Чия риторика вагомiша
Напередодні громадських слухань у с.Копитків Здолбунівського району з тамтешньої райради надійшло прохання на адресу Хмельницької АЕС виділити п’ять автобусів для доставки людей до місця слухань, оскільки проживають вони в різних населених пунктах. Зійшлися в результаті на трьох транспортних одиницях, але й вони були не сповна затребувані. Від п’яти сільських рад, які розташовані в зоні спостереження, у Копиткові зібралося всього-навсього 122 особи. А один з автобусів, прибувши за зазначеною адресою, привіз звідти аж шестеро людей. До певної міри зрозуміти селян можна, весна квапить власників земельних ділянок навести лад на городах, розпочинати заготівлю сіна тощо. Їм дорога кожна хвилина і справи, не пов’язані з веденням домашнього господарства, видаються другорядними. Відтак нечисельний зал та налаштованість переважної більшості присутніх вислухати один одного, не зводячи розмови до безплідної полеміки, були на руку активістам ряду партій і громадських організацій, які взяли ініціативу в свої руки без наміру її втрачати.
Ще до початку слухань на площі перед місцевим Будинком культури встановили намет представники Української народної партії, роздаючи прибулим інформаційні матеріали, зокрема, свій проект пропозицій громадських слухань у Копиткові депутатам Здолбунівської районної ради, яким належить прийняти рішення про надання згоди на будівництво 3 і 4 енергоблоків Хмельницької АЕС. У тому, що представники УНП й «Свободи» наполягатимуть на забороні таких робіт, сумніву практично немає. Як і немає сумніву, що сесія відбуватиметься в «обіймах» пікетуючих і їх настирливим намаганням нав’язати свою позицію.
У Копиткові попри всі зусилля ораторів, наділених хистом мистецьки працювати на публіку, сповна зреалізувати задумане не вдалося. Задумане в розданих пропозиціях виділялося півжирним шрифтом: «ми категорично проти добудови енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС». Не добившись від головуючого аби той поставив питання на голосування, (на його пояснення про те, що законодавство не передбачає такої процедури на громадських слуханнях ніхто не зважав – авт.) натхненники ідеї «мораторій-2» залишили зал, наполегливо закликаючи усіх зробити те саме. Схилити на свій бік громаду не вдалося. Хоч як би не аплодували присутні виступаючим за дошкульні репліки на адресу атомників, наслідувати в усьому приклад радикально налаштованих осіб не стали. Спокійно вислухали зачитане звернення до депутатів райради, яким з усіх запропонованих позицій потрібно буде прийняти одну. Яку? З огляду на розгортання подій, початок яким було покладено в Острозі, питання звучить риторично. Вибирати доведеться між категоричним проти і поміркованим за, сполучна дистанція між якими включає мораторій на будівництво двох технічно застарілих енергоблоків і розгляд альтернативного варіанту про спорудження натомість одного енергоблока нового покоління. Такий варіант пропозицій з’явився після розгляду питання на засіданнях постійних комісій і президії районної ради. Усі ці та інші вимоги (їх чимало - авт.) додані до прийнятого звернення і цілим пакетом будуть надані депутатам райради. Окрім того, здолбунівці ще мають намір провести сесії чи сходи селян у населених пунктах зони спостереження аби долучити до нього думку тамтешніх громад. Що в цьому різнобарвному калейдоскопі найбільше «зачарує» слуг народу, покаже час.
