Недрiб’язковi дрiбницi
Після розвитку подій на громадських слуханнях в Острозі й Копиткові Здолбунівського району, де наші опоненти намагалися протягнути власні пропозиції від імені зібрання до депутатів районної ради, в яких навіть не спромоглися перечитати острозький варіант вимог, залишивши в тексті посилання на мешканців міста, хоча тут громада була представлена виключно селянами, сумнівів щодо повторення цього сценарію в інших населених пунктах не було. Вочевидь розрахунок робився на неуважність аудиторії, котра мовчки проковтне таку дрібничку. Бо люди, інтереси котрих начебто так натхненно обстоюють провідники ідеї недоцільності подальшого нарощування потужностей Хмельницької АЕС, для них не більше, ніж масовка. Хоча після Копиткова допущений ляпсус у своїх вимогах їх автори таки виправили, і вже подавали ці вимоги від імені мешканців краю.
На початку слухань у селі Кутянка Острозького району відразу засвітилися знайомі обличчя помічника народного депутата України Юрія Костенка Світлани Ніколіної, адвоката з Рівного Миколи Бляшина та ще кількох молодих людей із їхньої групи підтримки, котрі активно домагалися від головуючого обрання лічильної комісії. Вони за будь-яку ціну намагалися голосами присутніх схвалити пропонований «продукт», видаючи його за позицію місцевих селян. А ті якраз радикальних дій масово не підтримують, про що свідчать наші приватні розмови з жителями Кутянки, вулиці якого мали можливість оглянути до початку слухань. Село досить мальовниче і живуть у ньому справжні трударі. Вони зацікавлено розпитували як проходять такі зустрічі в інших населених пунктах, наскільки реально отримати в майбутньому обіцяне сьогодні, на чому доцільно найбільше акцентувати увагу, аби бути почутими. Стверджують, що насамперед хотіли б мати енергоживлення, достойне двадцять першого століття. Бо село давно уже виросло з коротких штанців і в кожній хаті послуговуються не тільки кількома лампочками для її освітлення, господарі, придбавши побутову електротехніку, не хочуть тримати її за експонат. А скористатися – зась, напруга не дозволяє. Такий парадокс сьогодення ставить селян у цілковиту залежність від ситуації, зарадити якій вони самотужки не можуть. Інша болюча проблема – дороги. Бруківка, яка в шістдесятих-сімдесятих роках була за щастя, уже не може задовольнити потреби дня. Мова навіть не йде про комфортні піші прогулянки, хоча й цим люди не мають бути обділені, такі маршрути зовсім непривабливі перевізникам і вони відмовляються відкривати рейси дорогами на кшталт пральної дошки.
Про це на громадських слуханнях говорили не тільки жителі Кутянки, а й багатьох інших сіл, що входять у зону спостереження. Вони викладали свої думки й побажання просто, вимогливо, але без агресії. Але ці виступи танули, як сніг на сонці, бо ініціативу в своїх руках впевнено тримали приїжджі захисники інтересів місцевого люду. Лейтмотивом усіх їх промов було єдине – категорично заперечити добудову нових енергоблоків. Депутат Острозької районної ради Інна Гвізда переконувала зал, що про третій і четвертий взагалі не варто вести мову, люди мають добиватися належних їм пільг через експлуатацію першого і другого енергоблоків, яких уже нікуди не дінеш.
Що довше тривали громадські слухання, то більше скидалися вони на галасливий сорочинський ярмарок. Тільки тут гелготала і мекала не птиця й худоба, шарварок зчинили люди з дипломами і досвідом видавати свою позицію як єдино правильну, таку, що не може піддаватися ревізії чи оскарженню. Слова головуючого про те, що всі пропозиції – усні й письмові, будуть додані до тексту звернення до депутатів районної ради, які мають прийняти остаточне рішення, ще більше розбурхали наших опонентів. Зрозумівши, що в цьому залі голосування не буде, вони вирішили звернутися за підтримкою громади уже після закриття слухань. Серед тих, хто залишився в залі, і справді були люди, котрі висловлюються проти будівництва нових енергоблоків і ладні були підтвердити свої переконання підняттям рук. Вони так і вчинили, решта просто поспостерігала. Варто зазначити, що ніхто вже не згадував про відсутність лічильної комісії, яка мала б зафіксувати кількість поданих голосів «за» і «проти». Судячи з піднятих рук, комісія точно не нарахувала б більшості із зареєстрованих на слуханнях 147 учасників. Але то вже так, дрібниці… Справу зроблено.
Ольга Сокол
Фото Валерія Валуєва
