Богатирьска сила Сергія Козловського

Місяців зо два тому зустрів на вулиці давнього знайомого Сергія Козловського. «Цьогоріч я виконаю норматив майстра спорту міжнародного класу, гарантую. Я і Михайлові Гуку пообіцяв». Від тренера-наставника Сергія Аркадія Бухтійчука у відповідь на запитання, чи готовий підопічний до такого «марш кидка» почув: «Не факт. Крім фізичних кондицій треба ще й психологічно бути готовим. Але налаштовуємось…»

…Молоді люди, як правило, на якомусь етапі життя намічають собі плани на майбутнє. Спонукальними мотивами можуть бути події різного характеру: від – я доведу батькові і матері, що не ликом шитий, до – про мене гримітиме слава не лише в Україні, але й на увесь світ, бо я талановитий і розумний!

Сергій Козловський серед однолітків не визначався фізичними кондиціями, був худеньким підлітком. А хотілось на пору змужніння виглядати, як мовиться, не останнім у гарті і витривалості. Відтак із товаришем заглянув у спортивний зал пауерліфтингерів, де на той час «балувались» зі штангою та гантелями знані не лише в Україні атлети – рекордсмен світу Олександр Кутчер, майстри-міжнародники Микола Олійник,  Аркадій Бухтійчук, неодноразові чемпіонки Європи та світу заслужені майстри сопрту Олена та Оксана Дмиртук, Тетяна Скрипка.

Виявилось – люди не пихаті, раді допомогти порадою у тренувальному процесі.

Десь за рік Сергій набрав понад 25 кг власної м’язової ваги, почав скоса подивлятись на штангу, що не так давно виглядала недосяжним монстром. Зрештою подолав розрядну норму кандидата у майстри. 2008 року вже  виконав норматив майстра спорту.

І пішло-поїхало. Зростала вага тіла і його результати, до речі, не лише у спорті.

Закінчив економічний факультет університету розвитку людини «Україна». У колективі атомників почав підніматись щаблями професійного зростання, працюючи електрослюсарем цеху ТАВ. Виявилось, що знань малувато, вступив до Львівської політехніки, аби «підкачати мізки». І на цій ділянці життєвого шляху все склалось. Нині у якості інженера-дефектоскопіста відділу контролю металу добирається до вершин майстерності.

Звичайно, охопити все разом було складно, і Сергій відклав «на потім» мрію виконати норматив майстра спорту міжнародного класу. Хоча потенціал у нього для цього був.

У Славутичі 2010 року він став переможцем турніру «Силачі Атомпрофспілки».

Тоді   у змаганнях взяли участь 14 представників з Південно-Української, Рівненської, Запорізької та Хмельницької АЕС, АРСу, НАЕК «Енергоатом». Конкурс складався з трьох дисциплін: «колода», «підняття легкового автомобіля» та «тягач». Перший етап полягав у тому, що учасники мали піднімати колоду з початковою вагою вісімдесят кілограмів, в кожному наступному підніманні нарощуючи вагу. Боротьба була серйозною, адже наприкінці колода вже важила 125 кілограмів. Цю вагу вдалося підняти лише учаснику з Південно-Українс­ької АЕС Олександру Громову. Сергій Козлов­ський був другим, зупинившись на 120-кілограмовій позначці.

На другому ета­пі учасникам необхідно було підняти за дві хвилини автомобіль вагою 1050 кг як можна більше ра­зів. На цьому етапі Сергій Козловський був кращим. А далі учасники мали якнайшвидше протягнути тягач вагою 7 тонн на від­стань 10 метрів. Сергію Козловському вдалось протягнути його на 9 метрів 70 сантиметрів.

2011 року боротьбу вели  17 суперників, які «крутили коромисло», здійснювали «прогулянку фермера» та піднімали автомобіль з положення напівприсядки. Вага снарядів перших двох дисциплін – 220-240 кг. Так зване коромисло мало того, що важке, то ще й незручне для носіння по колу. Сергій спромігся донести його до другого результату серед усіх учасників. Так звану «прогулянку» на відстань 15 метрів він здійснив най­швидше, фактично пробіг за 5 секунд, а вже з легковиком просто «погрався», адже знав кращий результат серед усіх учасників, бо виступав останнім.

Повернувши вдруге на  звичне місце отриманий за перемогу кубок, Сергій поставив за мету залишити його собі назавжди.  «Я навіть пилюку навкруг нього не часто витирав, аби прижився», - пригадав богатир. Відтак до змагань 2013 року готувався наполегливо і завзято.

Змагались атлети у чотирьох дисциплінах: біг з «колодязем» вагою 240 кг на відстань, піднімання зовсім незручної шістдесятикіло­грамової гантелі з товстим держаком, закидування камінців вагою послідовно 90 та 100 кіло­грамів на висоту 120 сантиметрів та тяга вантажівки.

У першій  та третій вправах Сер­гій став другим, тре­тім у підніманні гантелі, а вантажівку знову, як мовиться взяв «на ура», і переміг.

Суперники виявились не готовими боротись в усіх видах. А наш атлет методично вів справу до перемоги. Відтоді Кубок назавжди оселився у кімнаті богатиря. Чотирирічний син інколи бере його в руки, грається з медалями. Приглядається на майбутнє.

Років шість-сім Сергій не бачив себе у когорті провідних атлетів-пауерліфтингерів: сімейні справи, професійні і таке інше. Але мета залишилась. І разом із Аркадієм Бухтійчуком Сергій став готуватись до змагань.

Процес це на перший погляд простий і монотонний, але інакше досягти успіху не вдасться. Техніка, правильні навантаження, психологія, харчування, настрій, екіпірування – це фактори, без яких піднімати вагу у два з половиною рази більшу за власну неможливо. І в ході 11-й відкритого чемпіонату ВПА України, який пройшов 3-4 квітня у м. Луцьк, Сергій Козловський у становій тязі у ваговій категорії 110 кг, віковій – submasters 33-39 з другої спроби «потягнув» омріяні 287,5 кг та  виконав класифікацію майстра спорту міжнародного класу ВПА Україна.

Серед планів атлета - виконання нормативу майстра спорту міжнародного класу в такій дисципліні, як присіданні зі штангою. Для козака здійсненна мрія і така.

Віктор Гусаров

Фото автора та зі змагань