Правда про добудову ядерних блоків на Хмельницькій АЕС
Відкритий лист депутату Хмельницької обласної Ради В.Олуйку
Прочитав статтю «Добудова ядерних реакторів на ХАЕС. Запитання на громадські слухання» у газеті «Подільські Вісті» від 3 березня 2011 року шановного В.Олуйка і хочу підтримати його думку щодо необхідності отримання від компетентних фахівців правдивої повної інформації з метою  впевненості нашого населення у безпеці атомної енергетики України взагалі та правильності рішень щодо добудови 3-4 енергоблоків на Хмельницькій АЕС, їх відповідності найвищим світовим стандартам безпеки. Для мене не склало великих труднощів отримати з незалежних джерел інформацію.
Щодо надійності та безпеки. Безумовно, для цього мають бути використані всі технології, доступні сьогодні та провадитись модернізація протягом усього часу існування АЕС. Наскільки мені відомо, саме так в Україні й відбувається.
Щодо надійності та перспективності використання реакторної установки В-392 Б, то в порівнянні з                        В-320, яка використовується на Хмельницькій АЕС нині, В-392 Б має конструктивні відмінності, які значно підвищують рівень надійності та безпеки. Щодо думки деяких людей стосовно «безумовної переваги» західних проектів реакторів, у порівнянні з російськими, то зазначу, що для потреб своєї  космічної програми США в Росії неодноразово закуповували ядерно–енергетичні установки. У цьому немає нічого дивного, адже наукові розробки колишнього СРСР набагато випереджають час,  продовжують працювати російські вчені й нині.
Усе стає на свої місця, якщо ми згадаємо про конкуренцію. У світі між державами, компаніями та людьми є конкуренція, що  природно відбивається й у засобах масової інформації, суспільстві України та в міжнародних стосунках. Тим більше, коли мова йде про майже 4 мільярди доларів США.
Якщо говорити про вартість будівництва 3-го та 4-го енергоблоків ХАЕС, то побудова  АЕС у Білорусії потужністю 2,4 ГВт оцінюється у понад 6 млрд. доларів, загальна сума фінансування Білоруської АЕС, включаючи інфраструктуру, складатиме 9,4 млрд. доларів (за інформацією «Зеркала дня»: http://daylymirror. info/raznoe/stoimost-stroitelstva-3-i-4-blokov-xmelnickoj-aes-sostavit-okolo-42-mlrd/).  
На мою думку, поняття «безпечно та дешево» стосовно атомної енергетики  в числі виключаючих одне одного. Хоча подекуди можна заощадити: йдеться про недобудовані конструкції для 3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС. Як стверджують фахівці, розвалювати старі конструкції та будувати нові потреби немає, після заміни певних елементів та виконання необхідних робіт, вони стануть відповідати усім суворим вимогам, яким підпорядковується будівництво об’єктів атомної енергетики у світі. У даному випадку це заощаджена праця українського народу,  думаю що чинити інакше нерозумно.
Багато страху у декого  викликають і  цифри гарантійної експлуатації реактора, конструкцій, обладнання, тощо  Насправді це лише термін, під час якого гарантується  відсутність необхідності капітальних ремонтних робіт. Наприклад, гарантійний строк експлуатації бетонних конструкцій 50 років. Це означає, що 50 років вони не потребуватимуть ремонту. І далі вони не розваляться, як дехто, не знаючи справи, стверджує.
То чому ж ми такі недовірливі до думки фахівців? Можливо, проблема в тому, що ми занадто… беззахисні, бо, напевно, не знайдемо у світі іншого відкритішого суспільства. Напевно, саме через це у нас час від часу  виникають нові «пророки» на зразок Сандея Аделаджі. Залякування людей можливими атомними страхіттями, кінцем світу стало для декого стартом у політику. Ми досить дивно виглядаємо на тлі поглядів наших сусідів: приміром, у Польщі територіальні громади змагались між собою за право побудови атомної електростанції на своїй території. Японці, незважаючи на Фукусіму, не відмовляються від атомної енергетики і            продовжують експлуатувати понад  50 блоків. Уся ця інформація є відкритою, її варто лише пошукати в мережі Інтернет. Багато цікавого про атомну енергетику можна   прочитати на сайтах: http://www.energoatom.kiev.ua/, http://mirnyiatom.ru, http://www.iaea.org/  або http://www.un.org/ru/ga/iaea/  тощо.
