Землi подiльської щедроти

Йде до завершення хліборобський рік, і вже сьогодні, хоч не все вирощене вже зібране, сільські трударі можуть бачити результати своєї праці. Маємо непоганий ужинок на хлібному полі, щедро заплодоносила садовина і городина. На диво рясно, що доволі прикметно, у рік ювілею молодої держави зародила калина – один із символів України й українства. Важкі соковиті кетяги налиті рум’янцем, стійко витримавши буревії, посухи та всі інші примхи погоди, милують наше око. Витримали і ми, народ України, усі виклики часу і довели собі і світу, що здатні господарювати на своїй землі, розбудовуючи вільну державу. Так, ми часто спотикалися, набивали гулі, але не втрачали віри і сили духу та йшли вперед. Уже подолана дистанція ще надто мала, всього двадцять років, отож попереду ще багато праці і є до чого докласти рук, є де проявити знання і муд­рість. Відкриваючи з нагоди ювілею Незалежності обласну Дошку пошани в Хмельницькому, керівники міста та   подільського краю в один голос заявили: завдяки згуртованим діям, старанності та наполегливості, яку щоденно демонструють співвітчизники кожен на своєму поприщі, нам усе під силу.

Першим під час понеділкових урочистостей мав слово голова облдержадміністрації Василь Ядуха. З гордістю говорив промовець про земляків, котрі кожної днини проявляють себе на виробництві, розвивають духовну складову людського життя. Наголосив, що попри всі зусилля недоброзичливців применшити, а то й очорнити надбання подолян, конкретно його роботу на посту голови облдержадміністрації, боровся і буде боротися «за Хмельниччину та простих людей». І всі розпочаті справи – малі  та більш масштабні – обов’язково будуть завершені.

- Ми і надалі будемо проводити цю лінію, - сказав Василь Степанович, - де визначальним є конкретика в роботі. Для того, щоб громада могла сказати, що ми –  влада наближена до людей.

Виголошуючи вітання з нагоди головного свята країни, він зазначив: «Кожен з нас любить свою країну, але хотілося б, щоб ми її любили так, аби нам заздрили сусіди, заздрили усі країни». Промовець побажав землякам віри і впевненості у тому, що спільними зусиллями зможемо побудувати справжню незалежність, справжню квітучу європейську державу, в якій житимуть щасливі і здорові люди. У цьому В.С.Ядуху підтримав голова обласної ради Микола Дерикот. Завдяки небайдужості кожного з нас та відчуттю єдиної родини, на його переконання, Україна подолає усі перешкоди на шляху до перетворення у повноправну правову й авторитетну державу. У єдності і прагненні розвивати та примножувати надбання поколінь бачить майбутнє країни і голова міської ради Хмельницького Сергій Мельник.

Подоляни у день урочистостей активно долучилися до акції «Зав’яжи стрічку, скажи: «Я люблю Україну». Ділячись враженнями із журналістами, Василь Ядуха, зокрема заявив: «Я дуже люблю Україну, гордий носити жовто-блакитну стрічку. Бо хоч народився у Радянському Союзі, живу і працюю в незалежній Україні, бачу її світле майбутнє. Воно кується роботящими людьми – їх розумом, творчою енергією, духом. Сьогодні на обласній Дошці пошани представлені кращі з кращих, це наша виробнича, наукова, гуманітарна і мистецька еліта. Особистим прикладом вони показують як потрібно любити рідний край, свою державу і розбудовувати її».

Відрадно, що в цій когорті шанованих людей є неті­шинці. З І.М.Малічевським, начальником діль­ниці засобів автоматизації зовнішніх об’єктів ЦТАВ, ми знайомили читачів у попередньому номері газети. Майже поруч на Дошці пошани портрет ще однієї представниці Нетішина – інструктора з фізичного виховання дошкільного навчального закладу №7 Н.О.Рабченюк.

Майдан Хмельницького вирував впродовж усього дня. Не склалося, щоправда, в понеділок із заздалегідь проанонсованим відкриттям навпроти адмінбудівлі монументально-скульптурної композиції «Віра, Надія, Любов». Тривали ще роботи над її монтажем і відкриття перенесли на 24 серпня. Оскільки  працювала техніка, довелося потіснитися цьогоріч зі звичного місця обласній виставці творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Барви Хмельниччини». Але від того вона не втратила свого багатства, різнома­ніття форм і технік, глибини творчих пошуків і фантазії. Умільці запропонували для огляду вироби зі скла, дерева, шкіри, металу, глини, лози, соломи, бісеру. Та хіба перелічиш усе використане старанними руками, які здатні з найпримітивнішого матеріалу створити дивовижну річ!

Новинкою цьогорічних урочистостей у Хмельницькому напередодні Дня Незалежності став показовий виступ військових оркестрів, виставка ретро-автомобілів. Першим у виставковому ряду був наймасивніший екземпляр – дідуньо-ЗІЛ, пристосований для екскурсійних прогулянок містом. Не втримався, аби не сісти за кермо цієї яскраво розфарбованої «турмашини» Василь Ядуха. Уважно оглянув він і решту експонатів, серед яких «Чайка», «Волга», «Победа», різних модифікацій «Москвич». Був легковик, який, за словами господаря, 1934 року випуску. Шанувальники ретро зуміли зберегти первісний вигляд представлених авто, що заслуговує на увагу.

