Вiйна - не фейєрверк

15 лютого виповнюється 22 роки відтоді, як останній військовий підрозділ радянських військ залишив Афганістан. Дякувати Богу, запеклі бої залишились позаду, лише пам’ять бентежить ветерана, родини загиблих на тій не оголошеній війні.

В Нетішині серед сотні членів міської організації Української спілки ветеранів Афганістану немає тих, хто відсидівся в штабі і не брав участі у боях.

Курні дороги війни в пам’яті Олександра Годованюка та Станіслава Табачинського. В ролі старшого топогеодезиста та командира­ відділення розвідки 240 артполку  в провінції Північний Кундуз зустрічав 1984 та 1985 роки Олександр Годованюк (на знімку). І хоч чоловік далеко не сентиментальний, почасти непрохана сльоза навертається на щоки, бо ж не повернути побратимів, з якими мріяв зустрічати щасливе майбутнє. Ще юним почав складати вірші і грати на гітарі. Інструмент полегшував несення служби, відволікав від страшних думок. Коли нині виконує пісню «Мій Афганістан», - в залі па­нує тиша, адже кожен переймається думками ветерана. На вилогах його новенької уніформи у дні вшанування воїнів-інтернаціоналістів численні медалі. Найбільша ж нагорода – мирне життя. Він прекрасний спе­ціаліст і шанована в місті людина.

Услід за Годованюком вже у 1986 - 1988 роках потрапив в Афганістан Станіслав Табачинський. Для прапорщика військ спеціального призначення ПДВ війна була, за образним виразом поета «не фейєрверк, а дуже важка робота». Він був відомим в армії не лише як класний підривник, але й надзвичайним ростом. Остання обставина не надто сприятлива, коли ти піднімаєшся в атаку. Він не ховався за спини інших. І це цінили друзі Слава Купрієнко, Артур Дерев`янко, інші одно­пол­ча­ни. Його відзначено Грамотою Верховної Ради СРСР, медаллю «Від вдячного афганського народу», іншими відзнаками. Станіслав Сер­гійович Табачинський часто зустрічається з молоддю. Він активний член міської орга­нізації УСВА, доброзичлива людина.

Під час тижня вшанування воїнів-інтернаціоналістів «Афганістан болить в серці моїм» відбулись зустрічі  Годованюка та Табачинського  з учнями загальноосвітніх шкіл  №4 м.Нетішина  та Старого Кривина.

В інших закладах освіти міста побували Валерій Шеліванов, Василь Родіонов, Іван Самохін, Сергій Васильєв, Валерій Куліковський, Станіслав Іванов та інші. Головна мета зустрічей – позбавитись безпам’ятства, виховувати патріотів, життєлюбів, справжніх людей.

Петро Шелепало, член ради міської організації Україн­ської спілки ветеранів

Афганістану