Хмельницька обласна рада на початку березня підтримала  проект депутатського звернення до Верховної Ради та Кабінету Міністрів, ініційований Віталієм Олуйком, щодо заходів для належного соціального захисту громадян, які проживають у 30-кілометровій зоні ХАЕС, у зв’язку з добудовою 3 та 4 енергоблоків станції. Проект підтримали 86 із 94 депутатів.

 У зверненні, зокрема, йдеться про проведення перед початком будівництва громадських слухань та опитування щодо проекту, виділення коштів у обсязі 10 відсотків інвестицій на будівництво об'єктів соціального призначення, забезпечення пільг на оплату електроенергії, вжиття необхідних заходів для поліпшення життя та праці громадян, які передбачені Кабінетом Міністрів.

Депутати також просять провести державне страхування всіх суб'єктів господарювання в 30-кілометровій зоні спостереження, забезпечити щорічне виділення субвенції з державного бю­джету місцевим бюджетам на фінансування заходів із соціально-економічної компенсації ризику громадян та надати достовірну інформацію про стан довкілля та реальний стан здоров'я жителів 30-кілометрової зони спостереження.

Можна вважати це позитивним фактором у тому сенсі, що держава має дбати про громадян, піклуватись про майбутнє підпорядкованих громад. Принаймні низка законів не лише декларує, але й передбачає механізм виконання намічених планів. До речі, меха­нізм працює.

Але при цьому важливо, аби документ стосувався не емоцій, а був аргументований, виважений, державної ваги.

Приміром, викликає недовіру вимога надати достовірну інформацію про довкілля і реальний стан здоров’я жителів 30-кілометрової зони спостереження. Ці дані не є закритими для пересічної людини, не говорячи вже про депутата обл­ради.

Пригадую історію, коли на партзборах машиніста тепловоза «чихвостили» за те, що він не встиг зупинити потяг і збив корову. Машиніст зазначив, що гальмівний шлях 500 - 800 метрів, корова на звук попередження не зреагувала і побігла по рейках, де й загинула. На настійливе запитання парторга  розповісти всю правду, той спересердя сказав  наступне: побачив корову у кущах, вирішив  наздогнати, скотина кинулась через ліщину,  я не втримався від такої наруги і наздогнав її у кущах...

Розумієте, що це певною мірою стьоб, але як розмірковувати інакше, коли очевидність піддається не просто сумніву, а вимагає кваліфі­кованого пояснення у даному випадку не від когось, а від Кабміну.

У статті «Добудова ядерних реакторів на ХАЕС, запитання на громадські слухання», видрукованій  3 березня поточного року в «Поді­льських вістях», Віталій Олуйко, як на мене, намагається із водою вихлюпнути і дитя, тобто поховати  добудову третього і четвертого енергоблоків.

Робить він це не в силу незнання предмету, хоча в цьому компоненті також багато прогалин, а, швидше за все,  з причини напрацювання власних політичних  дивідендів. За рік вибори, саме час розпочинати PR-компанію.

Зокрема в самому заголовку статті вже приховано виклик. Добудовуватись мають не реактори, а енергоблоки, тобто не одні «мотори», а весь автомобіль.  Далі Віталій Миколайович авторитетно заявляє, що будівництво ХАЕС розпочато у 1985 році. Депутат помиляється на цілу п`я­тирічку, бо  навіть за радянської влади блоки споруджувались достатньо довго. 22 грудня 1987 року 1-й енергоблок ХАЕС видав електроенергію в мережу.  На жаль, замість введення в дію 2-го енергоблока  1991 року обласною, а тоді і Верховною радами прийнято мораторій на введення в дію  нових потужностей. Залишалось освоїти 41 мільйон капіталовкладень. Це рішення обернулось чотирнадцятирічною відстрочкою та витратою вже 525 мільйонів доларів на добудову. Чи це господарський підхід? 

