З роду хлiборобського, мiцного, роботящого

За підрахунками, на території проммайданчика Хмельницької АЕС знаходиться майже 70 кілометрів різних підземних комунікацій, обслуговуванням яких опікуються працівники гідротехнічного цеху. Левову частку тут складають водогони, каналізація, ремонтом яких займається бригада майстра Богдана Гнатіва.

- Для більшості ремонтних служб на нашій електростанції, - розповідає Богдан Богданович, - значний об`єм робіт з’являється під час планово-попереджувальних ремонтів. Ми залежимо від зовсім інших обставин – дефект на підземних комунікаціях може виникнути у будь-який час.

Майстру дільниці тепловодовідведення та каналізації гідротех­нічного цеху важко й порахувати, скільки разів доводилось відновлювати роботу різних трубопроводів. Коли виникають такі ситуації, то швидко мобілізовується весь колектив бригади, бо треба діяти оперативно, враховуючи те, що всі технологічні процеси на електростанції взаємопов’язані. Слюсарям аварійно-відновлювальних робіт доводилось працювати просто неба й у дві зміни, незалежно від погодних умов.

Про свій колектив Богдан Гнатів каже тільки хороші слова. Тут всі розуміють велике значення своєчасних ремонтів. Духом колективізму вже пройнялися й молоді праці­вники, які на сьогодні складають майже половину бригади.

- Я працюю в дільниці тепловодопостачання та каналізації вже шістнадцять років, - продовжує свою розповідь Богдан Богданович. - За цей час на заслужений відпочинок пішло чимало працівників, які були гордістю колективу гідротехнічного цеху. На їх місце постійно приходили нові молоді спеціалісти, які потрапляли під «вплив» більш досвідчених. І через кілька років вони вже могли самотужки виконувати складні виробничі завдання. Через таку виробничу школу пройшов я та мої колеги Іван Якимчук, Ростислав Білоус, Василь Дем`янов, Олександр Кравченко та інші. Як мовиться, є чим гордитись.

Свою пристрасть до роботи з металом Богдан Гнатів проявив ще у дитинстві, бо саме тоді захопився мотоциклами. Коли навчався у восьмому класі, то вже дозволяв собі й «прибавити газу». Але так, щоб про це не знали батьки. Саме тоді він усвідомив і суть приказки, що коли любиш кататися, то й люби санки возити. Траплялося, що техніка відмовлялась працювати, доводилось метикувати що і до чого. Хлопець часто намагався усунути неполадки без сторонньої допомоги. Запам’ятались  травми на руках, які виникають при невмілому використанні гайкових ключів.

Тато Богдана особливо й не перечив захопленню сина мотоциклами. Він працював механізатором і розумів, що до техніки треба звикати якомога раніше.

Рогатинський район Івано-Франківської області, де народився Богдан Богданович, спеціалізувався на вирощуванні льону. Одного разу під час літніх канікул батько запропонував Богдану на жнивах стати його офіційним помічником. Така пропозиція окрилила хлопця. Ті моменти роботи із технікою Богдану запам’ятались на все життя. Він відчув себе дорослішим і навіть перестав забавлятись катанням по селу на мотоциклі без глушника. А вдячний Богдан Іванович згодом постарався, щоб у сина з`явилась престижна, як на той час, «Ява».

Не тільки техніка вабила Богдана. У школі його знали як затятого прихильника спорту. Практично не було таких ігрових видів спорту, в яких він не брав би участь. Своєму захопленню юнак не зраджував і під час навчання в Бурштинському енергетичному технікумі. Навіть відважився записатись у секцію вільної боротьби.

Постійні заняття фізичними вправами неодмінно додавали впевненості, певною мірою дисци­плінували. Зрештою допомогли  зробити впевнені кроки у доросле життя.

Виробничу біографію Богдан Богданович у складі працівників Харківського тресту розпочав на спорудженні першого енергоблока ХАЕС. Він був задіяний на монтажі корпусу реактора. А потім брав участь у ремонтних кампаніях, до яких залучались спеціалісти Хмельницького «ТЕМу». Отож у 1995 році Богдан Гнатів прийшов у цех теплових і підземних комунікацій як                    досвідчений спеціаліст. Спочатку трудився газоелектрозварювальником. П’ять років добросовісної роботи дали підстави одержати пропозицію перейти на посаду майстра.

Богдан Богданович став  прикладом для сина Андрія, якого було зараховано машиністом-обхідником пуско-резервної котельні. Андрій також любить техніку, а ще проявив себе вмілим організатором спортивно-масової роботи у гідротехнічному цеху. Він бере участь у роботі цехкому. Батькові  приємно, що син пішов його стопами.

Взагалі сім’ю Гнатівих можна назвати «енергетичною», бо й мама, Ольга Андріївна, працює лаборантом у хімічному цеху, донька Людмила також отримала диплом енергетика.

Богдану Гнатіву часто згадується рідне село Вишнів. Там багато вишень, які у травні біліють немов кучугури снігу. Він подбав, щоб на дачній ділянці у Кривині постійно милували око фруктові дерева. Біля них працьовитий чоловік спорудив красиву альтанку. Там  бувають колеги по роботі, бо майстру приємно поспілкуватись, як мовиться, у неформальній обстановці. У такі моменти дружина завжди продемонструє чим хата багата. Овочі, фрукти ...

Гнатіви виплекані  великою любов’ю до нелегкої селянської праці.

Трапляється, Богдан Богданович радує рідних смачною рибною юшкою. Риболовля для нього – гарна нагода відпочити і помислити про життєві плани.

Олександр Шустерук

На знімку: Богдан Гнатів (праворуч) з колегою по роботі токарем Олександром Подзеруком

Фото  автора