День енергетика – всенародне свято, бо надзвичайно важко уявити хоч одну людину, яка б у  щоденних клопотах обійшлась без електроенергії.  А коли заглибитись в суть питання, то закон збереження енергії є основою життя, і, сподіваємось, експерименти на великому адронному колайдері вкотре доведуть, що Матінка Природа  існує винятково у формі енергії. Гравітаційна, кінетична,  хімічна, теплова, ядерна енергія – все це  складові великого процесу життя. Прометей подарував вогонь людині, аби вона могла зігрівати теплом власні діяння.

 Великий загін гуманістів щоразу у найкоротший світловий день року відзначає День енергетика. Атомники України в числі найдостойніших представників цієї професії, адже половина відпущеної в мережу електроенергії припадає на АЕС. Атомники Хмельниччини незаперечні лідери у енергетичній галузі області. Сьогодні на Хмельниччині налічується 310 діючих електростанцій (електроенергетичних установок), сумарна потужність яких становить 2,1 млн.кВт. За минулий рік на них вироблено 12,2 млрд. кВт/годин електроенергії. 99 відсотків з них забезпечила Хмельницька АЕС.

З початку століття, - вказує Головне управління статистики Хмельницької області, - простежувалась стійка тенденція щодо зростання випуску продукції на підприємствах з виробництва і розподілення електроенергії. Проте, в минулому році кризові явища негативно позначились на роботі зазначених підпри­ємств.

 Разом з тим, в поточному році виробництво та розподілення електроенергії є єдиним видом діяльності, обсяги виробництва якого перевищили минулорічний рівень. За січень-листопад вироблено на 6,8 відсотка електроенергії більше, ніж за відпові­дний період 2008 року. Знову ж таки відзначимо, що в цьому заслуга колективу ХАЕС.

Тому професійне свято нетішинці відзначають  з піднесенням.

Звичайно, успіхи колективу важко не помітити. З нагоди свята Президент України видав Указ про відзначення групи кращих енергетиків держави нагородами. Так, звання «Заслужений енергетик України» отримали генеральний директор ХАЕС Микола Сергійович Панащенко (на знімку) і начальник лабораторії неруйнівних методів контролю металу відділу контролю металу Микола Павлович Мороко. Медаллю «За працю і звитягу» нагороджений начальник цеху з ремонту тепломеханічного устаткування хімічного цеху ЕРПу Євген Павлович Бей.(на знімку)

Кожен з відзначених віддав атомній енергетиці дещицю сил, розуму, знань, душевного тепла, яке, на нашу думку, акумулюється у енергію високих людських стосунків.

Приміром, Є.І.Бей (на знімку вгорі) на Хмельницькій АЕС з  1985 ро­ку. За плечима вже був Київський політехнічний інститут,  досвід роботи  на  таких ене­­р­­­­­гетичних  підприємствах, як «Харківенерго» та  Змі­ївська ДРЕС.

В колективі атомників нашої станції почав трудовий відлік з посади старшого майстра з ремонту обладнання хімічного цеху, згодом йому доручили керівництво ремонтною дільницею. Не забарився той час, коли за успішне проведення ремонтних кампаній Є.І.Бею було запропоновано посаду заступника начальника з ремонту. На цьому поприщі Євгеній Іванович трудився до початку реорганізації  цеху і органі­зації ЕРПу. З 2005 року він очолює роботу цеху з ремонту тепломехані­чного устаткування хімічного цеху енергоремонтного підприємства.

Є.І.Бея позитивно характеризує не тільки велика відповідальність за довірену справу, а й поміркованість у діях. У житті та на виробництві він послуговується простою настановою: сім раз відмір, один раз відріж.

Він брав активну участь у підготовці до пуску першого та другого енергоблоків, під його керівництвом проводилась ревізія та прийом з монтажу усього устаткування хімічного цеху.  В період пуску та експлуатації блоків здійснювалась цілеспрямована робота з ремонту та реконструкції устаткування.

