Атомники спроможнi здивувати
Основним завданням одного з найбільших підприємств на Хмельниччині – Хмельницької АЕС – є виробництво електроенергії, виконання низки вимог із підвищення безпеки. З цими завданнями колектив успішно справляється. А ще атомники вміють різними засобами популяризувати своє підприємство.
Уже дванадцять років поспіль триває успішна співпраця атомників із заслуженим діячем мистецтв України лучанином Віталієм Іваницьким. Нещодавно митець відсвяткував своє 60-річчя у форматі творчого вечора, який відбувся у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка міста Луцьк. Тут презентувався авторський компакт-диск ювіляра «Пісні із серця режисера – «Посміхайтесь люди». У заході взяли участь відомі у нашій державі особистості, з якими Віталій Іваницький має честь співпрацювати протягом кількох десятиріч своєї творчої діяльності. Зі сцени театру лунали голоси народних артистів України Павла Зіброва, Василя Чепелюка, до них долучились і заслужені – Петро Чорний, Михайло Грицкан, Адам Горбатюк, а також лауреати міжнародних та всеукраїнських фестивалів та конкурсів, представники місцевої влади, очільники державних установ, релігійних конфесій. Організатори творчого вечора надали слово й автору цих рядків, щоб нагадати присутнім про творчу співпрацю Віталія Іваницького із колективом Хмельницької АЕС, жителями Нетішина.
Урочистий концерт тривав більше чотирьох годин. Лише згодом випала нагода поспілкуватись із Віталієм Іваницьким.
- Я вдячний Всевишньому за можливість зустрічати у різних куточках нашої держави хороших людей, - зазначив ювіляр у відповідь на моє привітання. – Свого часу відкрив для себе такі міста як Острог, Нетішин, Славута, де маю гарних приятелів. Раніше про Нетішин знав лише, що там є діюча АЕС. Випала нагода переконатись, що тамтешні люди живуть, як мовиться, не хлібом єдиним. Коли у 2006 році готувався до проведення першого фестивалю сала у Луцьку «З любов’ю до… сала», то довідався, що на Хмельницькій АЕС під час планово-попереджувальних ремонтів використовується свинячий смалець. Це мене зацікавило. Згодом учасникам фестивалю випала нагода стати свідками і науково-практичної конференції, де були заявлені різноманітні доповіді. Серед них і твоя, Олександре: «Використання продуктів переробки сала під час планово-попереджувальних ремонтів на Хмельницькій АЕС». Для багатьох стало відкриттям, що на електростанції в Нетішині під час ремонтів двигунів головних циркуляційних насосів використовують свинячий смалець, який попередньо змішується із графітом. Це практикує більше двадцяти років дільниця з ремонту та технологічного обслуговування насосів реакторного відділення енергоремонтного підрозділу. Мені відомо, що цією темою зацікавився відомий кінорежисер, автор представлених на номінацію «Оскара» фільмів «Мамай» та «Поводир» Олесь Санін, який взявся за створення документального фільму про сало.
- А він, до речі, згодом відвідав Хмельницьку АЕС. Тут були створені хороші умови для його режисерської роботи. Спеціалісти розповіли про специфіку використання свинячого смальцю під час ремонтних кампаній. Як мені достеменно відомо, Олесь Санін роботу над документальним фільмом відклав на невизначений термін, бо не має належного фінансування його телевізійних проектів.
- Олександре, у подібній ситуації опинився і я. Через брак фінансування довелося припинити проведення фестивалів сала та «На хвилях Світязя». Пишаюся зараз тим, що про ці фестивалі пам’ятають і нині. Вони – це частинка моєї душі, енергії і прагнення приносити для людей позитивні емоції. У Луцьку ще й досі пам’ятають найбільший у світі м’яч із сала висотою 2 метри 40 сантиметрів. Він зафіксований Національним проектом «Книга рекордів України». Свідками його демонстрації були представники Хмельницької АЕС, які на загальний огляд виставили оригінальний макет чотирьох енергоблоків, виготовлений із сала. Це було черговою родзинкою фестивалю. Макет активно знімали оператори різних телекомпаній. Багато лучан та гостей міста залишили на пам’ять знімки, зроблені біля «сального» енергетичного об’єкта.
- Працівникам їдальні №9 цеху господарського забезпечення Хмельницької АЕС, руками яких був створений оригінальний макет, цікаво буде дізнатись про його долю після завершення фестивалю?
- Макет був створений із маленьких шматочків сала. Це допомогло успішній його дегустації серед учасників фестивалю. Найбільше «будівельних матеріалів» дісталось студентам луцьких навчальних закладів. Всі належно оцінили смак нетішинського сала, яке було ще й оздоблене натуральними харчовими приправами. Тут я як режисер хочу відзначити, що найкращої популяризації безпечності та доступності атомної енергетики годі й придумувати.
- Віталію Миколайовичу, ви двічі були гостем Нетішина. Розкажіть про це, будь ласка.
- Вперше до міста енергетиків я завітав у 2008 році, коли його жителі у ході святкування Дня незалежності України на центральному майдані Нетішина з розмінних монет виклали восьмиметровий державний Герб – Тризуб. Всі зібрані кошти були перераховані на лікування юного земляка. До речі, ця благодійна акція була відзначена Національним проектом «Книга рекордів України». Через кілька років став свідком створення працівниками Хмельницької АЕС найбільшого у світі автографа завдовжки 1 кілометр 170 метрів. До його створення долучилось аж 3595 атомників. Я тоді сказав заступнику генерального директора Хмельницької АЕС Віктору Демидюку та голові проф-кому електростанції Михайлу Гуку, що створений унікальний автограф символізує єдність чисельного колективу електростанції, від роботи якого залежить наша енергетична незалежність та безпека ядерних об’єктів.
Крім Нетішина я ще побував у Славуті. Там територіальна громада спорудила найбільшу в Україні лавку, довжиною 213 метрів. Від імені Національного проекту «Книга рекордів України» я засвідчив це досягнення. Зазначу, що делегація від Славути на чолі із міським головою Василем Сидором була гостями мого фестивалю вишитих рушників «Вишиті обереги єднання». Вони продемонстрували красиве козацьке вбрання та рукотворний символ міста – вишитий прапор. Як відомо, впродовж тривалого часу у місті проводили унікальну акцію «Вишиваємо прапор міста Славути разом». Для цього обрали біле полотнище розміром 128 на 86 см. Для його створення було використано майже 1 мільйон стібків. Серед тих, хто долучився до вишивання прапора разом із славутчанами, був заступник голови Верховної Ради Микола Томенко, Блаженніший митрополит Володимир та інші знані в Україні люди. Автор безпрецедентного проекту міський голова Василь Сидор отримав диплом-сертифікат за визнання вишитого прапора як рекорду України у номінації «Масові заходи».
Хочу не забути і Острог. Тут відродився унікальний навчальний заклад – Національний університет «Острозька академія». Мені поталанило фіксувати один із Всеукраїнських рекордів, які створили його вихованці. До речі, на Острожчині я відвідав село Оженин, де педагогічний колектив та місцеві учні створили найбільшу піраміду з кулькових ручок.
Завжди приємно усвідомлювати, що наша земля багата талантами та небайдужими людьми, які здатні подарувати радість ближньому. У цьому наша сила.
Олександр Шустерук
На знімках: представники ХАЕС демонструють макет електростанції із сала на фестивалі у Луцьку; Віталій Іваницький та Павло Зібров з книгами про Хмельницьку АЕС.
Фото автора
