Афган його позначив долю
Петро Михайлович Ткачук місцевий, з Волиці Славутського району. Закінчив Головлівську десятирічку і, як багато хлопчаків того часу, бачив подальший життєвий шлях у лавах Збройних Сил. Так звані «покупці» на призовному пункті м. Шепетівки визначили його найближчу долю – юнак потрапив у найпівденнішу точку Радянського Союзу поселення Кушка. Тут Петро пройшов курс молодого бійця, а після прийняття присяги у грудні 1983 року частину відправляють у м. Герат, що у Афганістані. Маршрут Кушка - Герат став для водія ЗІЛ-130 звичним. Солдатську службу юнак ніс добре і невдовзі його призначають командиром відділення автороти. Хоч траса охоронялась належно, проте уникнути нападів душманів було проблематично. У пам’яті залишився епізод про нічний напад душманів на базу, під час якого загинуло кілька побратимів.
Пам’ятний для нього епізод зустрічі із земляком з села Малий Скнит Валерієм Шведюком. Валерій вже відслужив півроку у одному із сусідських батальйонів. І ця «земляцька» підтримка була дуже важлива для молодого воїна. Свій воїнський обов’язок Петро Ткачук виконав належним чином. Повернувся додому у званні сержанта та учасника Афганських подій, як писалось тоді у газетах. До сьогодні спілкується з бойовими товаришами Анатолієм Гаврилюком та Віталієм Ковтуном.
Після служби Петро вступає у Рівненський автодорожній технічний університет. Працював водієм у МПМК-17, а згодом стає інспектором ДПС Нетішинського відділення ДАІ. З 1992 року він старший інспектор Славутського МРЕВ. У 2001-2007 роках – начальник цього міськрайвідділення, а далі – керівник Нетішинського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Хмельницькій області. У листопаді 2015 його призначають на посаду провідного спеціаліста–адміністратора територіального сервісного центру №6845 МВС України. 2016 року за високий професіоналізм він отримує звання полковника. Крім військових відзнак має цивільні, зокрема «Почесний знак МВС України», «За відзнаку у службі I ступеня» тощо.
Під його крилом зросли трійко дітей. Син Влад навчається у 5 класі ЗОШ №4, Артем – успішний підприємець у м. Вараш, донька Анастасія – перекладач з іноземних мов у м. Київ. Дружина, Олеся Михайлівна, – працівниця Хмельницької АЕС. Гарна родина, у якій батько авторитет.
Петро Шелепало