Напередодні громадських слухань з приводу будівництва енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС ВП «Атомпроектінжиніринг» ДП НАЕК «Енергоатом» та Українське ядерне товариство випустили довідник «Атомна енергетика в запитаннях та відповідях». У ньому подається інформація, підготовлена фахівцями, яка містить відповіді на найбільш актуальні питання сьогодення і майбутнього галузі. Про це найчасті­ше запитують люди при зустрічах, а отже є потреба довести достовірну інформацію до широкого кола громадськості.

- Де з’явилась перша АЕС?

Перша атомна електростанція у світі була введена в експлуатацію у 1954 році в СРСР, в м.Обнінську Калузької області. Вона була оснащена уран-графітовим реактором типу АМ («Атом мирний») потужніс­тю всього 5 МВт. Станція безаварі­й­но пропрацювала майже 50 років. Сьогодні на її базі планується створити музей ядерної енергетики.

- Скільки атомних станцій працює у світі?

На початок 2011 року у 30 країнах світу працювало 442 ядерних енергоблоки (враховуючи зупинені на плановий ремонт), загальною потужністю 374,99 ГВт (ел). Найбі­льше діючих ядерних енергоблоків у США (104), далі йдуть Франція (58) і Японія (54). Відповідно до даних МАГАТЕ на січень 2011 р. ще 66 енергоблоків перебуває на етапі будівництва, 44 з них – в Азії.

На українських АЕС сьогодні працює 15 енергоблоків зі встановленою потужністю – 13835 МВт, з них 13 – ВВЕР-1000, 2 – ВВЕР-440 (нового покоління). Атомна енергетика заслужено посідає одне з провідних місць в економіці України. Галузь забезпечує роботою близько 50 тис. фахівців.

Найбільша у світі АЕС – це Кashiwaxaki Kariva (Японія) потужністю 8200 МВт (7 реакторів типу BWR встановленою потужністю 110-1356 МВт). Найбільша у Європі – це Запорізька АЕС (Україна) потужністю 6000 МВт (6 реакторів ВВЕР-1000). У Росії найбільшу         потужність мають Балаковська, Ленін­градська, Калінінська і Курська АЕС (по 4 реактори потужністю 1000 МВт кожний).

2010 рік став найкращим за кількістю нових пусків за всі десять років XXІ століття. Задіяно п’ять нових блоків: два у Китаї (Lingao-3 і Qinshan II-3), по одному в Росії  (енергоблок № 2 Ростовської АЕС), Індії (Rajasthan-6) і Південній Кореї (Shin-Kori-1). У 2010 р. почалося будівництво відразу 15 енергоблоків: дев’яти в Китаї (на блоці Fuging-3 розпочалися 31 грудня 2010 року), двох – у Росії, двох – в Індії, одного – в Японії і одного – у Бразилії.

Згідно з базою даних МАГАТЕ                     з енергетичних реакторів (PRIS)                     на початок 2011 року у світі експлуатувалися 442 ядерних енерго­блоки загальною потужністю майже 375 000 МВт.

- Хто постачає паливо на АЕС України?

Постачальником палива на атомні станції України є Корпорація «ТВЕЛ», яка займає біля 17% світового ринку ядерного палива. На паливі російського виробництва працюють 73 енергетичні і 30 дослідницьких реакторів світу (у тому числі російські), тобто приблизно 1/6 їх сумарної кількості.

- Які розробки ведуться у плані модернізації ядерного палива?

Корпорація «ТВЕЛ» проводить активну роботу щодо вдосконалення та впровадження нових видів палива. Ці розробки виконуються з метою підвищення економічності та безпеки його використання. Зокрема, для реакторів ВВЕР ведуться роботи із збільшення ураноємності активних зон, що дозволить впровадити триваліші й економічно ефективніші паливні цикли на атомних електростанціях. Для           цього розробляються тепловиділяючі збірки з більшою довжиною                активної частини, меншою кількістю цирконію, більшою в діаметрі            паливною таблеткою. Зокрема, в Україні вже поставляється нове  паливо типу ТВСА з низкою покращених характеристик. У ньому ре­алізовано чимало конструк­ційних нововведень, спрямованих на підвищення герметичної стабі­льності конструкції та продовження терміну експлуатації (модер­нізовані вузли, антивібраційна решітка, антидебризний фільтр та ін.).

- Що таке ставок-охоло­джувач і чи може АЕС працювати без нього?

Термодинамічна сутність виробництва електроенергії на електростанціях будь-якого типу така, що вона не може буди здійснена без виведення в навколишнє середовище певної кількості тепла. На кожну отримувану одиницю електроенергії має бути відведено в навколишнє середовище 2-3 одиниці тепла (незалежно від того, йде вироблення на тепловій станції, чи на атомній). Як «резервуар», куди скидається тепло, як правило, використовують водойму, що називається «ставок-охолоджувач».

Залежно від конкретного місця розташування атомної електро­станції, як ставок-охолоджувач використовується або природна водойма, або штучно створена. Вода у ставку-охолоджувачі відповідає найсуворішим вимогам з радіаційної безпеки: і в воді, і в організмах мешканців водойми вміст радіо­активних речовин не відрізняється від їх вмісту у воді й організмах інших водойм.