До речі, якби не експеримент, санкціонований керівництвом атомної галузі колишнього СРСР, то ЧАЕС, яка значно конструктивно поступається іншим станціям, працювала б до кінця строку своєї експлуатації. В Росії по чотири блоки РБМК працюють на Ленінградській, Кольській, Курській і три на Смоленській АЕС. Дев’ять з них – другого покоління, решта – першого. Але важко сперечатися з постулатом, що будь-яка серйозна аварія на атомних електростанціях призводить до надзвичайно важких наслідків…
Водні ресурси. Проблема відсутня: поблизу ХАЕС є ставок – охолоджувач, який підживлюється стоком річки Гнилий Ріг.  І цієї води достатньо! Побудова струменеспрямовуючої дамби дасть можливість задіяти всю площу ставка. Відтак потреби в додатковій воді чи будь-яких інших засобах зайві.   
АЕС та стихійні лиха. Якщо спокійно вивчати загальнодоступну інформацію про АЕС, то неважко помітити – українські  атомні станції спроектовані і побудовані з урахуванням можливостей смерчів та ураганів, розраховані на максимальний проектний землетрус  силою 7 балів. Відповідно розраховане і устаткування реакторних          установок. Землетруси такої сили на Хмельниччині за твердженнями вчених неможливі і ніколи не фіксувались.
На Рівненській, Запорізькій, Південно-Українській, Хмельницькій АЕС експлуатується 15 реакторів -  усі вони водо-водяні,  мають два контури теплообміну, систему аварійного охолодження, мають принципово інший підхід до забезпечення безпеки, ніж в Чорнобилі, чи на Фукусімі. Тому говорити про можливість того, що сталось в Японії, недоречно.
Надійність дамби та екологічна ситуація у ставку-охолоджувачі. Шановний Віталію Миколайовичу, не знаю хто повідомив Вам про загрозу від молюсків дрейсени, губки та субтропічних водоростей,  але це видумка. Із цією думкою перегукується надана Вам у № 14 від 2 квітня 2011 р. в газеті «Перспектива»  відповідь під назвою: «Про північноамериканський організм дрейсена, або відкритий лист депутату хмельницької обласної ради  В.Олуйку».  В статті фахівця докладно роз’яснюється, що ситуація знаходиться під контролем і нічого надзвичайного не відбувається. За станом ставка та загальною екологічною ситуацією здійснюється постійний моніторинг. До речі, на англомовних сайтах це питання також висвітлюється. Як я зрозумів, внаслідок теплішої води кількість водоростей та  дрейсени (молюска, що використовується навіть для очищення води в акваріумах) у ставку-охолоджувачі ХАЕС справді зростає. Згодом екологічний баланс врівноважується. Для цього, на ХАЕС, наприклад, розводяться певні породи риб, які поїдають зайві дрейсену та водорості.
Кадрова проблема. В Україні  більш ніж достатня кількість спеціалістів для роботи на АЕС. Крім того, за час добудови блоків Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» та Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості готуватимуть нові кадри. Якщо говорити про нові робочі місця, то слід враховувати не лише робочі місця на АЕС, а майбутній розвиток промисловості, який без належного енергетичного забезпечення  просто неможливий. Побудова енергоблоків – це десятки тисяч робочих місць у недалекому майбутньому по всій Україні.
Щодо законодавчого забезпечення та гарантій для населення, то тут без допомоги таких людей,  як депутат Хмельницької обласної ради Віталій Миколайович Олуйко та інших шановних депутатів обласної, міських та районних рад, нам, простим мешканцям Хмельниччини не обійтись, адже саме депутатам ми довірили відстоювання інтересів мешканців Хмельниччини перед центральними органами влади. Тому й сподіваємося, що ними буде здійснено ряд заходів, які принесуть конкретні результати. Адже понад 3 мільярди гривень, які надійдуть в результаті добудови 3 та 4 енергоблоків на ХАЕС на розвиток соціальної інфраструктури зони спостереження у відповідності із законодавством – це добре. Але є ще багато питань, які належить вирішувати в Києві, у тому числі й щодо пільгової оплати електроенергії. Тож, сподіваємось!
  Ігор Панасенко,
президент Хмельницької обласної  громадської організації «Фонд сталого розвитку «Князів Сангушко»