Вхід

ПлIч-о-плIч з вами всI 15 рокIв

Чт, 04 Лютого 2010

 

Ба, навіть більше, бо наша співпраця тривала ще до того, як у колег сформувався самостійний відділ – друку та розмножувальних процесів. 

Так уже повелося, що газетярі й поліграфісти йдуть рука об руку по життю, спільно даючи життя друкованим засобам масової інформації – одні збирають та готують матеріали, себто відповідають за творчий бік справи, інші допомагають доносити до читача ту інформацію вже у формі зверстаного видання. Непосвячені в процес виготовлення кожного номера газети і досі плутають наші функції, часто звертаючись, так би мовити, не за адресою, бо «ви ж там разом». Разом, якщо говорити буквально, ми були тоді, коли тільки вимальовувалися обриси майбутнього колективу станційних поліграфістів. Ще на зорі його становлення ділили ми одне на двох приміщення – нинішній кабінет відділу кадрів на другому поверсі адміністративно-побутового корпусу. Саме тут «мешкала» дільниця полі­графічних послуг, яка, як і редакція нашої газети, була складовою відділу зовнішніх зв’язків та інформації.

Зачинателем поліграфічної справи на ХАЕС був А.М.Переятенець, котрий і дотепер залишається незмінним керівником цього колективу. Починаючи з 1991 року, коли в дільниці, окрім нього, працювали ще два оператори ЕОМ – Юлія Ісупова та Олена Овсяннікова, усі троє разом з нами творили перші номери станційної газети, яка на той час виходила в світ під назвою «Хмельницкая АЭС». Послуговувалися, як з висоти сьогоднішнього дня, примітивним обладнанням для виготовлення діапозитивів газетних сторінок, молоді оператори не мали навиків верстки, далеким від сьогодення було програмне забезпечення. Кожен номер давався важко, ми разом набивали, так сказати, перші гулі і йшли вперед. Через чотири роки, у лютому 1995-го, на базі дільниці поліграфічних послуг ВЗЗІ та дільниці розмножувальної техніки ЦТАВ було створено відділ друку і розмножувальних процесів. Наші дороги розійшлися. Але лиш в тому сенсі, що як журналісти, так і поліграфісти, змінили свою адресу. Інший кабінет отримала в своє розпорядження редакція, окреме приміщення виділили відділу друку. Із першого придбаного обладнання, призначеного для виготовлення та роз­множення друкованої продукції, ще дотепер задіяна офсетна друкарська машина ПОЛ-35. Вона вже від­працювала свій ресурс і екс­плу­а­тується, так би мовити, по другому колу. Яких зусиль це коштує персоналу, бачу на власні очі, оскільки два з п’яти моїх робочих днів у тижні проходять тут.

Час диктує свої умови та вимоги, виробники відповідного обладнання не перестають дивувати новинками. Звісно, ціни на них кусючі і не все з того, що хотілося б, вдається придбати. У кризу й поготів. Отож, ставлення до ПОЛ-35, що до кришталевої вази, яка від одного необережного руху може розсипатися в друзки. Кому доводилося працювати на цій машині, - Іван Ходорчук, Олексій Ковальчук, - знають про це добре. Надія на оновлення не згасає, бо життя вимагає робити якісні речі, у тому числі в кольорі, більшого формату.

«Парк» розмножувальної техніки формувався на зорі створення відділу, початок йому склали різограф, XEROX 5100 та  XEROX 3050. На сьогодні поліграфісти мають у своєму розпорядженні більш сучасні копіювальні та тиражувальні машини. І якщо з обладнанням тут можна миритися, то через перебої з постачанням вчасно і в необхідній кількості витратних матеріалів, проблеми виникають. Вдасться врегулювати це питання, про невчасно виконані замовлення можна забути.

З моменту утворення відділу, в якому на той час налічувалося де­в’ять чоловік, бланкову продукцію для потреб станції виготовляють саме тут. До того за подібними послугами підприємство зверталося до друкарень Острога, Здолбунова, Рівного, Славути. Додаткові навантаження відчувають поліграфісти, передусім оператори копіювальних та розмножувальних машин, в пору проведення планово-попереджувальних ремонтів. Зростає потреба у виготовленні численних графіків, схем тощо. Тоді не знає спокою широкоформатна машина, інші копіювальні апарати. Але своїх замовників дільниця оперативного друку ЦГЗ не підводить.

Саме так імену­ється колектив сьогодні. Був у його іс­торії період, коли по­над півтора року тоді ще відділ друку та розмножувальних процесів входив до складу управління справами. Реструктуризація 2004 року вчергове внесла свої корективи, маємо відтоді діль­ницю оперативного друку цеху господарського забезпечення. З’явилися в ній дві нові посади палітурників, власне ни­ми В.Ф.Захарчук та Г.І.Мельничук працювали й до того, тільки в складі адміністративно-господа­рського відділу.

Нинішній чисельний склад дільниці нараховує 16 чоловік. Якщо вдатися до аналізу освітнього рівня персоналу, прослідковується своєрідна магія цифр – чотири по чотири. Тобто однакова кількість груп з однаковою кількістю людей в кожній за характером отриманої ними освіти: вища, середня технічна, середня спеці­альна, середня.

- Якою б прогресивною не була техніка, та скільки б не мали її в своєму розпорядженні, усе вирішують люди, - каже начальник дільниці А.М.Переятенець.

Він пройшов з ними увесь шлях становлення колективу і гордий від того, що з кожним роком колеги зростають професійно, набираються досвіду, керуються в роботі принципом високої відповідальності та взаємовиручки. Старанністю відзначаються Ж.В.Вем, Т.М.Коршук, С.П.Юртаєва, усі троє до того ж мають найбільший стаж роботи на ХАЕС. Зовсім не новачок у поліграфії друкар плоского друку М.Я.Бороган, з перших днів і дотепер служить справі оператор комп’ютерної верстки О.Л.Калугіна. З такої ж посади до інженера-технолога 2 категорії виросла В.І.Бринза, змінивши на цьому посту досвідченого фахівця друкарської справи Н.М.Підгородецьку після її виходу на пенсію. Нині, до речі, в колективі дільниці маминою стежкою йде донька Надії Миколаївни О.А.Колупай. Вона – оператор копіювальних та розмножувальних машин. Добре опанувала новий для себе фах Ю.Д.Рахлінська, сповна віддається роботі інженер С.В.Кордан, своє коло обов’язків у техніка О.М.Янчі. Наполегливо тягнеться за досвідченими колегами оператор комп’ютерної верстки Т.М.Степаненко, без відриву від виробництва вона здобуває вищу освіту в Хмельницькому національному університеті.

Їм п’ятнадцять. Усі роки ми йдемо поруч, маючи спільну справу – випуск газети «Перспектива». Тривала співпраця і дружні взаємини створюють відчуття єдиного організму. На таку цілісність розраховуємо в подальшому і щиро зичимо колегам процвітання, здоров’я, миру та спокою в родинах.

Ольга Сокол

Фото Валерія Валуєва

 




ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!