Девіз міського фестивалю творчості людей з обмеженими фізичними можливостями за своїм змістом заклично-оптимістичний – «Повір у себе». Бо саме віра додає сил навіть тоді, коли їх зовсім дещиця, коли замість реальної підтримки і просто розуміння проблем, які густою павутиною обплутали твоє буття, отримуєш хіба що жалість. А то, чого гріха таїти, і відверте презирство.

На щастя, в масі своїй, ми не настільки збайдужіли, щоб відвернутися від чужої біди, роблячи вигляд, ніби той інший світ, здобрений болем і тривогами, не сусідить з нами, а перебуває в недосяжних далях. Не зачерствіли душею державники й законодавці, не перевелися благодійники. Отак гуртом потроху намагаємося скрасити життя тих, на чию долю випали випробування, спричинені травмами, недугами тощо. Не було б такої допомоги, ніколи б, напевне, не стартував згадуваний фестиваль. У Нетішині він проходить вже дев’ятий раз, кожного разу збираючи все більше учасників. З року в рік багатшою і колоритнішою стає виставка робіт декоративно-прикладного мистецтва, виготовлених руками інвалідів. Долучаються до цієї справи як дорослі, так і діти, зокрема, вихованці міського соціального реабілітаційного центру. Кожен виріб заслуговує на увагу, виставка вабить не тільки розмаїттям фарб, форм, технік, а й високим рівнем майстерності, випромінює енергію небаченого добра й тепла, з яким автори, без перебільшення, чаклували над втіленням задуманого. Старанність дорослих і юних, чиї імена зачитала зі сцени начальник управління праці і соціального захисту населення Світлана Коваленко, відзначені подяками виконавчого комітету міської ради.

Як і раніше, для проведення фестивалю, люб’язно запропонувала свій глядацький зал школа мистецтв. Незмінною залишається ведуча – викладач цього закладу Людмила Деркач, а от програма форуму урізноманітнюється. Цьогоріч більш насиченим був концерт. Найщемливіше звучали пісні та вірші у виконанні діток з певними вадами здоров’я, їм аплодували непідробно щиро. Родзинкою сценічного дійства став виступ подружжя Сіваків – чемпіонів світу зі спортивних бальних танців на візках. Третього грудня, до речі, вони виступають на аналогічному фестивалі в Києві. Прийшовся глядачам до душі виступ народного аматорського хорового колективу «Пролісок» Шепетівської територіальної первинної організації УТОС, місцевого хору ветеранів війни та праці «Журавка». Свої номери запропонували нетішинцям волонтери з Національного університету «Острозька академія», в тому числі дві представниці Канади – учасники обмінної програми «Канада-світ-молодь».

 Фестиваль традиційно приурочений Дню інваліда. Не знаю, хто вперше назвав осіб, котрі мають суттєві проблеми зі здоров’ям, людьми з обмеженими фізичними можливостями. Напевне, керуючись благими намірами, знаходячи в такому визначенні більш м’які нотки. Але не зважаючи на жодні, порою доволі жорсткі обставини, ті, хто терпить виклик долі, наполегливо доводять собі і світу, що ці обмеження не здатні стати вище над бажанням жити повнокровним життям. Даючи тим самим гідний приклад для наслідування нам, здоровим. Бо вони вміють зосередитися, пересилити біль і втому, не шукають причин і виправдань для власних лінощів, а вперто йдуть до мети. Як образно висловилася про інвалідів Світлана Коваленко, насправді вони – «люди з необмеженими можливостями». І за належної уваги й підтримки у вигляді створення комфортних умов для проживання і творчості, здатні досягати неймовірного. Віриться, що і надалі простягнута рука допомоги благодійників не відвернеться, їх стане значно більше і проявлене милосердя буде нормою життя, а не одноразовою акцією.

Ольга Сокол