Йому підпорядковані майже шістдесят  працівників,  стільки ж рі­з­них характерів. І коли вони складаються у злагоджений «оркестр», то сумніватися у позитивних результатах не доводиться. За активну участь в процесах виробництва, сумлінність у вирішенні виробничих завдань, вмілу організацію роботи підлеглого колективу він від­значений Почесною грамотою Мі­ністерства палива та енергетики, нагоро­­дже­ний нагрудним знаком «Почесний працівник ВП ХАЕС».

На три роки раніше за колегу прийшов в колектив Хмельницької АЕС Микола Павлович Мороко (на знімку внизу). А на стезю служіння атомній енергетиці ступив він на десять років раніше, коли  після закінчення Глухі­вського технікуму меліорації і електрифікації сільського господарства та служби у Збройних Силах СРСР прийшов у колектив Кольської атомної електростанції.

У трудовій книжці зафіксовано ску­по: „Прийнятий техніком в лабораторію металів цеху централізованого ремонту”. Через півроку призначений техніком-оператором, у 1979 переведений на посаду дефектоскопіста шостого розряду, а ще через два роки він отримує інженерну посаду. Так зростав у майстерності. А потім його покликала новобудова: переводом у 1982 році приходить на ХАЕС. Так як відповідної служби на станції ще не існувало (взагалі не існувало ні реакторного, ні турбінного відділення), то був так званим „підсніжником” – інженером виробничого відділу. Проте він знав, що без його служби майбутній блок працювати не буде. Багато сил вклав у те, щоб організувати лабораторію, яка 1984 року вже почала функціонувати у складі семи працівників. Відтоді його ім’я постійно в числі кращих працівників Хмельницької АЕС. У 1985-му нагороджений за високі виробничі показники, участь у громадському житті колективу Почесною грамотою, а наступного року портрет занесено на Дошку пошани. Зростає в “чинах”: старший майстер 1 групи лабораторії металів, інженер першої категорії і з 1999 року начальник лабораторії неруйнівних методів контролю ВКМ.

Впродовж усієї трудової діяльності Микола Павлович забезпечує якісне і своєчасне виконання робіт очолюваної ним лабораторії.

Особливо багато клопоту дісталось колективу відділу контролю металу і лабораторії неруйнівних методів контролю металу зокрема, коли настав час поновлення робіт на другому енергоблоці. Працівники лабораторії провели незліченну кількість контрольних вимірів. А Микола Павлович з свого боку проконтролював їх діяльність і, як мовиться, засвідчив своїм підписом достовірність фактів. Його підпис, як особисте клеймо, бо постійно цікавиться новими розробками стосовно контролю металу. Навчався на курсах підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників з неруйнуючих методів контролю металу в Челябінській філії «Урал, Всесоюзний теплотехнічний інститут», в Інституті електрозварювання ім. Патона, в міжнародному об’єднанні «Інтератоменерго». 1997 року за програмою TACIS пройшов навчання європейській методології  контролю металу на ХАЕС. Його атестовано у Головній галузевій комісії Мінпаливенерго, він член атестаці­йної комісії ХАЕС з атестації дефектоскопістів та зварювальників.

Для працівників лабораторії Микола Павлович як батько – справедливий і вимогливий, авторитетний і надійний.

За досягнення високих показників у трудовій діяльності Микола Павлович нагороджений Грамотою Міністерства палива та енергетики України, а також відзнакою “За спорудження 2 енергоблока ХАЕС”.

Додамо, що М.П.Мороко в колективі відділу металів не перший, хто удостоєний звання «Заслужений енергетик України». Донедавна поруч трудився Юрій Михайлович Копилов – знаний фахівець у царині енергетики.

В колективі атомників ХАЕС зросла плеяда особистостей, чиї імена з повагою називаються в числі маяків галузі. Принаймні до названих вище «Заслужених енергетиків України»  ми маємо долучити прізвища Миколи Івановича Бєлкіна, Віталія Цезаровича Весельського, Федора Павловича Войни, Олександра Євгеновича Смишляєва, Євгена Михайловича Григорова, Антоніни Василівни Доценко, Олександра Степано­­ви­ча Ігнатова, Миколи Костянтиновича Коби,  Олега Романовича Куртяка, Віталія Григоровича Лодьянова, Валентина Миколайовича Самцова,  Петра Олексійовича Хмельо­в­сь­­кого, Володимира Миколайовича Шершньова, Альвіни Петрівни Шестак, Ігоря Володимировича Шмі­­­да, Сергія Олексійовича Троценка і першого директора ХАЕС Олексія Івановича Троценка.

