Все чіткіше вимальовують­ся з кожним днем об’єкти атомної. Ростуть поверхи житлових будинків, здіймають­ся корпуси промислових спо­руд.

Приємно відзначити, що ос­таннім часом управління бу­дівництва АЕС подає усім ко­лективам, які трудяться тут, доб­рий приклад. У квітні завдан­ня власними силами перевико­нано. Генпідрядник освоїв 490 тисяч карбованців. На нього рівняються інші підрозділи. На 327 тисяч карбованців здійснили робіт трудівники дільниці «Південенергобудмехані­зація», на 168 –  «Південенергосантехмонтаж», на 161 – «Союз­енергожитлобуд», на 149 — «Гідромеханізація», на 58 – «Гідроспецбуд».

Прикро, що при такому, зда­валося б, загальному пориві, піднесенні трудової активнос­ті є на атомній колективи, які допускають відставання. Понад 200 тисяч карбованців недо­освоїла дільниця «Південенерго­монтаж»,   понад   150 тисяч – «Теплоенергомонтаж», 23 – «Укр­енергомонтаж», більш ніж по 20 тисяч карбованців – «Півден­енерго­монтажвентиляція», «Гідромонтаж». Внас­лідок цього завдання квітня по АЕС виконано лише на 74 про­центи. Недоосвоєно 652 тисячі карбованців. Допущено відставаня передусім на житловому та промисловому  будівництві.

Співставляючи висловлювання генпідрядника і субпідрядни­ків з цього приводу, неважко помітити спільне в їх пояснен­нях. Це намагання перекласти на когось іншого свою вину за допущені недоліки. І, до ре­чі, при аналізі причин відста­вання, так і виходить: той не надав своєчасно фронту робіт, інший – не поставив конст­рукції, третій – не так орга­нізував працю людей... Отож вина однієї організації у відставанні іншої помітна. Та справа в тому, що це харак­терно майже для усіх підроз­ділів. Але ж не всі вони від­стають. І тому було б пра­вильнішим, якби будівельні ор­ганізації від вза­ємних претен­зій, без чого, звичайно, також не обійтись, наполегливі­ше шукали шляхів до злагодженості дій, взаємодопомоги. І в цьому перша, як кажуть, скрипка – за ген­підрядником. Йому необхідно не тільки поз­бутися своїх недоліків, яких ще багато, а й сприяти зла­годженій праці усіх будівель­них    організацій.

Одним з серйозних недоліків у всій роботі є те, що неув’яз­ки допускаються на об’єктах першочергової важливості. Щоб зосередити на цьому ува­гу, виїзна редакція виріши­ла розповісти про хід споруд­ження житла  і будівельної бази.

Сьогодні публікації – про промислові об’єкти.

 

Будiвельна база: численнi зриви

Якщо в цілому охарактери­зувати нинішні роботи на спорудженні АЕС, то можна сказати так: йде підготовка до виконання основного зав­дання – будівництва атом­них реакторів і потрібних до них комунікацій. І від того, наскільки своєчасно і якісно будуть виконані доведені пла­ни, як ретельно і точно пра­цюватимуть допоміжні про­мислові об’єкти, залежать строки пуску першого енерго­блока.

Один з найголовніших об’єктів – бетонний завод з усіма необхідними цехами і дільницями. Поки що на бу­дівельному майданчику діє малопотужний тимчасовий бетонорозчинний вузол. Зро­зуміло, з початком закладан­ня фундаменту під перший реактор його продукції буде недостатньо. Отож і споруд­жується завод, який давати­ме тисячу кубічних метрів бетону  за  добу.

Спорудження підприємства ведеться кількома організа­ціями, кожна з яких виконує свою роботу. Зокрема, тут трудяться бригади з дільниці «Теплоенергомонтаж» та уп­равління «Півден­енергомонтаж». У них великі обсяги робіт. Звичайно, однаковою мірою причетний до цього об’єкта і генпідрядник. Сил і засобів у всіх органі­зацій ви­стачає. Все залежить, як мо­виться, від організації праці, виконання завдань кожною стороною. Але тут якраз і допускаються численні зриви. Незважаючи на те, що весь комплекс бетонного заводу повинен бути зданий най­ближчим часом, тут не вико­нано багато важливих робіт, а на деякі ще не знайдено навіть вирішення. Отож і створилося таке становище, що на головному корпусі   з 240,3 тисячі карбованців осво­єно тільки 195. І справа не лише у   використанні   коштів.

– Багато часу втратили під час монтажу каркаса, – розповів бригадир С. П. Ярута. – Доводилося шукати конструкції по всій території. А тепер не вистачає армату­ри,  вентилів...

– Дуже багато змін у крес­леннях, – сказав бригадир О. С. Ніколайчук. – Пере­робляється одне й те ж по кілька разів. До того ж нема чимало  деталей...

