А у весни свої закони
Починають цвісти абрикоси – холодає. А потім зацвіте терен – знову похолодає. І так щороку… Спокон віків… На те вона і весна – у неї свої правила, свої закони.
А ще скоро Пасха. Треба все прибрати, вичистити, навести порядок. Щоб все до ладу було. І не тільки в хаті, а й навколо дому, у дворі, на вулиці, в місті. А ще ж є дачі, городи… Роботи – непочатий край! Треба поспішати, щоб все встигнути.
Тому і вибрались пенсіонери Хмельницької АЕС на свою міні-толоку з облагородження берега обвідного каналу вздовж вулиці Михайлова від кафе «Старий Томас» до перехрестя з проспектом Незалежності, де вони вже чимало років поспіль висаджують різноманітні дерева, доглядають за ними. У цих акцій навіть назва своя є – «Посади дерево – збережи планету». Адже треба було розгорнути землю навколо кожного деревця (а їх більше сотні!), оцінити його стан, сформувавши лунку, визначитись з фронтом робіт на найближчий час: де досадити, де підв’язати, де обрізати.
А щоб веселіше працювалось, ще й внуків з собою прихопили. І тут почався «лікбез»! А що це? А чому саме так? А звідки ви знаєте? І як ви взагалі розпізнаєте дерева? Розповідати та пояснювати дійсно було що. Адже яких тільки порід дерев там немає! Більше всіх – вишень та горіхів. А ще є абрикоси та персики, сливи та алича, горобина червона і чорноплідна, каштани кінський та їстівний, калина, бузок, дубочки, ліщина, ялинки, з екзотичних – жимолость, гортензії та лаконос американський.
Минулого року містяни мали можливість спостерігати, що серед дерев з’явились 15 кущів жоржин. Факт мав місце завдяки автору цих рядків. Вирішила поекспериментувати: через люту зиму чимало молодих дерев загинуло (а може вкрали, а може зламали – хто його зна?), тому лунки виявились порожніми, а посадкового матеріалу вже не вистачало. Зате на дачі на славу вродили жоржини. Їх було так багато, і вони були такі різні. Що змогла – роздала знайомим. Залишились одні червоні, два мішки. От і почала помаленьку перевозити їх в місто та висаджувати. І нічого, виросли та зацвіли. Не такі високі та пишні, як на дачі, але ж… А восени домовилась із міською службою озеленення, що ми їх викопаємо та передамо місту. Так і вчинили. Хоч нам пояснили, що план озеленення вже сформований, але десь знайти для них місце пообіцяли.
Тож нехай наші деревцята (а деякі вже ДЕРЕВА!) ростуть, цвітуть та родять людям на радість і втіху.
Людмила Малько,
пенсіонер ХАЕС