Найбільш активною на слуханнях у Копиткові була помічник народного депутата України Юрія Костенка Світлана Ніколіна. Вона, як і ряд інших виступаючих, дорікала владі, як організатору слухань, за небажання запросити на ці дебати екологів та інших фахівців, що знаються на справі, аби на рівні з атомниками вести дискусії. І хоч серед опонентів, за їх же зізнанням, експертів відповідного профілю, принаймні тут, у залі, не було, це не завадило у своїх пропозиціях, після усіх відповідей представників ХАЕС на поставлені запитання, безапеляційно стверджувати, що: не доведена економічна та стратегічна доцільність нарощування атомних потужностей; будівництво планується провести на старих, збудованих понад 20 років тому, фундаментах; вибрано ризиковану, не перевірену реакторну установку; відсутні належні розрахунки щодо забезпечення водного балансу; проект добудови блоків не відповідає сучасним вимогам щодо безпеки АЕС; очевидна загроза збільшення строків та бюджету проекту; не було проведено належного конкурсного відбору; залишається незрозумілою ситуація зі збереженням радіоактивних відходів; законодавство України та фінансовий стан компанії оператора ядерної установки вказує на відсутність дієвих механізмів відповідальності та компенсації за завдану ядерну шкоду в Україні.
Який не фахівець дійшов такого висновку, залишається загадкою, оскільки в згадуваних пропозиціях він вдало маскується під розмитим «ім’ям» громадські слухання, проте з точно вказаною адресою: с. Копитків, Україна, 24 травня 2011 року. І неважливо яким обсягом інформації про діяльність ХАЕС та її перспективи володіють конкретні жителі зони спостереження, із пропозицій, поданих від їхнього імені, виходить, що вони достеменно знають: «добудова енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС за таких умов суперечить інтересам громади, створює загрозу життю та здоров’ю громадян та порушує ряд норм чинного законодавства України». Далі автори, напевне, не догледіли, що в пропозиціях від імені селян конкретних сіл їх самих відверто проігнорували, винісши громади п’яти сільрад, що називається, за дужки. Бо як інакше розуміти наступні рядки: «Виходячи з вищевказаного, усвідомлюючи свою відповідальність за здоров’я та безпеку мешканців міста...» (?!)
Не здивуюсь, якщо ці два слова звучатимуть в пропозиціях громадських слухань ще чотирьох сіл Острозького району. Автори ж бо цих документів одна й та ж десантна бригада. Вони вже переймаються, що складно буде охопити всі чотири села, оскільки слухання проходитимуть одного дня відразу у двох населених пунктах з кількагодинною різницею в часі. «Нічого, витримаємо!», - почула я за своєю спиною.
Голова Здолбунівської райдержадміністрації, який до останнього тримав паузу і взяв слово лише після того, як група людей залишила зал, розцінив їх заполітизовану поведінку наближенням виборів. Нічого дивного, адже Україна з часу проголошення своєї незалежності так і не зуміла вибратися зі стану перманентних виборів: парламентські, місцеві, президентські, строкові і позачергові, тур перший, другий, третій… Маємо врешті навчитися достойно поводитися в цій ситуації, не дозволяючи нікому маніпулювати собою.
Світлана Ніколіна у дискусії з генеральним директором ХАЕС Миколою Панащенком на його запевнення у надійності нових енергоблоків дорікнула: «У вас риторика радянських часів». Якщо взяти за істину це твердження, смію зауважити, що риторика новітньої України, якою так майстерно володіє помічник народного депутата, нічим не краща. Запевнення генерального директора ХАЕС грунтуються на наукових даних, технічних та економічних розрахунках, висновках вітчизняних і міжнародних експертів, а суцільне заперечення опонентів конкретних намірів не завжди ставить за мету опиратися на таку базу. Головне, щоб красномовно і гучно подати. Така мова ультиматумів – чудова мітингова риторика, де не приймаються жодні рішення, а за виголошені вимоги і наміри ніхто не несе відповідальності та не береться їх виконувати. Тут же доведеться займатися копіткою й рутинною роботою, яка не до снаги мітингувальникам. Вони вже пообіцяли в разі невиконання своїх вимог «говорити іншою мовою і заставити почути», проанонсувавши як ініціювання місцевого дорадчого референдуму, так і більш радикальні кроки з перекриттям доріг, пікетуванням тощо.
Виходить, і на двадцятому році незалежності України ми так і залишилися в 1991-у. Шкода.
Ольга Сокол
Фото Валерія Валуєва