У книзі В.Олуйка «Влада»,  знаходимо дорікання, що за часів Кучми ХАЕС вперто не платила податків у обласний бюджет (В.Олуйко тоді обіймав посаду заступника голови облдержадміністрації). Тільки автор забув вказати, що борг споживачів перед підприємством складав колосальну суму і колектив місяцями, а 1997 року сім місяців поспіль не отримував грошей, фактично спонсоруючи народне господарство країни.

Не зайве нагадати, що, по-перше, ХАЕС щороку видавала в енергомережу мінімум шість з половиною мільярдів кіловат-годин електроенергії, забезпечуючи безаварійну роботу енергоблока. Тобто кожна двадцять друга кіловат-година електроенергії в країні, ще не проплачена споживачем, надходила з Нетішина. По-друге, ХАЕС регулярно таки  виплачувала в казну податки, часто-густо залишаючи колектив без заробітної плати. Враховуючи, що податки ХАЕС тоді становили половину усіх надходжень до бюджету Хмельницької області, станція забезпечувала пенсією кожного другого пенсіонера, а також кожного другого працівника бюджетної сфери області. По-третє, колектив не “загубив” другий енергоблок, хоча його утримання без експлуатації обходилось у копієчку. По-четверте, ХАЕС забезпечувала роботою не лише шість тисяч власних працівників, але й суміжників, будівельників, проектантів тощо.

Саме управлінці, до яких належить і шанований автор, створили умови для бартеризації, наживи за рахунок праці сумлінних платників тощо. Лише технічний та людський запас міцності не призвів тоді до негативних наслідків.

Нині депутат висловлює велике занепокоєння обставиною, що на 3-му та 4-му енергоблоках використовуватимуться реактори нової модифі­кації, які ніде раніше в світі не були реалізовані. Зважаючи, що Віталій Миколайович за початковим фахом інженер-механік, сподіваюсь, не треба зайвий раз наголошувати, що у світі існує не один десяток модифікацій реакторів, і завжди серед них був перший, ніде раніше не застосований. Чому такий реактор не може стояти саме на ХАЕС? Тим більше, що проектний строк його експлуатації на 20 років більший, ніж у нині діючих.

Ще кілька аспектів щодо будівельних конструкцій хвилюють депутата. Насамперед старих будівельних конструкцій під 3-й та 4-й енергоблоки. Всі міжнародні експерти вже давно визнали, що енергоблоки ВВЕР запроектовані з 5-6 кратним запасом міцності. Науковці, проектанти, експлуатаційники добре знають свою роботу і попередньо підтвердили надійність конструкцій. Звичайно, проблемні ділянки будуть модернізовані, замінені тощо.

Занепокоєння депутата водними ресурсами, відверто кажучи наводить на роздуми, що у каламутній воді є якісь перлини, цінність яких нам важко збагнути. Віталій Миколайович стверджує, що «Хмельницька АЕС розташована у верхів’ї річки Горинь, об’єм річного стоку якої  не дозволяє здійснювати охолодження нових енергоблоків…».  Для початку зауважимо, що тільки на Хмельниччині Горинь має протяжність 120 кілометрів і в районі Нетішина про її верхі­в’я говорити недоречно. А друге зауваження стосується факту, що до ставка-охолоджувача Хмельницької АЕС вона не має ніякого відношення. Стоку річки Гнилий Ріг та атмосферних опа­дів стопроцентно вистачає для охолодження двох (проектно – чотирьох) енергоблоків-мільйонників. Жодного разу за 23 роки експлуатації ХАЕС для технічних потреб воду з Горині не закачувала. Саме тому у ставку-охолоджувачі сьогодні кращий за показниками мінералізації стан води, ніж у Горині. Молюски дрейсени, які є природними очищувачами води, кілька років тому потрапили у ставок-охолоджувач і певною мірою дошкуляли роботі енергоблоків. Нині проблема знята з порядку денного, екосистема приведена у необхідний баланс.

