«Хвороби підступні, але з ними можна боротись… За допомогою творчості»

У цьому переконана Олена Коваленко, одна з тих жінок, котрих називають «людьми з обмеженими можливостями». Вона вишиває. Хтось в’яже, хтось малює… Вони це роблять для своїх рідних, а заодно й задля себе самих. Приймуть ліки, запивши водою, оберуть позу, в якій не болить, і – творять»!

Перший  день грудня, коли зима вступає у законні права, зібрав людей з обмеженими можливостями, людей творчих, у тісне затишне коло, яке влаштували для них працівники Нетішинського краєзнавчого музею на чолі зі сценаристом та ведучою зустрічі  Оксаною Кононюк. Сталося це напередодні Міжнародного дня інвалідів, який відзначається 3 грудня.

На виставку робіт художньо-прикладного мистецтва під традиційною назвою «Повір у себе» завітала міський голова О. Омельчук. Вона не лише вручила від імені виконавчого комі­тету Нетішинської міської ради більшості з присутніх заслужені подяки, а й сказала слова підтримки на їх адресу.

 Начальник управління праці та соціального захисту населення Світлана Коваленко також пообіцяла докласти максимум зусиль, аби ці люди почувались повноцінними членами громади Нетішина.

Приємно, що зустріч у музеї не перетворилася на стандартні вишколені виступи-обіцянки з боку представників інститутів місцевої влади і суцільного, з посмішкою «дякую» - з іншого боку. Ті, до кого доля у сенсі здоров’я, виявилась не особливо прихильною, мали гарну нагоду розповісти про свої захоплення, висловити свої думки і настрої. Цікаво, що ніхто не жалівся на життєвий неталан. Їх оптимізму могли б позаздрити значно здоровіші! Переповісти усе почуте й побачене неможливо. Але коротко повідати про окремих міцних, сильних, творчих – обов’язок.

Тетяна Тимофєєва мріяла стати художником і співачкою. Відтоді, як навідалась біда (у жінки майже не залишилось шлунка і тому вона вимушена приймати їжу, аби та засвоїлась, тіль­ки лежачи), заспокійливий для душі час – час виготовлення панно, бісероплетіння, вишивання. А її дітки здійс­нюють мамину мрію – успішно навчаються у місцевій «художці».

Валентина Сілакова лік­ві­датор аварії на ЧАЕС, була евакуйована з Прип’яті. Перший  день грудня, коли зима вступає у законні права, зібрав людей з обмеженими можливостями, людей творчих, у тісне затишне коло, яке влаштували для них працівники Нетішинського краєзнавчого музею Представлені у залі вишиті нею гладдю і шовком картини милують зір.

Олена Коваленко теж ліквідатор Чорнобильського лиха (сказане нею ми винесли у заголовок). Усе життя присвятила фармакології. На зустріч прийшла із внучкою. Олена Володимирівна переконана, що творчість представлена у музеї, має дивовижну властивість: «Може, хтось глянувши на те, що створили ми, захоче і собі приєднатись до творчості…». Адже мати розраду у дні і ночі, коли болить, ой як важливо.

Оленка Козійчук, про яку директор музею Оксана Кононюк говорить як про свою підопічну та доглядача музею: «Наша Лєночка – краса, велика коса», дарує радість і вдома, і на роботі! Вона мережить серветки, весільні рушники.

Поліна Рудковська, колишня працівниця піщаного кар’єру, в’яже шерстяні рукавички та шкарпетки, килимки.

Марія Поліщук, яка свого часу сторожувала в дитячому навчальному закладі №4, принесла свій доробок. Шкодує, що зараз зір уже не той.

Антоніна Борисюк куховарила в сусідній острозькій лікарні. Її пристрасть – в’язання гачком. Пригадала, як у повоєнні 40-50-і роки хату хотілось прибрати, а не було чим. То й збирались дівчата – виготовляли фіранки на вікна, вив’язували пледи, прикрашали вишивкою подушки, рушники.

Валентина Сахарук, учениця 4-го класу художньої школи, принесла продемонструвати своє захоплення – вироби з бісеру та розпис на склі.

Як оминути увагою сім’ю Сіваків,  які порадували німецьким «єврозолотом» (наш часопис розповідав про цю звитягу нетішинських танців­ників на інвалідних візках у минулому номері). Іван Сівак теж завітав на зустріч.

Підтримати емоційно та подарувати безліч незабутніх вражень присутнім прийшли вихованці школи мистецтв. Підопічні Іванни Сиваківської та Наталії Горбової виконанням козацьких запальних та класичних душевних творів тільки додали колориту неповторній домашній атмосфері.

Внесли свою родзинку також волонтери з Канади. Вони продемонстрували відео-слайд-шоу про тих, хто не скорився долі, зокрема про параолімпійців України, які на престижних світових форумах одні з найкращих. На додачу - зачарували грою на скрипці.

Добрим словом підтримали усіх, хто повірив у себе, директор школи мистецтв Іванна Сиваківська, керівник художньої школи Інна Степаненко, директор центру реабі­літації дітей при днз №2 Інна Дмитрук.

Гарячий чай, смачне печиво, приязне спілкування – що могло краще зігріти душу у перший, по-справжньому морозяний, зимовий день?!

Богдан Фединчук

Фото  Віктора  Войковського

присідання - 175 кг - 4 місце, жим - 107,5 кг - третє, тяга - 200 кг – друге. У сумі 452,5 кг. Дві медалі – бронзова та срібна