Як завжди багатим було виставкове містечко «Землі Подільської багатство і краса – тобі, Україно». Кожен район та місто представили свої досягнення у виробничій та культурній сфері. З огляду на специфіку нашого краю, переважали дари ланів. Подоляни показали, що вміють не тільки виростити хліб і до хліба, а й майстерно приготувати популярні українські страви. Вершиною всьому був запашний коровай. Можна було б організувати окрему виставку із дво-триярусних  духмяних паляниць, що вабили не тільки запахом і формами, а й вишуканістю, так би мовити, декору. З хлібом приїхали і нетішинці, диво-продукт пекарів вручили керманичам області під виконання пісні про нетішинський коровай козаки місцевого полку­.

Музика та співи не вщухали, сцену заполонили таланти Поділля, на всі лади виспівували та вигравали біля облаштованих кожним районом та містом наметів. Злетіли в небо випущені білі голуби, жовто-сині повітряні кульки, звивався таких же кольорів димок, лунали жарти і сміх. Подоляни зустрічали свято в доброму настрої, зі світлими сподіваннями на майбутнє.

 

***

Святкові заходи в Нетішині в День Незалежності розпочалися з покладання квітів до пам’ятного  знака Вячеславу Чорноволу. Годиною раніше стартувала підготовка до параду наречених, на відкритому майданчику піццерії «Беліссімо»  невтомно працювали перукарі й візажисти, чаклуючи над створенням сти­льних зачісок і макіяжу учасниць цього дійства.

Парадом, власне, і відкрилися урочистості, до яких долучилися жителі міста. До цього часу панувало затишшя, на майдані перед Палацом культури залюдніло, коли неподалік народні умільці облаштували виставку виробів декоративно-прикладного мистецтва. Була можливість не тільки оглянути творчі доробки майстрів, а й придбати річ, яка запала у душу.

Урочистою ходою в супроводі байкерів, яку відкривали прапороносці, прийшли на майдан наречені. Як взірець молодим, котрі нещодавно  створили сім’ю, була подружня пара Тамари та Анатолія Черемихіних (на знімку). Вони крокують по життю пліч-о-пліч вже понад півстоліття. Подружжю довірено було очолити святкову колону, за весільний «лімузин» парі слугувала симпатична бричка. Сімейні ювіляри отримали подарунки від спонсорів, дали настанову молодим любити й шанувати одне одного. Майдан тим часом вибухнув гучним «Гірко»! і багатоголосні вигуки юрби подружжя «вдовольнило» поцілунком.На святі повинна була бути родина Олени та Йосипа  Самковських, котрі прожили в парі 60 літ. Але трохи занедужала Олена Іванівна і не змогла взяти участь у заходах. Спонсори все ж обдарували і цю пару.

Свої рецепти сімейного життя у злагоді й любові називали молоді наречені, а згодом частували нетішинців короваєм. Юрба накинулася на весі­льний хліб з неабияким азартом, і в тому пориві не помічала як падають долі не те що його крихти, а й цілі шматки. Гірко було дивитися, як люди байдуже, товплячись за черговою порцією короваю, топталися по святині. Таке невігластво, чесно кажучи, змазало усю картинку, поменшало світла й добра у цікавій задумці організаторів, менш яскравим видався черговий сюрприз від наречених – весільні букети, які на льоту прагнули впіймати незаміжні дівчата.

Тут же, на майдані, відбулися урочисті збори з нагоди Дня Незалежності. Вітання виголосили секретар міської ради Микола Степаненко, заступник генерального директора ВП ХАЕС з кадрів і соціального розвитку Віктор Демидюк, голова правління ПАТ «УБ ХАЕС» Дмитро Оцабрика. Далі пройшла процедура вручення нагород. Юві­лейної медалі «20 років незалежності України» удостоєні заступник генера­льного директора ВП ХАЕС з капітального будівництва Олег Рахлінський, тренер Валерій Штурбабін. Почесною грамотою обласної держадміністрації відзначено начальника служби у справах дітей виконавчого комітету міської ради Євгенію Смолій та головного фахівця з екс­плуа­тації реакторного  устаткування слу­жби головного технолога ВП ХАЕС Ігоря Шмі­да, Подяку ОДА отримала доярка Галина Рябо­ша­пка, групі неті­шинців вручено грамоти виконавчого комітету міської ради.

Вручено також посвідчення до почесного зван­ня «Мати-геро­­їня», паспорти гро­ма­дянина України особам, котрі досягли шістнадцятиліття в серпні. Всього їх десять, має Нетішин і двох цілковитих ровесників української незалежності – Олесю Манько і Дениса Юрчука. Їх відзначено пам’я­тними подарунками.

За традицією багатьох міст пройшов і у нас цьогоріч парад вишиванок. Через нікудишній звук публіка мало що зрозуміла зі слів ведучої і того, про що говорили члени журі. Отож, за якими саме критеріями визначали переможців для багатьох залишилося загадкою. На мою думку, можна було б встановити значно більшу кількість номінацій і в такий спосіб заохотити учасників. Видно було, що люди залишились розчарованими і навряд чи в подальшому захочуть долучитися до подібної акції.

Святкування продовжилося концертною програмою за участі аматорів міста, дискотекою, а увінчалися салютом.

Ольга Сокол

Фото  Валерія  Валуєва