Цвіте барвисто сад її душі
Поетичні рядки Т.Шевченка про «садок вишневий коло хати…» начальника лабораторії другого контуру цеху налагодження та випробовування устаткування Хмельницької АЕС Валентину Медведєву зазвичай відсилають у спогади про дитинство, яке пройшло у селі Юрківка на Черкащині. Це мальовнича місцина, де зазвичай на обійстях господарів чепуряться розлогі дерева, що влітку та восени дарують щедрі врожаї. У квітні-травні садки здалеку видаються великими кучугурами снігу, а зблизька помічаєш, як над біло-рожевими квітами кружляють працьовиті бджоли, хрущі, яких також колись примічав великий Кобзар.А хіба забудеш красу річки Шполка з її верболозами та заплавами. На її берегах зранку до смерканку юрмились ватаги сільських дітлахів, проводячи час з іграми та розвагами. Серед них була і вона.
Зазвичай, час спілкування із ровесниками був обмежений, бо дівчина серйозно ставилась до навчання. У шкільному журналі навпроти її прізвища майже з усіх предметів рясніли оцінки «відмінно».Серед шкільних предметів Валентина мала і свої улюблені. Це фізика та математика. Не раз доводилось їй саме з цих предметів захищати честь рідної школи на районних та обласних олімпіадах. Для односельців не стала «сенсацією» звістка, що Валентина закінчила десять класів із золотою медаллю. Молоді люди мають схильність мріяти. Не виключенням була і Валентина. У старших класах вона уявляла себе стюардесою на сучасному авіалайнері, який мчав її у екзотичні країни. Мрія дівчини мала б здійснитися, зважаючи на високу ерудованість та гарне знання іноземної мови. Але… Не вистачило кількох сантиметрів росту, щоб пройти етап відбору до когорти майбутніх стюардес.
Ці обставини не вплинули на прагнення самореалізації, і Валентина успішно склала іспити до Київського політехнічного інституту на спеціальність «Теплоенергетика»....На Хмельницькій АЕС молодим спеціалістам завжди раді. Влаштовуючись на підприємство, Валентина продемонструвала ґрунтовні знання за обраним фахом. Спочатку працювала у колективі, який опікується «серцем» електростанції – реакторному цеху. Згодом практично оволодівала нюансами контролю обладнання турбоагрегата. Ті шість років добре запам’яталися Валентині. Кожна трудова зміна супроводжувалась ретельним оглядом трубопроводів, засувок, клапанів, фіксуванням показників різних датчиків. Щоб зробити повноцінний обхід закріпленого обладнання, потрібно долати численні підйоми та спуски металевими східцями. Інколи працівники жартують, що це, мовляв, не робота, а клуб шанувальників фітнесу. Посада обхідника, без жартів, є надзвичайно відповідальною з огляду безпеки електростанції. Не дарма обхідників неформально називають «очима та вухами» начальника зміни блока.Згодом відповідальність збільшилась, бо Валентина обійняла інженерну посаду цеху налагодження й випробовування устаткування.
Минулого року вона очолила лабораторію другого контуру цього ж підрозділу. Під її безпосередній контроль потрапило підтримання проектних значень, підвищення надійності та економічності режимів роботи тепломеханічного устаткування, забезпечення інженерної підтримки процесу експлуатації енергоблоків ВП ХАЕС згідно з проектом. Крім цього, потрібно займатись організаційно-технічною діяльністю із провадження економічних, ресурсозберігаючих і безпечних технологій, виконувати розробку, супровід та коригування програм випробувань тепломеханічного устаткування, гідравлічних випробувань.
Лабораторія Валентини Володимирівни в переліку підрозділів, що забезпечують ядерну безпеку. Паралельно із фаховим зростанням зросла і її сім’я. П’ятеро дітей піднімають вони на крило разом із чоловіком Олександром. Старша донька, Анна, вже здобула фах у НТТУ ЛПІ. Син Михайло є студентом політеху Львова. Менші - Тимофій, Євген та Юрій - опановують шкільну програму у рідному Нетішині. - Валентино Володимирівно, - важко уявити вас багатодітною мамою, зважаючи на відповідальність за місцем «основної» роботи.- Рідні діти не можуть стати перепоною на будь-якому шляху. Вони лише здатні надихати на гарні справи. Це підтвердить і чоловік. Після кожної декретної відпустки я намагалась не забувати про технічне самовдосконалення та самоосвіту.
З цими словами співрозмовниці можна погодитись, бо ж довідався, що вона успішно пройшла навчання на право управління турбоагрегатом. Та й посаду начальника лабораторії другого контору цеху налагодження та випробовування устаткування довіряють не випадково.
Цілеспрямованість Валентини Медведєвої є взірцем для її дітей. Вона їх заохочує до прагнення йти тільки вперед та дотримуватись традиційних земних чеснот, де у фаворитах доброта та людяність.У ході розмови Валентина Володимирівна зізналась, що через постійну зайнятість у школі не брала участі у художній самодіяльності. За неї з цим справляються її діти, які є вихованцями народного художнього колективу «Ансамбль бального танцю «Шарм». У творчому арсеналі юних представників сім’ї Медведєвих численні перемоги у різноманітних конкурсах, виступи на міжнародному рівні.
Близькі та знайомі знають Валентину Володимирівну не тільки як ерудованого фахівця з контролю за технологічними процесами на електростанції, а й вправною господинею. Вона неперевершена у створенні кондитерських витворів – тортів. До їх виготовлення вона підходить творчо та з любов’ю. Важко уявити рівень позитивних емоцій, коли на столі з’являються нестандартні за виконанням солодкі вироби. Одного разу її попросили приготувати «харчовий сюрприз» для бабусі, що святкувала 95-річчя від дня народження. Згодом на святковому столі ювілярки стояв великий торт сільської тематики, на якому серед імпровізованого двору можна було впізнати постать ювілярки.
Багато років поспіль сім’я Медведєвих намагається організовувати змістовні подорожі власним автомобілем до мальовничих куточків нашої держави. Але найбільшим святом є відвідини рідних місць Валентини Володимирівни, та й нашого національного генія Тараса Шевченка. Тут на родину Медведєвих завжди чекає мама Валентини Людмила Василівна, яка багато років життя віддала розвитку культури, народних традицій. «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть…» Цей сад буде цвісти вічно у душах родини Валентини Медведєвої.
Олександр Шустерук