Минулого вівторка Хмельницька АЕС приймала чергову групу екскурсантів. Інтернаціональну за своїм складом, адже половина її представників – канадці. Це учасники міжнародної обмінної програми «Канада. Світ. Молодь».

Який би континент не представляли студенти, в чергове довели – вони народ допитливий. Не зважаючи на обмеження в часі, молоді люди хотіли побачити якомога більше, глибше осягнути складний процес виробництва електроенергії і не скупилися на запитання. Їх цікавило, яку територію забезпечує своєю товарною продукцією ХАЕС, наскільки шкідливим є наше виробництво для здоров’я нетішинців і персоналу станції зокрема, чи передбачений атомникам якийсь особливий раціон харчування тощо.

Емілі Сіттер в Україні вперше. Каже, що ідея відвідати Хмельницьку АЕС належить студентці Острозької академії Юлії Талашко і координатору програми Ірині Петрук. Дівчина раніше навіть не могла собі уявити, як насправді відбувається процес виробництва електроенергії, бо на батьківщині не випало побувати на таких підприємствах. Побачене справило на неї колосальне враження.

Інший представник канадської групи Коді Джеймс Делон додає, що в рамках обмінної програми студенти відкривають багато нового, пізнають один одного і стають більш освіченими.

Особливою видалася поїздка в Україну для Алекса Бродовського з Вінніпегу, повне ім’я – Адамс-Олександр-Патріс. Його, як каже, прабатьки, тобто дідусі й бабусі родом з Межиріч. На жаль, вони померли ще до народження хлопчика, а батьки мало що знали про батьківщину своїх предків. І юний Алекс став першим, хто через багато років ступив на землю, яка дала життя людям, чиє прізвище носить він сьогодні. Хто зна, може цей приїзд спонукає нащадка українців взятися за дослі­дження свого родоводу.

Ділячись враженнями про перебування в Україні, про наші традиції, побут тощо, канадці навперебій зазначають: «Ми були дуже вражені гостинністю українських сімей, у яких проживаємо. Кожного ранку маємо дуже-дуже ситний сніданок, господарі завжди переймаються чи ми не голодні».

Студент 2 курсу Національного університету «Острозька академія», який навчається на факультеті романо-германських мов, Юрій Процик з Луцька підкреслює, що обмінна програма дуже цікава.

- Ми справді дізнаємося багато нового і, до певної міри, набуваємо практичного досвіду. Адже не просто спілкуємося між собою, а й від­відуємо різні інстанції, беремо участь в спільних акціях. Наприклад, нещодавно ми очистили від сміття дамбу в Нетішині - від церкви «Добра новина» до спорткомплексу. А вчора, 22 листопада, провели Годину землі, закликаючи острожан долучитися до цієї міжнародної акції, вимкнувши у своїх будинках і квартирах світло всього лиш на одну годину – з 20.00 до 21.00. Для чого? Щоб зекономити електроенергію і в такий спосіб запобігти глобальному потеплінню. Хоч якось.

Пізнавати іншу культуру, черпати від неї щось хороше надзвичайно цікаво. Адже дізнаєшся щось нове, розширюєш світогляд, до певної міри змінюєш навіть самого себе. І намагаєшся передати партнерам хороші складові своєї культури. До речі, вже через два з половиною тижні острозькі студенти в рамках обмінної програми вилітають у Канаду.

- На час перебування канадців в Україні випадає дата вшанування жертв Голодомору 1932-1933 ро­ків. Чи братимете участь у заходах, які проходитимуть у місті?

Ірина Петрук,координатор програми.

- Наразі нам достеменно не відомо які саме заходи планує з цього приводу міська рада Острога. Але ми обов’язково з великим задоволенням долучимося до них, оскільки ніколи не стояли осторонь справ, ініційованих громадою міста. Горе України дотепер болить нам, з розумінням до нашої національної трагедії ставляться канадці. Отож, у вшануванні пам’яті невинних жертв обов’язково візьмемо активну участь.

Керівник канадської групи студентів Каміл Нараян (на знімку праворуч) також в Україні вперше. Нічого особливого про нашу країну, окрім того, що розташована вона в Східній Європі, Каміл не знала. Отож і особливих очікувань на поїздку не покладала. Програму перебування вважає досить насиченою, а те, наскільки успішно реалізується заплановане, залежить винятково від її учасників. Вони в постійному пошуку удосконалення співпра­ці і подальшої підтримки започаткованого партнерства, яке з кожним роком все більше себе виправдовує.

Під час перебування в Острозі Каміл випало кілька разів відвідати окремі заняття в академії. Не будучи тісно причетною до викладацької справи, може порівнювати навчальний процес тут з університетом, у якому свого часу навчалася сама. Помітила, що стилі і підходи трошечки різні. Каже, що система освіти в Канаді більш гнучкіша, студенти самі можуть вибрати і ритм, і темп навчання, і предмети. У нас освіта, так би мовити, більш офіційна: і професори, і студенти «прив’язані» до лекцій і аудиторій.

Задоволена, що випало побувати в Україні. Тепер уже не матиме підстав стверджувати, що єдиним відомим для неї містом у Східній Європі є Будапешт. За побажання удачі й добра в майбутті та нашого запрошення відвідати Україну знову, Каміл з білосніжною посмішкою й без будь-якого акценту відповіла: «Дуже дякую». Ба, більше. Вона навіть зуміла зробити запис українською у книзі відгуків відвідувачів ВП ХАЕС: «Дуже дякую, добра екскурсія». З’явився у Книзі і такий текст: «Учасники молодіжної програми  «Канада. Світ. Молодь» щиро вдячні за професійну організацію екскурсії на ХАЕС. Було надзвичайно приємно мати справу з високопрофесійним колективом станції. Окреме спасибі за гнучкість у розкладі і невимушену атмосферу. Ця екскурсія стане одним із найприємніших спогадів про Україну.

Острог - Порт Алберні».

Ольга Сокол

Фото Валерія Валуєва