Щодо тектонічного розлому, який ніби то зна­ходиться під ХАЕС, то процитую слова директора Інституту інженерних вишукувань і дослі­джень Георгія Федоровича Нестеренка: «Я би порадив усім, хто переймається цією проблемою, звернутися до «Оценки сейсмической опасности площадки», виданої в двох книжках, які підготували фахівці нашого інституту і ряду інших профільних організацій. Ці матеріали від­криті, є, як у нас, так і на станції, і за бажання з ними можна познайомитися. Авторитетно заявляю: проведені нами грунтовні дослідження да­ють підстави стверджувати про відсутність будь-яких небезпек, викликаних тектонічними розломами, які в районі розташування ХАЕС відсутні».

Нарешті ми підійшли до питань, які є прерогативою доктора наук з державного управління, професора і заслуженого юриста України В.М.Олуйка.

Кадрове. Воно є темою дисертації депутата і мовби не має викликати супротиву до сказаного в статті Віталієм Миколайовичем. Він заявляє, що на блок треба 1300 фахівців, тобто на всю чотириблочну станцію – п`ять тисяч працівників. (Сьогодні на ХАЕС працює понад 5  тисяч чоловік).  Якимось внутрішніми підрахунками він виводить, що кожне робоче місце коштуватиме близько 4 мільйонів гривень. Що криється за цим твердженням, збагнути важко. При цьому автор статті ступає на дуалістичне роздоріжжя: мовляв хто ж підготує стільки спеціалістів, і водночас – де ж дітись решті 30 тисячам нетішинців. Зауважу, що крім енергетиків чи, приміром, хіміків, у кожному місті є ще медики, педагоги, працівники сфери обслуговування, державних установ, закладів культури та спорту, житлово-комунального сектора, будівельники і т.д.  Крім цього, в Нетішині майже порівну пенсіонерів та дітей віком до 16 років загальною чисельністю близько 14 тисяч осіб. Дві тисячі нетішинців мешкають у сільській частині (такий от парадокс для міста). Тому картина суцільного безробіття при детальнішому огляді виглядає не так безрадісно, як малює Віталій Миколайович. Хоча проблема є. І будівництво енергоблоків 3 та 4 значно поліпшить ситуацію.

Де взяти кваліфікованих спеціалістів для нових енергоблоків, якщо розвалено підготовку фахівців у вищій школі,- запитує автор?  Перше,- три вузи України готують фахівців нашого профі­лю: Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості, Одеський та Київський національні технічні університети. При станції є один з кращих на теренах СНД навчально-тренувальний центр, де готують ліцензованих спеціалістів за 8 напрямками. Командирів підсобного спрямування може підготувати і Хмельницький університет управління та права, інші вузи. До того ж, тільки з’являться робочі місця для висококласних спеціалістів у Нетішині, додому повернуться з Росії, Китаю, Чехії, Ірану ті, хто жадав кар’єрного росту і гідної оплати за свою працю. Зрештою в різних країнах практикується переманювання спеціалістів з-за кордону, хоча це крайній варіант.

Щодо турбот стосовно виконання законодавчих вимог, якими передбачено пільги для мешканців зони спостереження АЕС, то депутат абсолютно правий. Прийняті закони мають виконуватись на усіх рівнях і без винятків та еківоків. Приміром, цьогоріч НАЕК «Енергоатом»  планує спрямувати на захист населення зон спостереження АЕС майже 136 мільйонів гривень. Вже цього року у відповідності із Законом на Хмельниччину виділено 15,4 мільйона гривень.

Під час спорудження другого енергоблока на розвиток зони спостереження було виділено  понад 60 мільйонів, у тому числі на Хмельниччину – понад 47 мільйонів гривень. За попередні­ми підрахунками у зв’язку із спорудженням Х-3, Х-4 в область має надійти понад 2 мільярди євро додаткових коштів, бо багато підприємств працюватиме на потреби ХАЕС.

