Чверть столiття з коллективом атомникiв
Газета «Перспектива» святкує 25-річчя. Можна було б «прив’язатись» до певної дати, зокрема тої, коли часопис зареєстрували у обласному Управлінні по пресі у м. Хмельницькому. І це 13 березня 1991 року. Проте сигнальний випуск «Хмельницької АЕС» (такою була назва газети) за №1 позначений липнем, а згодом, у серпні, знову ж таки за №1 виходить ще одна газета накладом у три тисячі екземплярів, з абонентом на передплату (5 копійок за екземпляр, річна передплата - 2 карбованці 60 копійок) та розповіддю про перший шкільний дзвоник, інтерв’ю Ігоря Петровського із головою міської Ради народних депутатів Іваном Гладуняком, аналізом про втрати від мораторію від заступника директора ХАЕС з економіки Бориса Демидюка тощо. Ще один часопис вийде цього року з нагоди Дня енергетика вже під редагуванням автора цих рядків.
При цьому в редакції зберігається наказ за підписом директора ХАЕС В.Г.Сапронова, яким передбачається з 1.06.1991 року створити на ХАЕС редакцію газети «Хмельницька АЕС» у складі відділу зовнішніх зв’язків та інформації для виконання наступних завдань: своєчасного та об’єктивного висвітлення виробничих процесів з метою зміни негативного ставлення населення до ядерного об’єкта; відображення економічного стану ХАЕС; доведення до працівників станції інформації про зміни у соціальній сфері станції; збирання оперативної інформації для узагальнення та передачі у інші засоби масової інформації про радіаційну обстановку, стан водних ресурсів, культуру безпеки виробництва, трудові будні тощо; створення іміджу безпечного передового підприємства галузі.
Зазначимо, що за рік до цього наказом від 8 червня 1990 року створено «альма матер» редакції – відділ зовнішніх зв’язків та інформації.
25 жовтня 1994 року газета отримала назву «Перспектива» з огляду на процеси, що відбувались в країні і перспективу розвитку атомної енергетики в Україні та Нетішині зокрема. Штатний розклад передбачав наявність шести працівників, серед яких оператор ЕОМ, два кореспонденти, фотокореспондент, відповідальний секретар та редактор. Проте у такому складі за всі роки існування газети редакція не працювала жодного дня. Нині на озброєнні три «штики» із загальним стажем професійної роботи у журналістиці понад 90 років. Фахівці атомної енергетики звітують, що станція, приміром, відпрацювала 45 реакторо-років, виробила 260 мільярдів кВт*годин електроенергії, коефіцієнт встановленої потужності становив 85 відсотків…
Наш часопис протягом чверті століття оновлювався 1291 раз з 1992 року без зупинок тиждень в тиждень, має сталий контингент поціновувачів. За роки діяльності наш коефіцієнт корисної дії вимірювався не лише варіаціями кількості друкованих аркушів (один, два, півтора, як нині), але й вагою слова.
Перерахувати всі відзнаки, якими відзначено наших журналістів за професійну діяльність, нині проблематично. Серед найбільш вагомих нагород – золоті медалі журналістики, премія ім.Ю.Сіцінського в галузі збереження пам’яток культури, Почесна грамота міністерства палива та енергетики, дипломи Книги рекордів України, Людина року 2005 та 2010…
Так попрацювали на імідж
Журналісти видання багато працювали на створення іміджу газети. Видано буклети і книги, здійснено масу цікавих акцій, що мали великий розголос не лише у місті, але й державі. Згадаємо, що за участю Українського ядерного товариства, керівництва ХАЕС, Національної спілки журналістів здійснено велике виїзне засідання на тему екологічного стану навколишнього середовища, у якому взяли участь науковці провідних інститутів, народний депутат України П.Сабащук, чотири десятки представників ЗМІ регіону та столиці. Захід мав позитивний резонанс і дав поштовх для більш тісних стосунків із засобами масової інформації краю.
Наприкінці цього - початку наступного року у спорткомплексі “Енергетик” відбудеться 25-й турнір з міні-футболу на призи газети “Перспектива».
Редактор часопису став автором гімну Хмельницької АЕС, а Олександр Шустерук був ініціатором виготовлення унікальної відзнаки – «Лицар спорту ВП ХАЕС». 
