«Моя матуся працює на ХАЕС»

почула я від студентів з Канади, котрі впродовж 3-х місяців проживали в гостьових сім`ях у Нетішині

Для координатора програми «Канада. Світ. Молодь» Ірини Петрук цей проект уже третій за відліком. Два роки працювала з учасниками канадсько-української групи студентів в Острозі, а нинішньої осені - в Нетішині. Саме в ці дні завершується тримісячний термін реалізації запланованих заходів, передбачених програмою, після чого молоді люди відвідають столицю України, де знайомитимуться з історичними пам`ятками Києва, його минулим і сьогоденням. А відразу після того всі учасники відбудуть у Канаду, отож групі українських студентів поталанить не тільки попрацювати за океаном, а й разом з місцевими жителями відсвяткувати Різдво. За словами Ірини, це свято в Канаді проходить по-особливому розкішно.

На прощання з Нетішином учасники програми підготували звітний концерт, з яким виступили в актовому залі ЗОШ №2. Підготовка до нього зайняла багато часу і потребувала чималих зусиль.З огляду на доволі насичені  всі три місяці роботи, група таки втомилася від виснажливого ритму. Але жодних послаблень студенти не просили і  коригувати попередньо визначені плани не стали. В останній тиждень перебування в нашому місті вони не без інтересу побували з екскурсією на Хмельницькій АЕС. Зарубіжним гостям імпонувало те, що під час відвідин навчально-тренувального центру доступно і фахово про його роботу розповів, не вдаючись до послуг перекладача, оскільки досить непогано володіє англійською мовою, працівник НТЦ Вадим Тарикін.

Подальше знайомство з нашим підприємством відбувалося безпосередньо на проммайданчику. Побачене і почуте тут дозволило з`ясувати питання, на які досі не знали відповідей і ставилися насторожено.

Одна з канадських студенток зізналася в розмові, що їй, з огляду на відсутність достовірних даних і брак відповідних знань, залишалося незрозумілим, куди на такому великому підприємстві діваються відходи  виробництва. Дівчина, як вдалося з`ясувати, мала на увазі відпрацьоване ядерне паливо. Вона запитувала про це під час екскурсії, аби переконатися, що «промислові відходи» не становлять загрози людям і довкіллю. Каже, що відвідини ХАЕС були пізнавальними й доволі інформативними.

Канадці не перечили пропозиції організувати саме таку екскурсію, хоча ядерний об`єкт якось випадає із загальноприйнятого переліку місць, зазвичай пропонованих гостям для знайо­мства з історією і сьогоденням краю. Бо ж не є він пам`яткою архітектури, мистецьким закладом абощо. Але перебуваючи в місті, яке завдяки своєму провідному підприємству вносить вагому частку в забезпечення народного господарства України світлом і теплом, не могли не скористатися шансом на власні очі побачити АЕС та якомога більше зрозуміти, яким чином виробляється електроенергія, наскільки безпечним є цей процес. А ще електростанція нашим зарубіжним гостям цікава тим, що тут, зокрема, працюють і люди, чиї сім`ї на час перебування канадців у Нетішині стали для них другою домі­вкою. Прикметно, що проживаючи в гостьових сім`ях, канадські студенти люб`язно зверталися до господині дому: «Матусю». «Моя матуся працює на ХАЕС», - з їх вуст звучить вельми оригінально, незвично і водночас цілком природно.

Три місяці не були марними. Група (цього разу в ній були одні дівчата) активно включилася в реалізацію намічених проектів, прагнучи залучити до волонтерського руху місцеву молодь. Робочими місцями студентів стали дитячі садочки, школи, професійний ліцей. Вони відвідували діток у реабілітаційному центрі, одиноких літніх людей, котрі доживають віку в Кривинському будинку-інтернаті. Намагалися бодай словом підтримати тих, хто переживає ту чи іншу проблему, розрадити, зарядити оптимізмом. Прагнули зробити бодай щось корисного для громади Нетішина, додати позитиву. Прибирали територію міста і навколишньої місцини, підготували ряд заходів, які провели в День міста. Їх сумніви, що цей задум не знайде належної підтримки, розвіявся швидко, адже все пройшло на «ура».

Волонтери залюбки співпрацювали з осередком бойового гопака, статут якого, за словами Ірини Петрук, визначає такі ж цілі, які переслідує організація «Канада. Світ. Молодь». Передусім, тут сповідують здоровий спосіб життя, і це близьке обом сторонам. Отож, вони швидко потоваришували, знайшли спільні інтереси і радо бралися спільно за реалізацію проектів.

У планах організації є один масштабний проект, який її учасники щойно започаткували і воліють аби він працював і після того, як програма відбудеться в місті. Йдеться про створення центру психологічної підтримки людям, які зазнали насилля, зокрема й у сім`ї. Студенти розробили інформаційні листи, прагнуть залучити до справи компетентних людей, котрі мають досвід роботи в подібних центрах у Канаді. Якщо така ідея приживеться у Нетішині, знайде підтримку місцевої влади, допомога якої потрібна, то наступна група з числа учасників обмінної програми матиме над чим працювати.

Загалом осінь-2011 для канадсько-української делегації студентів була насиченою і продуктивною. Усе, над чим працювали, кожен компонент програми, носило освітній характер. Чи то займалися молоді люди реалізацією запланованого на визначених робочих місцях, чи проводили час у «нових» сім`ях, разом готуючи вечерю, або ж організовуючи спільний відпочинок у вихідні дні. У такий спосіб вони призвичаювалися до наших традицій і звичаїв, пізнавали нову для себе країну і її культуру. Мали можливість побувати в Яремчі, де не просто відпочивали, а й вивчали унікальний місцевий клімат, флору і фауну регіону, його історію. Хороші враження справила на гостей архітектура старовинного Львова, їм до вподоби українська кухня і народні танці, які встигли розучити. Вдячні за розуміння людей, з якими випало співпрацювати, та всій громаді міста за привітність і підтримку.

Ольга Сокол