АКЦІЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПОШАНИ У МОЩАНИЦІ
Людина жива, допоки про неї пам’ятають. Насамперед, її справи, мрії, вчинки та прагнення. Напередодні різдвяно-новорічних свят, мабуть, сам святий Миколай посприяв тому, аби односельчани згадали його тезку, письменника та поета Миколу Середу, який у своєму серці плекав велику і щиру любов до неньки України, рідного народу, його традицій та звичаїв, до села Мощаниця, яке стало духовним прихистком і місцем останнього спочинку. Провідником же цієї пам’яті стала нетішинська мисткиня, скульпторка Світлана Лелях-Бегутова, яка виготовила меморіальну дошку товаришу по творчості Миколі Середі.
Їх пов’язували роки дружби на мистецько-літературній ниві, спільні погляди та уподобання, любов та патріотизм до рідної землі. Світлана Лелях, власне, й своїм призначенням вважає бути хранителькою пам’яті та звеличувати людей, які служили Україні, відкривали її світу і, найголовніше – любили. Вона започаткувала мистецьку акцію «Стежками Лесиного краю», присвячену, зокрема, Лесі Українці, рік пам’яті якої ми відзначаємо у 2021-му. Символічно, що її завершенням стало відкриття меморіальної дошки Миколі Івановичу Середі.
Свято відбувалося у стінах затишної Мощаницької школи, де присутні поринули у світ спогадів про нелегку життєву долю їх односельця, можливо, багато фактів із його біографії почули вперше. Насправді цей худорлявий чоловік у вишиванці, з розкішними вусами, який жив скромно та непоказно, вміщував у своїй душі величезний вир любові до рідної землі. Не всі його розуміли, багато хто вважав диваком, проте не кожен знав трагедію життя поета.
Микола Середа з дитинства відчув, що значить бути сином ворогів народу, рано осиротів, але зерна прекрасного не заглушили ніякі життєві негоди. У сім років написав перший етюд «Мліївська осінь», який присвятив селу на Черкащині, де народився – у краю садівників та бджолярів. А далі були вірші, нариси про першу вчительку, яка замінила йому маму.
Друкувався юний автор у Городищенській районній газеті «Колгоспні лани». Поет за покликанням змушений був здобувати на хліб на будівництві, адже не мав змоги навчатися там, де хотів, проте самоосвіту, бажання і творчість у юного Миколи відібрати ніхто не зміг. У його житті було багато штормів: і на морі, де служив моряком, і на суші, де активна громадянська позиція завжди була причиною життєвого буревію. Микола Іванович був членом Української Гельсінської спілки, очолював мощаницький осередок Національного руху України, був особисто знайомим із В’ячеславом Чорноволом, Левком Лук’яненком, правнучкою Тараса Шевченка Валентиною Шевченко, Миколою Руденком, Галиною Гордасевич та іншими свідомими українцями, які й сформували отой національний стрижень, що допомагав Миколі Середі боротися, вірити і не ламатися.Учні школи декламували його поезію, яка збереглася каліграфічними рядками на акуратних аркушах власних дописів.
А ще поет свої вірші забарвлював музикою, адже вмів грати на гітарі, гармошці. Один з таких - «Білим цвітом» - присвятив дружині, і нині вона лунала на заході з уст місцевих дівчат.
За словами його нетішинських друзів Світлани Лелях та Миколи Руцького Микола Середа серцем прикипів до Славутчини та Острожчини, адже тут знайшов підтримку свого світобачення серед багатьох численних творчих особистостей. Його поезії, нариси та етюди друкувалися на шпальтах місцевої преси, зокрема і «Нетішинського вісника».
Микола Іванович – автор збірок «День ангела», «Заповіт українця», «Ми боролись за Україну», в яких переплелись сокровенні і поетичні, і прозові рядки. Його літературний доробок присутній і у книзі Світлани Лелях-Бегутової «На зболених крилах любові».
Кульмінацією урочистого заходу стало, власне, відкриття дошки пам’яті Миколі Середі, яка знайшла своє місце на стінах місцевого будинку культури, що розташований навпроти школи. Гостями свята стали державні посадовці Острога, очільниця старостинського округу, куди входить Мощаниця, Ольга Іванова, представники з Нетішина та духовенство.
Висловлюючи подяку присутнім, авторка меморіальної стели Світлана Лелях-Бегутова зазначила, що нинішній рік відміряв десятиріччя, як поет Микола Середа відійшов у засвіти. Скульпторка подякувала однодумцям та меценатам, які неодноразово підтримували її у нинішній та низці інших акцій, зокрема депутату Нетішинської міської ради Олександру Степанюку, підприємцям Марині Ящук та Андрію Денисюку.
Особливо теплі слова Світлана Мефодіївна адресувала керівництву Хмельницької АЕС, її генеральному директору Андрію Козюрі, який відгукується постійною допомогою на подібні культурно-просвітницькі заходи.
Мисткиня подарувала школі та Будинку культури свої публіцистичні видання, а правнукам Миколи Середи – різдвяні гостинці.Натомість слова вдячності та пошану запрошені висловили автору та організатору ідеї Світлані Лелях-Бегутовій.
Заступник голови Острозької міської ради Олександр Харчук наголосив, що саме такі творчі і небайдужі люди, як Світлана Мефодіївна, докладають усіх зусиль, аби виховувати наших дітей патріотами. Вчити і молодь, і старше покоління любити свою землю так, як любив їх земляк Микола Середа. А його короткі поетичні рядки найкрасномовніше про це свідчать:
Міняються і погляди, і люди…
І космос десь інакше вигляда,
Але моя Вкраїна є і буде!
Як хліб і сіль, повітря і вода.
Тетяна Степанюк
Фото Євгена Цибульського
