Дата 24 серпня для колишнього начальника ремонтно-механічного цеху енергоремотного підрозділу Юрія Мельника завжди особлива. Саме цього дня 60 років тому він з’явився на світ у місті Здолбунів, що на Рівненщині. Коли у 1991 році було проголошено Незалежність України, кожне святкування свого дня народження для Юрія Миколайовича набуло ще більшої значимості.

- Коли у серпні 1991 року в Москві під егідою так званого «ГКЧП» ро­би­лась спроба державного перевороту, - пригадує Юрій Мельник,- багато людей не могли збагнути подальший розвиток подій. 24 серпня до мене завітали рідні, колеги по роботі (тоді працював на Здолбунів­ському механічному заводі), щоб привітати з днем народження. Біль­ше часу ми провели за переглядом телепрограм, адже саме тоді було проголошено Незалежність України. Важко описати свої почуття, це було особливе піднесення.

З раннього дитинства Юрій Мельник полюбив художню літературу, читав, як мовиться, запоєм. Не раз батьки сварили за недоспані ночі, мовляв, що то буде за навчання в школі, коли сонливість за партою долатиме. Але хлопець не втрачав слушної нагоди зустрітись на сторінках улюблених книг з улюбленими героями Фенімора Купера, Майн Ріда, Олександра Дюма. Траплялось, що він потайки брав акумуляторного ліхтаря, накривався з головою і  без зупину читав. А потім батько часто дивувався, чому на роботі під час огляду вагонів та залізничних колій його надійний освітлювач часто відмовлявся працювати.

Під час Різдвяних свят у місцевих дітлахів було заведено колядувати та щедрувати. Зрозуміло, що за святкові піснепіви вдячні жителі міста давали гроші. Найстаранніші могли за Святвечір заробити кілька десятків карбованців. Свої кошти Юрій витрачав на цікаві книги та м’ячі, хокейні ключки. Спортивні розваги тоді були у пошані багатьох школярів.

Під час навчання у технічному вузі Рівного Мельнику довелось більше часу віддавати опановуванню технічних наук, але художня література і у подальшому була його вірною супутницею.

Набуті під час навчання знання стали йому в пригоді під час роботи на цементношиферному комбінаті, механічному заводі. Тут Юрій демонстрував не тільки хороші здібності у роботі з металом, а й захоплення футболом. Їх команда «Металіст» навіть стала чемпіоном Рівненської області, а кілька її  вихованців згодом продовжили спортивну кар’єру у Шепетівському «Темпі», якому свого часу довелось пробитись у вищу лігу.

Юрій Мельник ніколи й гадки не мав, що доведеться виконувати відповідальні роботи на такому стратегічному об’єкті, як ХАЕС. У 1995 році він завітав на гостини до рідних у Нетішин. Тут нові знайомі сказали, що для цеху централізованого ремонту потрібні спеці­алісти його профілю.

Що таке підготовка і проведення ремонтів на ХАЕС Юрій Мельник знає не з книжок. Саме для працівників ремонтно-механічного цеху доводиться постійно співпрацювати з основними підрозділами електростанції, які беруть участь у ремонтних кампаніях. Тут в основному виготовляються запасні деталі, проводиться відновлення зношених вузлів агрегатів. У колективі ремонтно-механічного цеху трудяться висококваліфіковані токарі, фрезувальники, верстатники, слюсарі. Поряд з ними організацією робіт займається досвідчений інженерно-технічний персонал. За шістнадцять років роботи у цьому колективі Юрій Мельник може на кожного колегу дати найповнішу характеристику, шість років поспіль він очолював цех.

- Я вдячний долі, - каже Юрій Мельник,- що трудився у ремонтно-механічному цеху. Цей період для мене один з кращих у житті. Біля колег я й сам багато чому навчився, ми були неначе однією великою сім’єю.

Нещодавно до виконання обов’язків начальника ремонтно-механічного цеху приступив Микола Карауш.

- Важко звикати, що кращі спеціалісти йдуть на заслужений відпочинок, - каже Микола Іванович, - Я від імені всього колективу хочу побажати Юрію Мельнику міцного здоров’я, всіх людських гараздів та довголіття. Ми всі будемо раді зустрічатись із заслуженим пенсіонером. Переконані, що він Нетішин не забуде.

Юрію Миколайовичу зараз доведеться жити дещо в іншому ритмі – не треба буде поспішати до прохідної електростанції, готувати документацію, відвідувати наради. Але він, як мовиться, не падає духом, бо завжди знайде цікаве заняття. Принаймні зможе прочитати не одну сотню цікавих книг і відвідати найцікавіші  футбольні турніри.

Олександр Шустерук

Фото  автора