Вшанували земляка
Дев’яносто років тому в селі Старий Кривин народились два хлопчики - Володя та Сергійко. Рідні, односельці й не здогадувались, що саме вони згодом стануть гордістю села.
Володимир Семеновський обрав фах педагога і захопився літературою та поезією, згодом реалізував себе як маститий літератор та журналіст. Подібний хист проявив і Сергій Козак, але перед ним відкрились значно ширші горизонти – став солістом Національної опери імені Т.Г.Шевченка.
Саме про цих двох знаних колишніх односельців днями згадали в бібліотеці села Старий Кривин. На захід завітали учні місцевої школи, педагоги, працівники культури, представники місцевої влади, а також гості – заступник голови Славутської райдержадміністрації з гуманітарних питань Василь Колодніцький, начальник відділу культури Славутської райдержадміністрації Віталій Хрустинський.
Художній керівник Кривинського Будинку культури Ольга Клименко та вчитель української мови та літератури, бібліотекар Валентина Тимощук розповіли про життєвий шлях Сергія Козака та Володимира Семеновського, які ще з раннього дитинства товаришували, навчались у одному класі. Навіть захоплення у них були однакові – любов до поетичного слова. Це вже потім у світ вийшли їх перші книги. Сергій та Володимир не могли не згадати про своє рідне село, яке дало наснагу для плідної праці та творчості. Із уст школярів прозвучали їх поетичні твори, в яких згадується Кривин. Рідне село стало в основі автобіографічної повісті Сергія Козака «Я не спав, мамо…», яка двічі видавалась в Києві.
Під час вшанування пам`яті Володимира Семеновського та Сергія Козака звучали і пісні, до створення яких вони були причетні. Принаймні Сергій Давидович як композитор збагатив національну культуру низкою пісенних творів, авторами слів яких були Максим Рильський, Андрій Малишко, Платон Воронько. Його перу належить кантата «Дума про Україну». Великої слави на теренах Союзу та за його межами Сергію Козаку принесло виконання більше як півсотні оперних драматичних партій, які прозвучали не тільки на сцені Київського державного академічного театру опери та балету імені Т.Г.Шевченка, а й в театрах Англії, США, Франції, Канади, Фінляндії, Куби тощо.
Заслуги Сергія Давидовича були гідно оцінені – він отримав звання «Народний артист УРСР», був прийнятий до лав Спілки письменників України, нагороджений орденами та медалями. Але для земляків він дорогий не стільки цими відзнаками. Односельці пам’ятають його доволі скромною людиною. Завдяки Сергію Козаку в Старому Кривині організовувались концерти відомих артистів, яким могли позаздрити в районних та обласних центрах. Спогадами про відвідини рідного села відомим співаком поділись Петро Ткачук, Надія Шлапак.
Немає сумніву, що традиції прославлення Кривина не переведуться. У цьому переконали юні його жителі. Валентина Форсюк опанувала бандуру і мріє стати відомою артисткою; Артему Поліщуку вдається дивувати оперним співом; Юля Захарчук, Богдан Рубас, Наталія Ліщук, Наталія Рижук, Руслан Розварський вміють декламувати поетичні твори своїх земляків. Сподіваємось, що через деякий час про них будуть з гордістю казати - народились у Кривині.
До вшанування пам`яті Сергія Козака долучився й автор цих рядків. Для місцевої школи було подаровано копії фотографій Сергія Козака, оригінали його публікацій у пресі, які вдалося відшукати у архіві Національної опери України.
У ході розмов була висловлена надія, що святкування 100-річчя від Дня народження Сергія Козака та Володимира Семеновського має проводитись як мінімум на обласному рівні. Вони цього заслужили.
Олександр Шустерук
Фото Віктора Войковського
