Біг – це стиль життя
Свого часу тренери ходили по шкільних закладах та відбирали здібних дітей до спортивних секцій. 1991 року я потрапила на відділення легкої атлетики КДЮСШ ППО ХАЕС. Практикувалася на середніх дистанціях – 800 та 1500 метрів. Наставником легкоатлетів був Олександр Краснов, у якого нині тренується мій молодший син.
Закінчивши школу, вступила до Національного університету водного господарства та природокористування м. Рівне за спеціальністю «Облік та аудит». Відбігавши ще кілька років за університет, сказала: «досить».
Відтоді сплинуло чимало років. маючи сім’ю, двох дітей та надто відповідальну посаду начальника відділу-головного бухгалтера в управлінні Державної казначейської служби України у м. Нетішині, думками часто верталась назад, і розмірковувала, чому я обрала професію економіста, а не світ спорту? Так склались зорі…
2014 року до Дня працівника державної служби проводилася спартакіада серед державних службовців Хмельницької області. Я вирішила спробувати свої сили. Група підтримки на чолі із начальником управління Марією Самохіною переконувала, що все буде гаразд.
На дистанції 500 метрів без особливої підготовки я виборола друге місце. Мабуть, це був переломний момент, - згадались шкільні роки, змагання, перемоги та поразки.
У 33 роки я повернулася у спорт і відкрила сторінку під назвою «Біг на витривалість».
Велику роль у формуванні мене як бігуна на довгі дистанції зіграла член збірної команди України з легкої атлетики майстер спорту міжнародного класу Вікторія Ткачук. Вона тривалий час розплановувала мої тренування та підводила до змагань, за що я їй безмежно вдячна.
Сьогодні я практикуюся на дистанціях півтори, три та десять тисяч метрів і напівмарафон. Дисципліни 1500 та 3000 метрів - основні на чемпіонатах Хмельницької області серед дорослих (в складі команди КДЮСШ), чемпіонатах та кубках України у категорії «Мастерс» (в складі ветеранської команди Хмельницької області).
У збірну команди Хмельницької області по ветеранському спорту мене включили у 2016 році. Хочеться зазначити, що у складі команди великий віковий діапазон учасників, але надзвичайно потужний, тому команда завжди входить в трійку лідерів серед областей держави.
Специфічним для стартів категорії «Мастерс» є визначення результату за рейтингами, які включають результат і вік спортсмена, тому для спортсменів молодого віку там дуже високі вимоги. Враховуючи ситуацію із пандемією, майже рік ветеранські старти не проводилися. Попередньо, у складі обласної команди плануємо взяти участь у загальнодержавних заходах - Літніх Всеукраїнських іграх ветеранів спорту пам’яті М.М.Баки (м. Дніпро, липень), Кубку України з легкої атлетки серед ветеранів (м. Чорноморськ, вересень).
Спорт - це не тільки змагання, а й можливість подорожувати та знайомитися з цікавими людьми, яких об’єднує одна мета. До пандемії було декілька закордонних подорожей на спортивні івенти. Найнезвичніша та напрочуд цікава подорож була 2018 року до квітучої Франції. Це була естафетна гонка під назвою «La France en courant» тривалістю 15 днів і протяжністю 3000 кілометрів по 30-ти французьких містечках з підйомом в Альпи на висоту 2045 м. За добу кожен пробігав 20-23 кілометри. Бігли парами кілометр через кілометр на максимальну швидкість, старти відбувались як вдень, так і вночі. Це були найважчі змагання у моєму житті, Альпи вражали своєю красою.
Маємо запрошення від французів і на цьогорічний захід, який планується провести 17-31 липня. У
Франції я мала нагоду познайомитися із однією надзвичайною людиною. Це відома у світі ультрамарафонка, майстер спорту міжнародного класу, багаторазова переможниця та рекордсменка траси надмарафону The Comrades (ПАР) Олена Нургалієва. Відтоді вона є моїм дистанційним наставником, другом, моєю основною підтримкою в спорті.
Сьогодні ми разом працюємо на результат. Тренування проходять у ранковий час 5 разів на тиждень, два з яких - це темпова/інтервальна робота на стадіоні на максимальних швидкостях, інші дні - це відновлювальні кроси на пересіченій місцевості, силова/стрибкова робота. За плечима десятки стартів та тисячі кілометрів.
Минулий 2020 рік розпочався із зимового чемпіонату України з легкої атлетики серед ветеранів у м. Київ – 1500 м. (2місце/вікова категорія), 3000 м. (1місце/вікова категорія). Активно беру участь у різних відкритих аматорських стартах на теренах країни, а саме (2020 рік): «Рекордна вісімка» - м. Київ (2 місце/ загальний рейтинг); «Дрогобич, півмарафон онлайн» (1 місце/загальний рейтинг); «Забіг у вишиванках онлайн» (2місце/ загальний рейтинг); «Я – Українець онлайн» (1місце/ загальний рейтинг); «Весняний ліс – (1місце/ загальний рейтинг) …
Після вдалого сезону 2020 настала важка зима і довгий період відновлення після травми та наслідків Covid. Я все більше схилялася до рішення, що мабуть прийшла пора «повісити кросівки на цвях». Але маючи підтримку рідних, тренера, лікарів, завдячуючи своєму сформованому у спорті вольовому характеру повернулася на доріжку.
Сезон 2021 відкрила пробним стартом у Києві 8 березня у Маріїнському парку на дистанції 3800 метрів з результатом 15,30 хвилин та третім місцем в загальному заліку.
26 квітня взяла участь у «КиївЄвроМарафон». На дистанції 10 000 метрів здобула 2 місце загального рейтингу.
16 травня у «Забігу під градирнями» у місті Вараш стала переможницею. Захід був проведений на високому рівні, організатори зробили все можливе, щоб зробити свято бігу для учасників. Почесно було отримати призову нагороду особисто від людини, яка посідає визначне місце у галузі атомної енергетики, генерального директора РАЕС Павла Павлишина.
А на завершення хотілося би зазначити, що в такому потужному та молодому місті одним із першочергових пріоритетів міської політики у сфері фізичної культури та спорту має бути розвиток спортивної інфраструктури, та проведення спортивних заходів на належному рівні.
Не обов’язково бути професійним спортсменом, щоб отримувати користь та задоволення від занять спортом. Головне те, що ми є найбільшим прикладом для власних дітей!
Світлана Ільченко
