вічний поступ вперед

Будь-яке виробництво постійно удосконалюється і розвивається не тільки за рахунок використання  більш сучасного обладнання, а й модернізації та реконструкції того, що перебуває в експлуатації і зарекомендувало себе належним чином. Таким шляхом йде і ХАЕС, де організацією виконання таких заходів займається відділ відповідного профілю – модернізації і реконструкції обладнання. Про справи поточні і на перспективу розмова нашої журналістки з начальником ВМіР    О.П.Косіком.

 

- Система, за якою ведеться робота з модернізації і реконструкції, - розпочав він, - включає в себе створення і підтримання в актуальному стані переліку проблем, що стосуються цього напрямку. Сам перелік формується із пропозицій під­розділів станції. Відділ їх систематизує і відслідковує виконання намічених заходів на кожному з етапів, які загалом складають 3-річний цикл. В перший рік замовляється проектна документація, над виготовленням якої, як правило, працюють фахівці КІЕПу, а також інших організацій, які мають відповідну ліцензію, дозвіл і досвід такої роботи. Після випуску проектної документації, розгляду її в підрозділах, усунення зауважень та видачі її у виробництво, підрозділи станції починають робити замовлення обладнання та матеріалів, у відповідності до специфікацій проекту. На обладнання, що внесене до зведеної річної заявки на комплектацію, відповідно до «Закону про державні закупівлі» необхідно провести торги­.

- Процес достатньо тривалий.

- Безумовно, тим паче, що діючи в правовому полі, ми не можемо знехтувати Законом про держзаку­півлі, за яким зобов’язані проводити­ торги, на організацію яких, включа­ючи підготовку тендерної документації, витрачається доволі багато часу. Ще один нюанс, який суттєво впливає на дотримання відведених 3-річним циклом термінів – виготовлення замовленого обладнання. Від рівня його складності залежить за який час виробник може впоратися з цим завданням. Буває, що він вимі­рюється місяцями – від 3 до 9. Якщо до процесу виготовлення залучаються іноземні підприємства, вони приступають до виконання замовлення лише після отримання авансу. Усі ці складові в сумі своїй визначають скільки часу доведеться потратити на те, аби отримати необхідне обладнання. Ну а далі, його необхід­но змонтувати, провести пуско-нала­годжувальні роботи та прийняти в дослідну або промислову експлуатацію.

- Чи обов’язковою є норма, коли до монтажу обладнання залучаються спеціалісти заводу-виробника, у тому числі й іноземні?

- У випадках, коли замовляється складне обладнання, на етапі заку­півлі, у технічних вимогах до обладнання, підрозділи вказують на необ­хідність присутності представника заводу-виробника під час монтажу і пуско-налагоджувальних робіт.

Є випадки, коли за контрактом такі фахівці супроводжують роботу поставленого обладнання протягом 2 ППРів поспіль. Прикладом тут може слугувати перевантажувальна машина ядерного палива. Це досить складне обладнання з не менш складним програмним забезпеченням. Недоліки, які можуть виникнути в експлуатації, виявляються якраз під час проведення планово-попереджувального ремонту. Оскільки перевантажувальна машина - обладнання специфічне, адже задіяне не повсякчас, то зауваження персоналу станції до заводу-виробника можуть бути усунуті його фахівцями лише під час наступного ППР. В таких випадках, обладнання спочатку приймається в дослідну експлуатацію, і лише після усунення всіх зауважень – в промислову експлуатацію.

- Олександре Петровичу, на­звіть будь-ласка основні причини, що спонукають підприємство до проведення заходів з модернізації і реконструкції обладнання.

- Станція проектувалася давно, тоді ж закуплялося обладнання. Воно має визначений термін експлуатації, потребує ремонту, а запасні частини до нього сьогодні фактично відсутні. Не слід забувати, що з роками набагато жорсткішими стали вимоги до обладнання, його характеристик. Є обладнання, що потребує заміни через застосування більш складного прог­рамного забезпечення. Причин багато, їх можна перераховувати довго­.

- Які значимі заходи з модернізації виконано на ХАЕС за останні роки?

- Не можу не назвати реалізацію Програми модернізації підвищення безпеки Х-2 «після пуску» 2004-2010 років, яка передбачала виконання 146 заходів: до пуску їх було виконано 66, після пуску – 80. «Концепція підвищення безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій» (2006-2010 р.) включала в себе 47 заходів, з яких 16 пілотних, а 31 необхідно було адаптувати за результатами впровадження на інших АЕС.

