А наостанок вам скажу
На електронному табло в Гощанському районному Будинку культури, де проходило останнє з чотирнадцяти запланованих громадських слухань у зоні спостереження Хмельницької АЕС, раз по раз пробігав рядок: «Щиро вітаємо гостей Гощанського Погориння». Така гостинність господарів мала б налаштовувати кожного відвідувача закладу на взаємність і шанобливе ставлення один до одного. Але якщо бодай одній людині із загалу не притаманно змиритися з тим, що крім твоєї думки існують десятки інших, що ніхто з нас не може бути однаково компетентним у всіх сферах людської діяльності, і хочеш-не-хочеш мусиш зважати на кваліфікацію фахівців, галасу й цинічних образ не уникнути. Ці слухання не стали винятком.
Спочатку навіть здалося, що штатні опоненти, наприклад, від УНП, зважили на попередні аналогічні заходи і поміняли тактику своєї поведінки. Спершу вони організували перед входом до Будинку культури мітинг, на якому намагалися переконати учасників слухання «не дати себе обманути». Охочих послухати настанови зібралося небагато, отож надолужувати розпочате потрібно було в залі. У першій половині слухань ці активісти взяли паузу, а вже дочекавшись передбаченого порядком денним формату «запитання-відповіді», використали весь арсенал знайомих заготовок про наші невиправдані дії на догоду росіянам, від чого рідна ненька-Україна не матиме жодного зиску, про ненадійність старих фундаментів і конструкцій, на яких будуватимуться енергоблоки №3 і №4, про екологічну шкоду, яку, на переконання промовців, завдає станція, про…
На гора видавалася інформація, вражаюча жахіттями, про які, мовляв, гощанці і не підозрюють. А на станції «через день, якщо не частіше» відбуваються «штатні і нештатні викиди радіації, які досягають навіть Рівного». На підтвердження заяви про те, що такі випадки на атомних електростанціях – звичне явище, її автор, як аргумент, навів слова, начебто почуті ним свого часу в Севастополі під час акцій протесту проти будівництва Кримської АЕС від авторитетної людини в сфері атомної енергетики. Чого ж тоді дивуватися, обурювалися інші виступаючі, високим показникам захворюваності, зокрема онкологічної. Стверджували, що Гощанський район в цьому сенсі веде перед у всій Рівненській області, а в причинах вони не сумніваються – винна АЕС зі своїми викидами. Будь-які пояснення генерального директора сприймалися в штики, молодик років до тридцяти нахабно перебивав Миколу Сергійовича своїми викриками, безцеремонно й зверхньо звертаючись до вдвічі старшої від себе людини на ти. Чи за такої поведінки можна тверезомислячій публіці повірити в наміри цього псевдозахисника відстояти інтереси місцевої громади?
- Очки собі набивають, - перешіптувалися присутні.
А чому б і не скористатися такою нагодою та не заявити про себе, коли актуальнішої теми як «атомна енергетика – зло» в світлі останніх подій на «Фукусімі – 1» годі шукати. Не беруся судити наскільки ефективним буде така активність в плані отримання певних політичних дивідендів на майбутнє. На самих слуханнях схилити на свій бік більшість аудиторії не випало. Хоча були тут і голосне «Ганьба!», і звинувачення на адресу організаторів заходу у маніпуляції інформацією та фальсифікації того, що відбувається в залі, і заклики купувати електроенергію за кордоном, поступово виводячи з експлуатації діючі енергоблоки без будівництва нових, і погрози йти народним пішим походом на ХАЕС, про що заявлено в резолюції відкритих зборів ряду політичних партій Гощанського району, і про звернення до Верховної Ради України з приводу денонсації угоди з Росією. Але більшість не пройнялася радикалізмом, бо «вони приїхали і поїдуть, а нам тут жити».
Прагматичні селяни, не переймаючись яким терміном хто характеризуватиме їх позицію, розуміють, що жити тільки сьогоднішнім днем, значить приректи себе на одвічне тупцювання на місці. Один із виступаючих резонно запитав: «Чи в разі мораторію на будівництво нових енергоблоків ми не втрапимо у цілковиту енергетичну залежність від нашої північної сусідки, як це відбувається сьогодні в газовій сфері?»
Україна пройшла довгий і виснажливий шлях до своєї незалежності політичної. Ще не забуті полум’яні промови про нашу спроможність самостійно розвивати кожну галузь народного господарства, бо маємо вдосталь для цього ресурсів, передусім природних. Є розумні голови і роботящі руки. І куций бюджет, якого не вистачає на виплату заробітних плат, пенсій, стипендій та фінансування найнеобхідніших соціальних програм. Непростими видаються розрахунки з Росією за спожитий газ. За які кошти купуватимемо ще й електроенергію, як це пропонують автори нібито альтернативних проектів розвитку енергетики, залишається загадкою не для першокласників. Таким собі журавлем у небі, якого завжди випереджає синиця в руках.
Вислухавши всі голосні заяви про загрози й небезпеки, прагматики не полишають надії на виважений підхід до справи і забезпечення фахівцями від енергетики надійної роботи атомних станцій. А в разі розбудови ХАЕС, - отримання преференцій для зони спостереження у вигляді здешевлення спожитої електроенергії для різних категорій споживачів, виконання законодавчих норм про виділення коштів на соціальний розвиток прилеглих до ХАЕС територій та дієвого контролю за їх використанням, на чому особливо наполягав один із сільських голів Сергій Панасюк.
Громадські слухання завершилися, тепер слово за конкретними радами народних депутатів. Для них прийняття відповідних рішень – найсуворіший тест на відданість інтересам держави і кожного її громадянина.
Ольга Сокол
Фото Валерія Валуєва
