Сьогодні виповнюється рівно 30 років від того дня, коли 22січня 1981 року на головному майданчику майбутньої Хмельницької  АЕС почалося виймання грунту під фундамент першого енергоблока.

 Пройшли роки,  «відлетіли за обрій» три десятиліття  і на місці чагарників, боліт побудовано місто енергетиків, в якому народилося і зросло  ціле покоління дітей тих, хто розпочинав тут свою трудову біографію, хто за покликом душі і серця приїхав на  комсомольську ударну будову, щоб діти, а згодом і онуки мали можливість жити, вчитись і працювати на цій землі.

З того далекого минулого багато чого змінилося в житті першопрохідців та у державі в цілому. Уже не ті моральні та культурні цінності, не той трудовий запал. Канули в Лету  передовики та переможці соціалістичного змагання, ударники комуністичної праці. Як не прикро, але дехто з них вже за межею вічності. Тому, необхідно пам’ятати,  берегти та примножувати їх надбання та здобутки, щоб згодом не карати себе за безпам’ятство.      

РОСТИ, АТОМНА!

На головному майданчику Хмельницької АЕС почалося виймання грунту для котлована під фундамент енергоблока № 1.

Земля тут густо помережана площами дерев. Чотири роки тому потужні бульдозери, екскаватори, крани автомашини сколихнули тишу. Та природа мовби відчула, що людина діє не на шкоду їй. Скрупульозно вибирались майданчики для гуртожитків і вагончиків, житлових будинків і комунікацій. Не згубити жодної зайвої деревини - цим, переконуєшся, керувались атомобудівці, беручись за роботу. І як гарно, як природно виглядають сьогодні багатоповерхові красені з-поміж струнких сосен.

А позавчора, коли атомобудівці готувалися до приємної події, начебто дерева і собі нарядилися по-святковому. Зелене віття притрусив сні­жок і, здавалось, сосни приязно задивилися, тягнучись верхівками до головного майданчика, де незабаром стане атомний реактор.

Це ще, звичайно, попереду. А нині, підготувавши в основному технічну базу, створивши своїми руками належні умови для праці, відпочинку, побутові зручності, зодчі атомної бралися за найголовнішу роботу - починали будувати фундамент для першого енергоблока.

Праця на кожній ділянці - то вагомий внесок в атомобуд. І все ж почати роботи на головній споруді, відкрити рахунок звершенням на об'єкті, заради якого приведено в дію на Хмельниччині величезні людські, матеріальні ресурси, то, знали всі, почесно. Недарма в підрозділах задовго до цієї події розгорнулось соціалістичне змагання за право вийняти перші кубометри грунту під фундамент енергоблока № 1 і вивезти його. Зрозуміло, суперництво розгорнулося, передусім, серед екскаваторників дільниці «Південьенергобудмехані­зація» і шоферів філіалу автовиробничого об'є­днання.

У штабі будови, в партійній, профспілковій і комсомольській організаціях ретельно вели рахунок здобуткам трудівників, принципово зважували, кому надати це почесне право. А щоб вибороти його, вимагалася не лише висока професійна майстерність. До уваги брались трудова дисципліна, культура виробництва, щоденний виробіток, участь у громадському житті.... Отож першими мали бути найдостойніші, їх назвали лише напередодні події. Екскаваторники Леонід Платонович Веремійчук і Віктор Петрович Гаренських та бригада шоферів Юрія Івановича Сушинського.

Переможно підняли екскаватори свої стріли, застигли в стрункому ряду потужні КамАЗи. Їхні господарі з червоними стрічками «Переможців змагання», як і всі учасники мітингу, не приховували радості. Посмішки розганяли морозне повітря, зігрівали, і урочиста мить підкралася так непомітно.

14 година 30 хвилин. Голова об'єднаного будкому профспілки Борис Макарович Філяєв оголошує мітинг, присвячений вийманню перших кубометрів грунту з котлована під енергоблок № 1, відкритим. Слово надається другому секретареві обкому Компартії України А. Н. Поперняку. Від імені обкому партії, виконкому обласної Ради народних депутатів він гаряче привітав атомобудівців з цією пам'ятною, хвилюючою подією. Промовець відзначив, що наша країна вперше поставила на службу людині енергію атома, успі­шно освоїла виробництво найкрупні­ших у світі енергоблоків. Ці успіхи - результат турботи партії про розвиток важливої галузі економі­ки, свідчення торжества лен­і­нських ідей, закладених в плані ГОЕЛРО.

В недалекому майбутньому новий велетень поповнить сім'ю атомних електростанцій. Важливо, що на будівництві ще раз підтвердилася міцна єдність народів нашої країни. З усіх кінців сюди йдуть матеріали, тут працюють люди багатьох національностей. На будові цементується інтернаціональна дружба соціалістичних країн. У виконанні робіт беруть безпосередню участь спеціалі­сти з ПНР, відчувається допомога інших країн - членів  РЕВ.

Перші електростанції, відзначив промовець, будувалися вручну. Нині використовується потужна сучасна техніка, тут багато досвідчених спеціалістів. І це вирішальна передумова того, що важливий об'єкт буде в строк зданий в експлуатацію.

А. Н. Поперняк висловив впевненість, що всі учасники будівництва успішно справляться з поставленими завданнями, побажав їм успіхів у праці на благо нашої Батьківщини, гідно зустрі­ти XXVI з'їзд КПРС.

У своїх виступах начальник управління будівництва Хмельницької атомної електростанції І. X. Малюк, бригадир екскаваторників В. П. Гаренських, бригадир шоферів Ю. І. Сушинський, керівник групи будівельників з Польської Народної Республіки Е. Ю. Улас, бригадир опоряджувальників делегат XXVI з'їзду КПРС В. П. Боброва говорили про високу честь споруджувати атомну, про розуміння своєї відповідальності за долю новобудови, дякували рідній партії за можливість розкрити свої трудові таланти і запевнили, що в строк виконають важливе  завдання.

Мітинг оголошується закритим, і за хвилину звучить команда екскаваторникам розпочати виймання грунту. Натужніше загули двигуни, і покірні вмілим рукам передовиків виробництва Л. П. Веремійчука та В. П. Гаренських сталеві ковші зачерпнули по кубометру грунту і під оплески учасників мітингу, радісні вигуки висипали його в кузови автомашин. Ще хвилина-друга, і КамАЗи один за одним відкрили рахунок тривалим рейсам вивезення землі з котлована, де буде укладено залізобетонний фундамент першого енергоблока атомної.

За мить майданчик, який тільки-но вирував людською радістю, неприхованим хвилюванням, спустів, і тільки два екскаватори ритмічно вимахували стрілами з ковшами та одна одну змінювали автомашини. Люди поспішили на свої робочі місця. Кожен знав: як виконуватиме доручене завдання, так і в цілому ростиме атомна. З окремих доробків усіх атомобудівців складається спільний дарунок наступному форуму комуністів, вся хода численного колективу атомобуду до мети, визначеної в проекті «Основних напрямів економічного і соціального розвитку СРСР на 1981-1985 роки і на період до 1990 року».

І. Федоров,

спецкор «Радянського Поділля»

24 січня 1981 року

Фото з архіву Віктора Войковського

 На знімках:

С. М. Покотило,- головний інженер тресту «Південьенергобуд», А. Н. Поперняк, - секретар Хмельницького обкому КП України, І. Х. Малюк,- начальник УБ ХАЕС, О. І. Троценко,- директор Хмельницької АЕС, А.Г. Роздобудько,- секретар Славутського райкому КП України;  перші кубометри грунту під майбутній енергоблок знято;  кипить робота на будмайданчику.