Про триступеневу систему пенсійного забезпечення
Переважна більшість людей в Україні живе на невеликі розміри пенсій. Майже дві третини пенсіонерів отримують пенсію в розмірі до 1 тисячі гривень. На такі кошти дуже важко прожити. Населення України невпинно старіє. Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників пенсійних внесків припадає 9 пенсіонерів. Дефіцит Пенсійного фонду у 2009 році становив 31,1 млрд. гривень, у 2010 році – збільшився до 34,4 млрд. гривень. Усе, що сплачують працівники одразу йде на пенсійні виплати, а дефіцит покривається з державного бюджету. Це породжує серйозні проблеми. По - перше, держава не може збільшити виплати найбіднішим пенсіонерам. Це люди, які вийшли на пенсію 15-20 років тому і отримують виплати, розраховані з маленьких заробітних плат. По - друге, дотуючи Пенсійний фонд з держбюджету, ми забираємо кошти у вчителів, лікарів, військових, у яких невелика заробітна плата і яким потрібно її збільшувати. Не інвестуються кошти в інфраструктуру країни, в робочі місця, в розвиток виробництва. Це шлях в нікуди.
З грудня 2010 року розпочалось широке громадське обговорення законопроекту «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». За цей час відбулися численні зустрічі з роботодавцями, профспілками, громадськими організаціями, в колективах на підприємствах, в організаціях, в установах.
Головний аргумент проти пенсійної реформи - страх перед невідомістю.
Солідарна система пенсійного забезпечення, розроблена в СРСР, застаріла ще на початку 90 років. Ця система могла працювати лише в умовах командно - адміністративного управління, тобто коли зайнятість працездатного населення стовідсотково регулюється державою.
Чи можна застосувати цю практику в наші дні, коли держава не впливає ні на чисельність працівників на приватних підприємствах, ні на розміри їхніх заробітних плат? Як наслідок зростає дефіцит Пенсійного фонду. Під час громадського обговорення пенсійної реформи виникло припущення, що всіх нинішніх пенсіонерів переведуть на мінімальні пенсії.
Найвищі пенсії в нашій країні перевищували мінімальні в 75 разів. Тому було запропоновано рішення, відповідно до якого для всіх нових пенсіонерів щомісячне грошове утримання з усіма доплатами не буде перевищувати 10-12 мінімальних пенсій, або 10-12 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Для нинішніх пенсіонерів, у яких пенсія менша від цієї суми, нічого не зміниться. Пенсії привілейованих пенсіонерів будуть обмежені 7,5-9 тисячами гривень.
Виникло безпідставне твердження, що пенсійна реформа обмежить права працівників бюджетної сфери. Однак, як і раніше, за наявності 25 років стажу вчителі, лікарі й працівники культури можуть розраховувати на пенсію за вислугу років. Крім того, згідно з пенсійною реформою впроваджується одноразова виплата – 10 місячних нарахованих пенсій для вчителів, лікарів і працівників культури та соціальних служб. Виникло побоювання жінок, що у зв’язку з проведенням пенсійної реформи та підвищенням пенсійного віку для тих, хто народився до 31 січня 1956 року, вони будуть кинуті напризволяще. Справді, жінки, яким найближчим часом виповниться 50-55 років опиняться у групі ризику. Насамперед з вини роботодавців: найбільшою небезпекою в цьому віці можуть стати втрата роботи та проблеми з подальшим працевлаштуванням.
Однак, підвищення пенсійного віку будуть проводити протягом 10 років, без «шокової терапії», щоб зробити даний процес переходу максимально безболісним.
Збільшувати пенсійний вік для жінок будуть поступово: за 10 років щороку на 6 місяців. До того ж передбачена доплата 2,5% за кожні 6 місяців пізнішого виходу на пенсію, починаючи з 55 років.
Одна з головних причин проведення пенсійної реформи - велика вразливість чинної солідарної пенсійної системи. Тому для «підстраховки» потрібен не один рівень пенсійного забезпечення. Планується створення трирівневої пенсійної системи: солідарна, накопичувальна та недержавне пенсійне забезпечення. Третій рівень пенсійної системи вже діє. Другий рівень - накопичувальну пенсійну систему - намагаються запровадити.
Суть накопичувальної пенсійної системи полягає в персональних пенсійних рахунках, куди працюючі будуть відраховувати певний відсоток заробітної плати. На даний час розмір цього внеску планують встановити в межах 2%, з наступним його щорічним підвищенням на 1% (до 7%). За наявності трудового стажу 25-30 років людина, що платила внески до другого рівня, накопичить на своєму рахунку десятки, або навіть сотні тисяч гривень - це цілком відчутна добавка до державної пенсії.
На сьогодні у нашій країні найнижчий в Європі рівень «білих заробітних плат». Згідно з опитуванням населення, майже половина українських громадян отримують зарплату «в конвертах». Подібну практику слід змінювати докорінно. І пенсійна реформа якраз буде цьому сприяти. По-перше, частково буде розв’язано проблему нелегальної зайнятості серед молоді. Якщо нині понад 40% українців віком до 35 років працюють «за угодою», то після реформи вони навряд чи погодяться мінімізувати податкові виплати роботодавця за рахунок своєї майбутньої пенсії. По-друге, відіграє свою роль і накопичувальна пенсійна система. Прив’язка до відсотка від «білої» зарплати означає одне: хто більше заробляє, той матиме більшу персональну добавку до пенсії.
Отже, зацікавленість працівників в отриманні легальної оплати праці зросте, а відповідальність керівників за виплатою зарплат «у конвертах» стане особистою проблемою кожного із працюючих.
Підсумовуючи, хочеться підкреслити: затягування процесу проведення пенсійної реформи призведе до ще гіршої ситуації в пенсійному забезпеченні .
Валентина Цимбалюк, головний спеціаліст управління праці та соціального захисту населення виконкому Нетішинської міськради
