Зізнаюся, що мені не судилося відвідати «Театр на Подолі» під нинішньою орудою В. Малахова. Та й хто із нас, пересічних провінціалів , може похвалитися тим, що, навіть буваючи у столиці, потрапив до кінотеатру, цирку, театру? Одиниці... Хіба що є у Шепетівці декілька футбольних фанатів, котрі регулярно їздять на матчі за участю «Динамо». А втім, до столичних театрів, особливо такого останніми роками престижного, як «Театр на Подолі», потрапити нелегко.
Чи не у кожного з нас закрадається думка, що в актори потрапляють спадково, тобто діти акторів. Чи хлопці та дівчата з великих міст і заможних родин. Яким же було моє здивування, коли якогось дня на пероні Шепетівського залізничного вокзалу мій давній знайомий Валерій Андрійович Саліванчук мовив:
- Анну проводжаю. Лише день побула вдома, - завтра на роботу.
Звісно, поцікавився про київське буття дівчини, адже Анна навчалася у ліцеї в одному класі з моєю донькою. Практично жоден масовий захід у школі не обходився без її участі. Дівчина закінчила міську музичну школу по класу фортепіано, грала в театрі «Браво», яким опікувалася Світлана Дробот. Отож ні для кого не було дивиною, що виборола титул «Міс Шепетівка-2000».
Валерій Андрійович оповів, що донька закінчила театральний університет імені І. Карпенка-Карого. Ще студенткою її примітили режисери «Театру на Подолі». Тож роботу шукати не довелося.
Аж ось і сама Анна підоспіла. До відходу потяга залишилося кільканадцять хвилин, і столична вже тепер актриса оповідає, що уже встигла зіграти головні ролі у виставах «Моє сторіччя», «Шестеро персонажів у пошуках автора», «Антракт», «Вертеп», «Гравці», «Мертві душі», «ігри олігархів», «Звідки беруться діти», «Щоденник молодого лікаря», «Опера мафіозі», «Шість чорних свічок» та в інших.
Довелося тільки мовчки пошкодувати, що немає змоги побувати на виставі за участю землячки. Але, неначе вгадуючи мої думки, Анна продовжує:
- Роботи акторам нині вистачає. І не тільки сценічної. Мене, так би мовити, розшифрували, коли я знімалася у кінофільмі «Повернення Мухтара». Так-так, це стрічка російського виробництва, але більшість епізодичних ролей у ній, як і в багатьох інших, зіграли українські актори. Так дешевше. А ще були ролі й у фільмах «Кардіограма», «Осінь. Зима. Весна. Літо», «Кава з молоком» та інші. Усі й згадати важко. Тому не дуже здивувалася, коли запросили стати Аллою - помічником юриста - у стосерійному фільмі «Сусіди». На часі зйомки фільму «Віра. Надія. Любов». Що буде потім - побачимо. Адже актор не завжди планує сам...
Отакої! Виявляється, що жодної серії «Сусідів» не пропустив, але Анну Саліванчук не упізнав. Либонь, актор на те и актор, що вживається у роль і стає схожим не на того, ким є у житті, а на того, на кого вимагають сценарій і режисер. І все-таки чи не у кожній із серій побачите нашу землячку. А щоб не сумнівалися — шукайте її прізвище у титрах.
Олександр ЦАРИК
м. Шепетівка