Чотири днi в Горганах
Група працівників Хмельницької АЕС зі своїми родинами першотравневі свята вирішила провести неординарно, але уже традиційно для певної категорії активних атомників - у туристичному поході українськими Карпатами.
Маршрут обрали досить складний, враховуючи старт акції о 6 ранку першого травня з Нетішина і повернення до рідного міста лише о 21 годині четвертого травня – практично чотири доби в дорозі: майже 800 кілометрів автотранспортом та 60 кілометрів пішохідного маршруту пересіченої місцевості з перепадом висот 600-800 метрів.
На Сивулю, місце початку пішохідного маршруту, можна дістатися трьома шляхами: з сіл Осмолода, Бистриця або Гута. До Гути легко доїхати з Івано-Франківська (дорогою, яку побудував для себе Кучма – стверджують місцеві). Саме так ми і вчинили. В дорозі нас періодично супроводжував дощ, відповідно, ми налаштувалися на «мокрий» похід, однак до вечора природа подарувала чудову туристичну погоду. Вже перший підйом вгору вказав на те, що легкою подорож не буде, всі проблеми і складнощі необхідно вирішувати командно. Адже, як кажуть, один в полі не воїн – самому в дикій природі надскладно. Геройство і змагальність в пішому поході – це зайве, лише даремна трата сили. Так і сталося із новачком Володимиром, який вирішив пройтися паралельною стежкою на крутому підйомі: в дикому лісі йому стало моторошно і він вирішив наздоганяти групу, отож в результаті витратив багато сил, і перший день йому вже був не в радість.
На полонину під горою Борівка дісталися всі чотирнадцять членів команди віком від 17 до 56 років. Перша ночівля відбулася на висоті близько 1300 метрів над рівнем моря і виявилася найхолоднішою.
Другий день був хіба видовищнішим – весь шлях ми були «на висоті», ідучи по одному з хребтів Ґорґан (г. Сивуля Велика та Сивуля Мала). Ґорґани — гірський масив, система гірських хребтів у зовнішній смузі Українських Карпат. Назва Ґорган походить від румунського слова “gогgап” - курган. Тут зустрічається декілька вершин з назвою "Ґорган": Малий Ґорган, Ґорган Вишківський, Горган Ілемський, Кінець Ґорган тощо, масив простягається на 75 км.
Сивуля - найвища гора в Горганах з двома конусоподібними вершинами висотою 1836 м (г.Сивуля-Велика, Лопушна) і 1818 м (г.Сивуля-Мала). Як і більшість Горганських вершин, Сивулі вкриті розсипами великого каміння, порослого мохом. Дещо нижче гора покрита густими, дрімучими ялиновими та буково-ялиновими лісами, пробираючись крізь які, відчуваєш себе першопрохідцем. Свіжі відбитки слідів різних звірів тільки розбурхують уяву.... Саме тут, з джерел при підніжжі гір Малої Сивулі і Бистрика, неподалік від урвища Пекло, в найвищій частині Ґорґан, на висоті 1390 метрів бере початок Бистриця Солотвинська. Вода тут надзвичайно холодна, смачна, насичена силою Українських Карпат – самі спробували і всім радимо!
В Горганах дуже потужні снігові лавини, на вершинах збирається багато снігу. Весь маршрут нашої подорожі був ускладнений саме руйнаціями від їх просування. Самі ж вершини стрімкі, яскраво виражені, а відносний перепад висот складає до 800 метрів. Труднощі від долання цих перепадів ми відчули на собі у третій день подорожі. Відтак були змушені під тиском власної втоми скоротити маршрут і залишитися на ніч на найближчій полонині. Ночівля третього дня подорожі виявилася найвидовищнішою, адже ми отаборились на полонині в дерев’яній колибі з чудовим краєвидом. Єдиним недоліком було те, що по воду доводилось спускатися по крутому схилу, але від того цілюща рідина була ще смачнішою!
Останньою контрольною точкою в наших мандрах став Манявський водоспад, розташований біля однойменного села, відомого своїм давнім монастирем – Скитом Манявським. Водоспад розкинувся у гірській ущелині між стрімчастих скель, куди сонце заглядає дуже рідко і ненадовго. Саме поряд із потужним каскадом води людина здатна відновити свої сили і енергетику, очистити думки. Водоспад висотою близько 20 метрів являє собою гарне та рідкісне видовище, вода в ньому спадає кількома каскадами. Біля підніжжя водоспаду - невеличке озерце, у якому при бажанні можна було б покупатися. Десь читав, що у старі добрі часи тут відбувалися поганські обряди (як завжди таке буває у рідкісних і незвичних місцях), що саме близькі до природи поганські Боги ніби-то допомагають зберегти молодість. Та навіть цей аргумент не спонукав нас скупатись, чи то погода не сприяла, чи то всі і так помолодшали за чотири дні перебування в дикій природі…
Манявський водоспад - один із казкових і загадкових водоспадів Карпат. Потрапити до нього досить важко, принаймні ми добиралися довгих чотири дні… Відбувши «трапезу» з останніх запасів їжі, ми відчули, ніби увімкнулося нове дихання. Сім останніх кілометрів пройшли, можна сказати пробігли, на одному диханні, бо думали що то лише один кілометр… (водій переплутав Манявський Скит з Манявським водоспадом і чекав нас не в тому місці). Ні дощ, ні триразовий перехід вбрід річки не могли зупинити бажання якнайшвидше дістатись автобуса, щоб одягтися в чисте і сухе вбрання.
Важкі, круті підойми та спуски, скелі, річки, повалені дерева, дощ, вітер, сонце – все це діяло і як ускладнюючий фактор, і як стимул пізнати, осягнути нові відчуття. Адже втома компенсувалася і переростала у захоплення і задоволення від краєвидів, джерельної води, чистого карпатського повітря. А в складних ситуаціях завжди можна було опертися на більш досвідченого чи фізично сильнішого товариша команди.
Трудовий відпочинок дав нам багато яскравих вражень, наситив гострими емоціями. Виконавши поставлені завдання, учасники походу відчули в собі великий потенціал і вирішено було в такому ж дусі продовжувати покоряти в житті наступні вершини – гірські, професійні, наукові, спортивні…
Олександр Третяк
Фото автора