Нині до когорти високих імен занесене прізвище  нинішнього генерального директора ХАЕС Миколи Сергійовича Панащенка.

Трудова діяльність звична, як для атомника. Закінчив фізико-технічний факультет Томського полі­технічного інституту. З 1978 року і до кінця 2004-го на різних посадах на Рівненській АЕС. Далі – керівник ХАЕС.

Але між цими датами шлях самовдосконалення, фахового зростання, зрештою і становлення кері­вника високого рангу.

Його діяльність на Рівненській АЕС була сконцентрована на ядер­ній безпеці. За чверть віку він пройшов шлях від інженера теплофізичної лабораторії до заступника директора станції з питань безпеки. «Переможець соці­­аліс­­ти­­­ч­­ного змагання 1980 року», «Кращий інженерно-технічний працівник» 1983 і 1985 років, «Ударник одинадцятої п’ятирі­чки», «Кращий молодий раціоналізатор РАЕС 1986 року», «Відмінник атомної енергетики», «Відмінник енергетики України». Його портрет неодноразово заносився на «Дошку пошани ВП РАЕС». У книзі «Спалах» добрі слова на адресу молодого колеги сказав тодішній директор РАЕС Володимир Коровкін. Знаходимо прізвище М.Панащенка серед «пускачів» першого та наступних енергоблоків Рівненської АЕС. Його досвід і знання у цій царині були доречні під час пускових робіт на  другому енергоблоці ХАЕС, куди Микола Сергійович був направлений в якості наукового керівника пуском, до речі, першого з вітчизняних фахівців, бо раніше це були зарубіжні представники.

Саме у 2004-му він відзначений знаком «Відмінник енергетики України», орденом «За заслуги» III ступеня, відзнакою «За спорудження 4-го блока Рівненської АЕС». У книзі «...І мить у вічність проростає» Віктора Мазаного, яка вийшла з нагоди 25-річчя РАЕС,  кілька сторінок відведено діяльності Миколи Сергійовича.  Зокрема він розповів про участь М.Панащенка у партнерській перевірці  на французькій, японській та угорській АЕС, про діяльність в якості заступника директора з ядерної безпеки на ста­нції. Однозначно, вже тоді в діяль­­ності Миколи Сергійовича сформувались державницькі позиції прихильника плановості і дисципліни. У одному з перших інтерв’ю в якості генерального директора на ХАЕС Микола Сергійович визначив серед пріоритетів людський фактор. «Вважаю за необхідне в процесі роботи приділяти увагу підвищенню авторитету керівників, в основному технічної служби. Будемо намагатись ставити роботу колективу на плановий характер. Бачу необхідність у посиленні виробничої дисципліни. До серйозних питань відношу стан травматизму невиробничого та побутового характеру», - це кілька тез з тієї бесіди. Намічав керівник покращити роботу в царині стосунків з радами зони спостереження, вивести станцію на солідний рівень безпеки тощо.

За цей час на станції побували місія та пост-місія МАГАТЕ, які підтвердили прихильність колективу до культури безпеки, високий рівень відповідальності працівників всіх ланок ХАЕС за свою роботу. До початку економічної кризи ХАЕС досягла надзвичайного рекорду у виробітку електроенергії протягом 2007 року, маючи результат понад 14 млрд 785 млн 338 тисяч кВт/годин електроенергії, – найкращий на теренах України для двох блоків ВВР-1000. Колектив станції за підсумками минулого року занесений на обласну Дошку пошани. Планово, цілеспрямовано, наполегливо до вершин рухається колектив ХАЕС, в якому першу скрипку грає керівник станції.

Тож, зі святом, енергетики