У 2005 році у Нетішинському міському краєзнавчому музеї Олександр Шустерук організував першу в Україні виставку вінілових платівок (після припинення їх випуску на початку 90-их років минулого століття жодної виставки у музеях нашої держави не організовувалось). Він представив власну колекцію грамплатівок, яка складає понад три тисячі екземплярів. Організація виставки мала велике пізнавальне значення для учнів шкіл та училищ Хмельницької та Рівненської областей, які з екскурсіями навідувались у краєзнавчий музей. Розповіді про оригінальний проект з’явились на шпальтах газет - республіканської “Експрес”, хмельницьких “ Проскурів”, “Подільські вісті”, рівненських - “Провінційна газета”, “Рівне-ракурс”, а також у журналі “Citi Life “.
Згодом напередодні Дня енергетика у Нетішинській мистецькій галереї “АРТ – Пласт“. був презентований сценічний одяг переможниці міжнародного пісенного конкурсу “Євробачення – 2004 “ Руслани Лижичко у поєднанні виробів зі старовинної шкіри колекції від Луцького музею-заповідника.
Серед ініціаторів і реалізаторів велопробігу 2003 року між Нетішином і Кузнецовськом з нагоди пуску 2-го енергоблока були журналісти «Перспективи» Валерій Валуєв, Віктор Гусаров та Олександр Шустерук. Репортажі з траси потрапляли у радіоефір, низка схвальних відгуків піднесла славу колективу атомників і, безумовно, нашого видання.
Багато нового про колектив ХАЕС довідались пересічні громадяни держави від наших журналістів під час участі у традиційних чемпіонатах любителів сала, що проводяться у Луцьку. Доповідь «Використання продуктів переробки сала під час планово-попереджувальних ремонтів на Хмельницькій АЕС», стала надбанням брошури, а чотириблочний макет станції, виготовлений з цього неперевершеного продукту нашими кулінарами, викликав велике захоплення у медійників та учасників свята.
Виставка «Світ захоплень працівників Хмельницької АЕС» представила колекції монет, банкнот, значків, марок, листівок, гральних карт від працівників станції. А ще була виставка «Дембельський альбом». Про цю акцію вийшов в ефір репортаж в одній із інформаційних програм телеканалу «ІСТV».
Звичайно, на слуху і в аналах історії захід з викладення монетами восьмиметрового герба України на День незалежності. Хочеться нагадати, що рекорд був благодійним і зібрані понад шість з половиною тисяч гривень (близько 25 тисяч монет різного номіналу) були передані Сашкові Турчаку на лікування.
Причетні газетярі і до рекорду на найдовший автограф. Сотні працівників атомної станції розписались на аркушах паперу, склавши які докупи, утворилась смуга у кілометр сто метрів.
Посприяли працівники редакції найдовшому одноденному переходу у 138 кілометрів, який здійснив працівник станції Вячеслав Поліщук.
О.Шустерук приклав чимало зусиль, аби віднайти документи і засвідчити факт світової першості у Нетішині вулиці Висоцького. Згодом ми взяли участь у організації встановлення відповідного знака на одному з будинків міста.
Цього року у зв’язку з трагічною загибеллю нашої колеги Ольги Мороз і на шану про газетярку не без нашої участі на будівлі редакції «Нетішинський вісник» встановлено меморіальну дошку.
Наші журналісти ходили в гори, спускались на парашуті, занурювались під воду. І подім щедро ділились з читачем своїми враженнями. Пережите і відчуте, як мовиться, на собі і лягає у рядок впевненіше, вагоміше, переконливіше.
На сторінках цього видання виступали провідні спеціалісти в галузі атомної енергетики, друкувалась різноманітна статистична інформація про роботу АЕС, результати роботи на ХАЕС фахових комісій, постанови, що стосувались роботи енергетичного комплексу, наводилися техніко-економічні показники роботи ХАЕС, таблиці результатів контролю доз гамма-випромінювання на місцевості навколо ХАЕС, постанови трудового колективу...
Спілкуємось, знаємось, збагачуємось
Ми спілкуємось з активістами, яких на ХАЕС та у місті чимало. Зокрема найтісніші зв’язки у редакції з фахівцями таких підрозділів, як комунальне господарство і гідротехнічний цех, енергоремонтне підприємство і хімцех, НТЦ, відділ контролю металу, ВСР, СВНіПБ, турбінний цех, відділ кадрів, спорткомплекс, профспілка.
Чимало друзів та помічників у нас і у місті. Особлива співпраця з працівниками краєзнавчого музею. Директор закладу Оксана Кононюк, наукові працівники Віктор Войковський, Тарас Вихованець, Оксана Іванець завжди відгукуються на наші прохання. А ми з свого боку беремо участь у проектах, що збагачують палітру надбань закладу. Так, матеріали наших журналістів з’являються на сторінках «Вісника Нетішинського краєзнавчого музею», маємо спільні буклети та збірники. Два випуски збірника «Нетішинських талантів дивоцвіт» представили деякі творчі надбання автора цих рядків та Олександра Шустерука.
