Автор першого ковша
У народі існує повір’я: початок будь-якої хорошої справи треба довіряти «легким на руку» людям. Коли перед стартом будівництва ХАЕС взялися за організацію церемонії виймання на будівельному майданчику першого ковша грунту, вибір випав на молодого бульдозериста Леоніда Веремійчука.
З тих пір, як мовиться, багато води в Горині спливло, ХАЕС успішно функціонує, виробляючи для потреб економіки та населення електроенергію. Для першого енергоблока випала більш вдала доля – його ввели в експлуатацію у визначені строки, а з другим довелось чекати кращих часів. Тепер і він працює повноцінно.
Коли Леонід Платонович прогулюється Нетішином та його околицями, мимоволі пригадує, якою була місцевість до початку будівництва міста енергетиків. У 1977 році йому довелось вперше взяти участь у формуванні котлованів під житлові будинки, об’єкти соцкультпобуту. Сьогодні й важко уявити, що у ті роки тут було майже непрохідне болото, вкрите густими чагарниками. . Згодом бульдозерист дивувався, як на таких місцях може вирости не одна багатоповерхова будівля. Відтоді пройшло більше двох десятків років,сучас-не місто Нетішин милує око його жителів і гостей, завжди ошатне і охайне.
Леонід Веремійчук народився у селі Довжки Славутського району. Після служби в армії довідався, що Міністерство енергетики та електрифікації СРСР видало наказ «Про початок робіт на будівництві Хмельницької АЕС» і створення Дирекції АЕС. Тоді відбувався перший набір на навчання машиністів, бульдозеристів, екскаваторників. На курси, які проводились у Запорізькій області, потрапив і Леонід Веремійчук. Коли повернувся до Нетішина, виявилось, що основні роботи ще не розпочались. Довелось по кілька місяців трудитись на будовах Вінницької області, в Молдавії. А потім молодому бульдозеристу все ж таки випала нагода застосувати свої знання і вміння на будівельних майданчиках майбутнього міста-супутника Хмельницької АЕС.
Під час зустрічі з Леонідом Веремійчуком автор цих рядків попросив пригадати дні, коли тривала підготовка до початку спорудження котловану під будівництво першого енергоблока.
- Працівників, які мали спеціальність бульдозериста,- розповідає Леонід Веремійчук,- повідомили, що на 22 січня, а це був 1981 рік, заплановано урочистості з нагоди виймання першого ковша грунту. Для мене була дана вказівка належно підготувати свого екскаватора. Але він був постійно задіяний на спорудженні котлованів під житлові будинки і вийшов з ладу. Довелося терміново зайнятись лагодженням, яке тривало за північ. На допомогу навіть нагодився представник київської делегації, що розумівся у тракторних двигунах. А коли прийшов час розпочинати копання котловану, я просто не впізнав свого екскаватора. Він був прикрашений червоними стрічками, вимпелами і нагадував новорічну ялинку. Відбувся урочистий мітинг з палкими промовами, мене обступили журналісти, задавали запитання, фотографували. Свій знімок згодом я побачив у багатьох центральних періодичних виданнях.
Після того, як у Нетішині було відкрито міський краєзнавчий музей, знайомий сказав Леоніду, що в одній із експозицій є його фотографія. Тоді й відбулась перша екскурсія колишнього бульдозериста до цього культурно-мистецького закладу.
Свою трудову біографію на ХАЕС Леонід Веремійчук розпочав у 1997 році слюсарем на дільниці ремонту і технічного обслуговування насосів турбінного цеху цеху централізованого ремонту. Жодна ремонтна кампанія не обходиться без його участі. Керівництво підрозділу довіряє Леоніду Платоновичу найскладніші ділянки у проведенні ремонтів. Поруч трудиться син Владислав, тато гордиться професійним його зростанням: нещодавно Владислав одержав дозвіл на виконання обов’язків майстра.
На проммайданчику ХАЕС можна побачити два недобудованих об’єкти – третій та четвертий енергоблоки. Тут до формування котлованів приклав свої руки і Леонід Платонович. Він надіється на їх кращу долю.
Олександр Шустерук