Якщо вести мову про конкретні роботи, перелік яких досить великий, то тут заслуговує на увагу заміна системи внутрішньо реакторного контролю, інформаційно-обчислювальних систем, агрегатів безперебійного живлення на обох енергоблоках, заміна релейних шаф керування компресорами резервної дизельної електростанції на шафи керування на базі УКТС, модер­нізація системи продування парогенераторів, заміна імпульсно-запобіжних пристроїв парогенераторів, заміна імпульсно-запобіжних пристроїв компенсатора тиску на енергоблоці №2, заміна основних регуляторів рівня в парогенераторах. А ще введено в експлуатацію автоматичну систему контролю радіаційної обстановки, змонтовано систему шарикового очищення «Тапрогге» для очищення конденсаторів турбоживильних насосів та конденсаторів великої турбіни, впроваджено системи газового пожежогасіння в приміщеннях систем безпеки енерго­блоків, замінено кабельну продукцію, що не відповідає вимогам температурної стійкості, збудовано та введено в експлуатацію резервний трансформатор власних потреб, виконано цілу низку інших заходів.

- Чим характерний в плані модернізації і реконструкції обладнання поточний рік?

- В поточному році на енерго­блоці №1 передбачена реалізація 9 заходів з модернізації, на другому енергоблоці – 5, на загальностан­ційних об’єктах – 4. Окрім того, зараз проводиться екологічна оцінка Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки енергоблоків АЕС України (КзППБ) на 2011-2017 роки. Проведення такої експертизи – це вимоги європейських банків-кредиторів. Відповідно до цієї програми, заплановано до виконання на нашому першому енергоблоці 60 заходів (26 заходів уже виконано в рамках інших галузевих програм, а решту необхідно буде виконати в рамках КзППБ), на другому енергоблоці – 45 заходів (41 захід виконано також в рамках інших галузевих програм, а решту необхідно буде виконувати в рамках КзППБ).

Сама програма досить масштабна і дороговартісна, в грошовому еквіваленті це сягає понад 1.2 мільярда євро для всіх енергоблоків України. Частка Хмельницької АЕС в цій програмі складає понад 132 млн євро. Передбачені заходи будуть виконуватись в основному за рахунок кредитів міжнародних банків і частково – за рахунок коштів НАЕК «Енергоатом». Основне завдання сьогодні – завершити всі організаційні моменти, належним чином провести екологічну оцінку. Є надія, що вже наступного року ми зможемо отримати на рахунки перші фінансові надходження для виконання запланованих заходів.

- Чи змінилися підходи до питань модернізації та реконструкції обладнання після аварії на АЕС «Фукусіма-1»?

- Було відповідне розпорядження НАЕК «Енергоатом», згідно з яким належало розробити додаткові заходи для запобігання подій, що мали місце в Японії, і мінімізації впливу на довкілля і населення в разі ймовірних інцидентів. Зусиллями спеці­алістів нашої станції такі заходи були розроблені та направлені в НАЕК «Енергоатом».

В розвиток цього, в Києві за участю представників всіх українських АЕС, Науково-технічного центру НАЕК «Енергоатом» та Державного науково-технічного центру Інспекції з ядерного регулювання було проведено нараду з обговоренням всіх пропозицій. Напрацювання учасників наради у вигляді пропозицій направлено в ДІ ЯРУ.

Виходячи із пропозицій, очевидно, постане питання про перегляд Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки енергоблоків АЕС України. Вочевидь, у ній з’являться додаткові заходи, окремі з тих, що вже містяться там, будуть розширені. Крім того, проектні інститути нині працюють над розробленням стрес-тестів для кожного проммайданчика окремо. З врахуванням геологічного та інших чинників розташування вітчизняних АЕС, для кожної з них стрес-тести міститимуть свої особливі моменти.

* * *

Модернізація та реконструкція обладнання – процес безперервний і, в принципі, безкінечний. Адже час не стоїть на місці, нестримно пульсує інженерна та         наукова думка. Те, що лиш вчора викликало захоплююче «Еврика», сьогодні уступає більш прогресивним новаціям, і нема кінця-краю поступу. Як у тій оповідці про бажання дійти лінії горизонту. Чим більше просуваєшся вперед, тим оманливі­шою видається намічена мета і віддаляється в просторі. Але бажання долати нові відстані не згасає, хоч кожен новий крок вимагає зусиль. В сенсі обговорюваного у цій публікації питання, зусилля виливаються у чималу копієчку. Починаючи з 2005 року і дотепер, ХАЕС потратила на заходи з модернізації понад мільярд гривень. Співрозмовник стверджує, що такі фінансові витрати виправдали себе. Бо, як показує практика, реалізовані заходи пішли на користь підприємству і дозволили підвищити рівень безпеки обох енергоблоків.

Ольга Сокол

 На знімку: один з комплексів, застосованих на ХАЕС в рамках виконання заходів з модернізації і реконструкції обладнання