Багаторазовий чемпіон Європи та світу поповнив колектив Хмельницької АЕС
Звання заслуженого майстра спорту України Олегу Жоху, який народився в селі Оженин Острозького району, було присвоєно, коли йому виповнилось лише двадцять років. Перші сходження на міжнародній арені з армреслінгу відбулися 2010 року: Олег здобув золото на Nemiroff World Cup та посів третє місце на чемпіонаті Європи. Згодом щороку без золотих медалей не повертався із престижних змагань. Саме тоді спеціалісти з армспорту масово заговорили про феномен українського хлопця.
В той час і розпочались його тріумфальні перемоги у своїй ваговій категорії – вісімдесят кілограмів. Потім Олег поставив собі завдання досягти хороших результатів у так званому «абсолюті» – це коли у двобоях не враховується вага спортсмена (прим. авт.). Спортсмену не завжди випадає здолати суперників, які важчі за нього на кілька десятків кілограмів. Але одна із його перемог таки стала певною сенсацією на турнірі A1 Russian Open, який проходив у 2012 році. Там суперником нашого земляка став дагестанець Зелімхан Занкарханов. Він впевнено проводив двобої, і кожна його перемога супроводжувалась вигуками «Аллах Акбар!». На черзі – український хлопець із Острожчини… Олег був на сорок кілограмів легшим від дагестанця, але зумів покласти його ліву руку. Сюжет про це миттєво став одним із популярних у ютюбі.
Після того, як Олег Жох став серйозно займатись армреслінгом, кожен рік для нього був напруженим, бо потрібно було часто готуватись до змагань, щоб мати належну спортивну форму під час відповідальних турнірів. Він добре пам’ятає 2015 рік. Тоді брав участь у Кубку світу, який проходив у Польщі, далі – чемпіонат світу в Малайзії, чемпіонат Європи в Болгарії та чемпіонат України у Харкові. Усі виступи увінчались «золотом». На сьогодні Олег Сергійович титулований як дев’ятиразовий чемпіон світу та восьмиразовий чемпіон Європи.
Під час навчання в школі Олег Жох не виділявся з-поміж інших особливими фізичними кондиціями та не демонстрував високих результатів у традиційних видах спорту, які є обов’язковими на уроках фізкультури. Коли ж став студентом Національного університету водного господарства та природокористування, друзі підговорили хлопця взяти участь в обласних змаганнях з армреслінгу, які організовувалися в стінах навчального закладу. Несподівано для себе та й усіх фахівців Олег посів четверте місце. На аматора-спортсмена звернув увагу місцевий тренер Олександр Комаревич і запропонував серйозніше зайнятись армреслінгом, у перекладі з англійської мови – боротьбою на руках.
Від першої участі у змаганнях минув лише місяць, а Олег уже святкував перемогу на Всеукраїнському турнірі серед юніорів. Згодом відблиск золота на його грудях з’явився після змагань серед дорослих. Це був вдалий старт. Представники Федерації України з армспорту визнали, що Жоха можна сміливо випускати на захист спортивної честі нашої держави у турнірах найвищого рангу. Саме завдяки перемогам нашого земляка гімн України звучав на різних континентах, а кожна його звитяга супроводжувалась підняттям нашого державного прапора. До 2014 року він підкорював п’єдестали й сусідньої держави, яка згодом проявила себе як підступна агресорка.
Олег пригадує, як після його перших вдалих виступів на міжнародній арені до нього завітала група одного із популярних телеканалів, щоб зняти телесюжет про особисте життя, підготовку до змагань. За традицією, батьки спортсмена влаштували журналістам гостинний прийом, показали свій ошатний двоповерховий будинок в селі Оженин із доглянутою територією – доріжки, клумби. Телевізійники запевнили, що телесюжет також з’явиться на одному із популярних телеканалів російської федерації. Як каже Олег Жох, слідкувати за різними телепрограмами у нього не вистачало часу, тому російські новини подивився у відеозаписі. Там коротко розповіли про відомого спортсмена, потім крупним планом показали калюжу, яка була на одній із вулиць. Далі прозвучала сакраментальна фраза, що, мовляв, Олег Жох народився у селі, в якому перекошені хатинки. Напевно, така ложка дьогтю була до смаку редакторам російської телепрограми. Але він згодом віддячив їм черговим підняттям нашого синьо-жовтого стяга на московії.
У житті Олега Жоха були не тільки перемоги… 14 листопада 2018 року на трасі Київ-Чоп між селами Гаї-Лев’ятинські та Крупець (Радивилівщина) сталася дорожньо-транспортна пригода: автомобіль «Citroen», в якому знаходилися Олег Жох, а також тернопільський спортсмен, чемпіон світу з армреслінгу Андрій Пушкар та батько Олега Жоха, виїхав на зустрічну смугу та потрапив під вантажівку. Андрій Пушкар та батько – п’ятдесятирічний Сергій – загинули на місці, а 26-річного спортсмена з Рівненщини з численними травмами в тяжкому стані було доставлено в лікарню. У нього була кома, два переломи руки, пошкодження внутрішніх органів, травма голови. Рукоборець втратив пам’ять та заново вчився ходити, проходив реабілітацію.
Той період було важко переживати й автору цих рядків. З татом Олега Жоха, Сергієм Володимировичем, ми навчалися в одному класі, товаришували. Згодом, коли його син став брати участь у різних змаганнях, то я отримував інформацію про нього, як мовиться, з перших уст. Батько завжди гордився здобутками Олега, та доля розпорядилась по-іншому…
За роки своєї успішної спортивної кар’єри Олег Жох познайомився із багатьма відомими спортсменами. Так трапилось, що йому були потрібні консультації з правильного харчування. На перших етапах становлення його як професійного спортсмена багато допоміг заслужений тренер України з пауерліфтингу, нетішинець Сергій Рижук. Останні два роки поспіль Олег Жох у якості тренера обслуговує в Нетішині змагання з армспорту. Йому достеменно відомо про спортивні досягнення спортсменів із міста енергетиків, тепер прийшов час для титулованого чемпіона внести і свою лепту, адже молодий чоловік почав працювати на Хмельницькій АЕС.
Олександр Шустерук
