален де Альйо постійно демонстрував свою допитливість і зацікавлення темою діяльності ядерних об’єктів. Коли всі питання на зустрічі були вичерпані, він підійшов до Миколи Панащенка, щоб поспілкуватись у неформа­ль­ній обстановці, де коротко охарактеризував задум створення документального фільму.  

До теми атомної енергетики Ален де Альйо звертається не вперше: торік на європейські екрани вийшов його документальний фільм про спеціалістів діючих АЕС, які працюють в умовах іонізуючого випромінювання, а також про проблеми безпеки реакторних установок після проведення ремонтних кампаній.

Бельгійський кінодокументаліст не є дилетантом в галузі енергетики. У його першому дипломі зазначено фах «хімік-ядерник». Можливо він би і продовжив свою кар’єру в атомній енергетиці, але сталась аварія на Чорнобильській АЕС, яка кардинально змінила світ­огляд Алена. Згодом він зміг реалі­зувати себе у «мирних» галузях – кіно та телебаченні, як режисер, оператор, сценарист. На сьогодні він автор і співавтор восьми худож­ніх та документальних філь­мів, що були учасниками фестивалів в           Каннах. У творчому «арсеналі»  режисера три міжнародні нагороди у галузі кіномистецтва. Але Ален Альйо більш тяжіє до документалістики, яка, за його словами, здатна примусити багатьох людей задуматись над життям і місцем кожної людини у цьому непростому, але цікавому світі. У документальному фільмі про атомників він показав проблему залучення підрядних організацій для ремонтів на АЕС Бельгії та Франції. Суть його погляду полягає в тому, що часто-густо працівники, які проводять ремонтні кампанії, змушені йти на порушення, щоб не зірвати контракт. Це, звичайно, відбувається не з їх волі, а під тиском керівництва підрядними організаціями.

 Ален де Альйо висловив захоплення від відвідин ХАЕС. Принаймні він сказав, що в його країні хизуються демократією, а на зустрічі із генеральним директором він побачив не менший її прояв.

- Керівник вашої електростанції відклав свої нагальні справи, - розповідає гість, - щоб зустрітись із представниками громадської орга­нізації і знімальною групою. Крім цього, дав вичерпні відповіді на далеко не «зручні» запитання. За українську атомну енергетику я спокійний. Тут пам’ятають про Чорнобиль і роблять все для того, щоб подібне не допустити знов. Мене більше непокоїть стан ядерної галу­зі у Бельгії, Франції, де виробництво електроенергії пов’язане з комерцією. У вас все ж таки енергетична галузь є державною власністю. Тому підходи до безпеки суттєво відрізняються. Не доведи Господи, щоб у Європі сталась аварія подіб­на до Чорнобильської. Там таких ліквідаторів, які були у вас, просто не знайдеться. Я й сам не хочу бути ліквідатором. Тому й поставив собі мету нагадати про наслідки най­більшої техногенної катастрофи в історії людства.

Документальний фільм, присвячений 25-й річниці аварії на ЧАЕС планує транслювати один із французьких телеканалів.

Олександр Шустерук

Фото  Валерія  Валуєва