Колектив міської централізованої бібліотечної системи, очолюваний Марією Омельчук, став прихистком для літературної студії «Натхнення», честь очолювати яку автор цих рядків має понад півтора десятка літ.
Яскраве літературне сузір’я нетішинських талантів об’єдналося за покликом душі, згуртувало людей, закоханих у поезію, стало своєрідним осередком творчого спілкування для всіх, кому не байдуже поетичне слово, та об’єднало любителів поезії, обдаровану молодь з метою спілкування, обміну цікавою інформацією з питань літератури, знайомства членів студії і жителів міста з новими творами та публікаціями літераторів міста.
Тут регулярно проходять літературні вечори, засідання, зустрічі з поетами та прозаїками, проводяться презентації книг. Учасники літературного об’єднання допомагають у проведенні змістовного відпочинку користувачів бібліотеки, проводять знайомства з цікавими людьми, допомагають у виявленні та підтримці юних талантів. Ганна Митюк, Світлана Лелях, Микола Руцький, Богдан Фединчук, Віра Ковальчук, Ольга Прохорчук, Петро Войтович, – далеко не повний перелік непересічних осіб, що цементують роботу з красного письменства у Нетішині. Ми пишаємось, що були причетні до зростання лауреата премії ім. В.Симоненка 2014 року талановитої поетеси Ольги Прохорчук.
Звичайно, без спілкування з колегами важко уявити повноцінну роботу редакції. Надзвичайно плідні стосунки «перспективців» з телевізійниками СКТБ «Лотел» та телестудії ХАЕС, контактуємо із славутським «Пульсом» та острозьким «Високим замком», журналістами галузевої газети «Атомник України».
Нам допомагають у виборі тем керівники підрозділів станції та профкому, несуть власні дописи члени Спілки журналістів України Петро Шелепало, Віктор Войковський, активісти – Людмила Малько, Ріта Грицаєнко, Іван Коваль, Олександр Третяк…
Не можу не згадати людей, що працювали у часописі малий, або ж значний проміжок часу. Це Ірина Бочкова та Ігор Петровський, Ігор Герасимчук, Сергій Жиленко та Леонід Данилюк, Валерій Валуєв і Олена Веселова, Жанна Суліма і Тетяна Степанюк.
Найстійкіші працівники видання, звичайно ж, Ольга Сокол і Олександр Шустерук. Це «корінні» перспективці, яким щира подяка за щирість, працьовитість, професіоналізм.
Зі святом, добра і здоров’я на наступні чверть століття!
Віктор Гусаров,
головний редактор газети «Перспектива»
Фото з архіву редакції
Супутники
Із часу заснування нашого часопису постійним супутником були і є працівники дільниці оперативного друку цеху господарського забезпечення Хмельницької АЕС. Власне, на початку історії частина її працівників входили до одного колективу відділу зовнішніх зв’язків та інформації. Принаймні керівник підрозділу Анатолій Михайлович Переятенець своє 25-ліття в колективі відзначив трохи раніше. При його участі побачили світ «Бюлетені ХАЕС», газета «Хмельницька АЕС», що має нині назву «Перспектива», тисячі різноманітних бланків для цехів станції, запрошення, вітальні адреси, брошури тощо.
А був час, коли ми ділили один кабінет, і в редакції на двох працівників був один стіл. А ще, аби проявити плівку із відбитком майбутньої газети, ми робили повне затемнення. Оператори ЕОМ Олена Овсяннікова та Юлія Ісупова, працівники редакції газети і головний чаклун проявочної машини Анатолій Переятенець бідкались, що процес триває задовго, а результат може виявитись неочікуваним.
Нині ця процедура значно спростилась, але також має свої секрети. Добре, що у працівників дільниці вже надзвичайно великий досвід. Останніми роками Олена Калугіна та Тетяна Степаненко чаклують над версткою. Люди з вищою освітою, знанням необхідних програм і художнім смаком доносять до читача думки, що народились у стінах і головах працівників редакції.
Безпосередній друк здійснюють послідовники Івана Федорова Іван Ходорчук та Олексій Ковальчук. Вони обслуговують легендарний верстат ПОЛ-35, що за всіма ознаками служив підпільникам чи активістам першої п’ятирічки.
Є тут працівники, які обраховують вартість видання, його економічну доцільність. А подекуди газета виходить у кольорі, і тоді до її виходу причетні інші працівники. Всі вболівають, щоб за будь-яких умов «Перспектива» потрапила до читача якомога швидше і у найпривабливішому вигляді. Дякуємо вам, поліграфісти!