Бригадир слушно говорив про митарства, яких зазнава­ли, добираючи металеві кон­струкції. Справа в тому, що їх розвантажують де попало. Вони деформуються, псують­ся, та й доставити їх на об’єкти не так легко. Такий, здавалося б, незначний факт. Але він став однією з причин, що призвели до зниження темпів, втрати часу. До речі, продовжується таке станови­ще і понині. Через слабку ма­теріально-технологічну ком­плектацію раз по раз пору­шується послідовність робіт. Монтажники, очікуючи тих чи інших деталей, гають час, не­рідко залишаються без чітких планів на наступний день, тиждень. Ось що розповів на­чальник дільниці «Теплоенер­гомонтаж» В. М. Кузнецов:

– Темпи нашої роботи не відповідають вимогам. Нас надто стримує генпідрядник. Для завершення робіт на головному корпусі бетонного за­воду бракує арматури, нема схеми. Для галереї не заготов­лено нестандартне устаткуван­ня. Або ось ми повинні вести вже роботи на приймальному пристрої. Але як же це здій­снити, коли не збудовано са­мого приміщення? Те ж саме і з компресорною – важли­вим об’єктом комплексу бетон­ного заводу. Тільки тут на­впаки: приміщення звели, а компресорів немає. Їх, як з’я­сувалося, замовили на третій квартал. А в нас же на той період за планом інші роботи.

Окремо хотів би зупинити­ся на двох об’єктах, які найбільше загальмували вико­нання планів. Перший – цех передмонтажних робіт, що входить до власної будівель­ної бази. Без його повної го­товності годі й думати про виконання наміченої програми на найближчий час. Ми, за­уважу, ще в березні повинні були здійснити у ньому робіт на 50 тисяч карбованців. Але й досі немає змоги почати їх. Справа в тому, що там тільки ведеться намивання землі. Не­має навіть дороги до майбут­нього цеху. Отак з місяця в місяць відстаємо по цьому показнику. Другий – пуско-резервна котельня. У квітні мали освоїти там 50 тисяч карбованців, у травні – 54 тисячі. Але досі немає навіть котловану під приміщення­.

До сказаного тов. Кузнецовим можна додати чимало ін­ших прикладів. У третьому кварталі повинна діяти ко­тельня. І хоч котли змонтова­ні, все ж залишається робіт тут більш, ніж на 60 тисяч карбованців. Багато треба здійснити на деревообробному господарстві, відкритих май­данчиках складування, май­стерні сантехдільниці та ін­ших   об’єктах.

Нині на АЕС переважна більшість підрозділів потребує єдиної підтримки: чіткого пла­нування робіт і точного до­держання строків їх виконан­ня усіма організаціями. А для цього треба належно організу­вати постачання. Ось у чому полягає найперша підмога уп­равління будівництва. В цьому      повинен показати своє вміння, оперативність і генпідрядник. Щоб не видались такі виснов­ки безпідставними, надамо слово начальнику монтажного управління тресту «Південь-енергомонтаж» М. М. Глазнєву:

– Невиконання завдання нашим колективом пояснюю передусім необґрунтованістю плану і несвоєчасним надан­ням фронту робіт. Що, скажі­мо, заважає нам успішно трудитися на спорудженні бетон­ного заводу? Насамперед над­то слабке забезпечення необхідними конструкціями, мате­ріалами. З’ясувалося, що чи­мало з них замовлені тільки тепер. А ми ж повинні вести монтаж сьогодні.

Або такі казуси з плануван­ням. Нерідко генпідрядник за­носить до плану те, чого поки що не виконати. Приклад то­му – програма цього місяця. Спочатку головний інженер затвердив завдання на 250 ти­сяч карбованців. Коли ж в управлінні будівництва взяли­ся детально аналізувати, де і що повинні б зробити, а від­так висловили свої претензії щодо необґрунтованості зав­дання, воно одразу зменши­лося більш, ніж на 100 тисяч карбованців. А буває навпаки. На арматурній майстерні – одному з важливих об’єктів будівельної бази – в мину­лому місяці не включили до плану важливих робіт. Тепер доводиться надолужувати.

Звичайно, є і в нас недолі­ки. Зокрема, допустили прорахунки на спорудженні об’єд­наних майстерень, бачимо ін­ші упущення. Тому й хочеть­ся закликати до чіткішої, злагодженішої роботи.

Стурбованість бригадирів, начальників дільниць з приво­ду відставання на споруджен­ні об’єктів будівельної бази зрозуміла. Затягнеш їх пуск – це негативно позначиться на нарощуванні темпів робіт на атомній, поставить під загро­зу ритмічне, своєчасне вве­дення в дію першого енергоблока. Було б не зайвим, якби вже нині, наперекір дивній позиції керівництва генпідрядної організації, партком будо­ви з спеціалістами уважно проаналізував стан справ і добився, щоб були вжиті за­ходи для забезпечення своє­часного пуску першочергових об’єктів.

«Радянське Поділля»

29 травня 1991 року