Атомна доля Володимира Вема

1985 року після закінчення Дніпродзержинського індустріального технікуму прийшов у колектив Володимир Якович Вем. Трудовий шлях ветеран починав на знаменитому «Південно-механічному заводі» токарем. У Новосибірську відслужив строкову службу у інже­нерних військах. Тоді серце покликало на малу батьківщину.  Влаштувався викладачем у Нетішинському СПТУ, де наставляв майбутніх газоелектрозварювальників. А коли у конструкторсько-технологічний відділ ХАЕС набирався штат, вирішив, що то його справа. Так і пішов професійними щаблями: інженер-технолог третьої, другої, першої категорій, провідний інженер-технолог, заступник начальника відділу, з 2017 року - керівник підрозділу.

Потрібні були знання, тому заочно закінчив Рівненський інститут інженерів водного господарства. Чимало літератури «перелопатив» з конкретних напрямків, що стосуються роботи на ХАЕС. За час роботи у підрозділі за його участі та під безпосереднім керівництвом розроблено понад дві тисячі комплектів технологічної та близько трьох з половиною тисяч конструкторської документації на ремонт і модернізацію основного і допоміжного устаткування і трубопроводів станції, включаючи технологічні процеси на деталі і складальні одиниці трубопроводів та устаткування, виготовлення яких допускається у ВП ХАЕС для ремонту систем важливих для безпеки. Справу любить і приділяє їй левову частину часу. Ці прагнення удосконалення вилились у нагороди, зокрема Грамоту Мінпаливенерго, відзнаку «За вагомий внесок у розвиток атомної енергетики України», Почесну грамоту ДП «НАЕК «Енергоатом».

Крім безпосередньої роботи має прихильність до гри у шахи. Зустрічався із гідними суперниками і достойно представляв колектив на  Спартакіаді Хмельницької АЕС. Дипломи і грамоти свідчать про високий інтелектуальний рівень його гри.

Нині наблизився 60-літній ювілей. Володимир Яко­вич зустрічає його у гарних кондиціях і у повазі членів колективу атомників.

Віктор Гусаров