Можу з великою впевненістю стверджувати, що ніхто з тих, хто планує розпочати  будівництво 3-го та 4-го енергоблоків,  навіть подумки не збирається спекулювати на питаннях безпеки та правах громадян.

Вже опубліковано Заяву про екологічні наслідки спорудження та експлуатації енергоблоків №3 та №4 ХАЕС, у якій зокрема вказано, що «у зв'язку із завершенням розроблення ТЕО планується новий цикл консультацій з громадськістю (КГ), що включатиме: консультації, взаємоузгодження планованих дій та взаємодію у ході публічних заходів з місцевими органами державної влади і самоврядування протягом процесу громадських обговорень проекту;  інформування громадськості про початок та заплановані заходи процесу КГ (через ЗМІ, звичайну та електронну пошту, факс-листи); організацію та проведення брифінгів для представників центральних та місцевих ЗМІ щодо початку та запланованих заходів процесу КГ;  підготовку та розповсюдження інформаційного пакету документів для надання представникам громадських органі­зацій, ЗМІ та окремим громадянам, що виявлять свою зацікавленість до процесу КГ, включаючи: прес-реліз щодо процесу КГ, план заходів із консультацій з громадськістю щодо будівництва енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС (План заходів), інформаційно-аналітичний огляд матеріалів техніко-економічного обґрунтування будівництва енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС (ІАО ТЕО); форму для реєстрації заявки на участь у процесі КГ; форму для надання запитань, зауважень, рекомендацій та коментарів; організацію та забезпечення функціонування офісів для роботи з громадськістю (реєстрація заявок на участь у процесі КГ, збір запитань, зауважень, рекомендацій та коментарів від представників громадських органі­зацій та окремих громадян та ін.); інформування суміжних держав про можливий вплив у транскордонному контексті відповідно до законодавства; організацію та проведення круглих столів за участю представників центральних та місцевих органів державної влади і самоврядування, громадських організацій і зацікавлених осіб, представників засобів масової інформації відповідно до Плану заходів, збір отриманих в ході круглих столів запитань, зауважень, рекомендацій та коментарів; інформаційне забезпечення та організаційно-технічну підтримку громадських слухань у разі прийняття рішення місцевими органами державної влади і самоврядування щодо їх проведення, збір отриманих у ході громадських слухань запитань, зауважень, рекомендацій та коментарів; підготовку та розповсюдження прес-релізів за результатами круглих столів та громадських слухань; підготовку звіту про консультації з громадськістю щодо будівництва енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС, у тому числі книгу запитань-відповідей (додаток до звіту); підготовку звіту щодо заходів з інформування суміжних держав про можливий вплив у транскордонному контексті; доопрацювання ТЕО з урахуванням результатів процесу КГ.

Принаймні у березні на ХАЕС відбулась нарада з підготовки громадських слухань з приводу добудови третього та четвертого енергоблоків, у якій взяли участь представники НАЕК «Енергоатом», органів місцевого самоврядування Хмельницької та Рівненської областей, під час якої заявлено, що будівництво нових енергоблоків передбачає виділення для потреб територіальних громад зони спостереження до 10 відсотків коштів від загальної вартості проекту. Крім цього передбачається постійне відрахування одного відсотка від вартості виробленої товарної продукції АЕС для покращення соцкультпобуту в населених пунктах зони спостереження. Проведення слухань є вимогою вітчизняного законодавства

Також нагадаю, що добудова третього та четвертого енергоблоків нерозривно пов’язана із Стратегією розвитку паливно-енергетичного комплексу до 2030 року, тобто є подією державної ваги.

Розумію занепокоєння певними аспектами будівництва з боку обласної ради і депутата В.Олуйка зокрема. Переживаю лише, щоб надмірне піклування недостатньо обізнаних з проблемою людей не стало каменем спотикання, об який розіб’ється добра справа.

 Олексій Троценко,

заслужений енергетик України