Ця пам’ять заповідана батьками

Існують події, переосмислення яких можливе і навіть доцільне у поколіннях, але викреслювати їх з пам’яті небезпечно. Безпам’ятство, як постріл у минуле, обертається великими бідами і трагедіями. Ще живе невеличке покоління людей, на плечі якого ліг тягар боротьби із нацизмом. Ідеологія расової зверхності панувала нетривалий період, але принесла страждання і біди усьому людству.

Подібне не має повторитись. Це рефрен до усієї сучасної історії, це наша молитва і заклинання.

Саме День пам’яті і примирення відзначали нетішинці 8 травня. На околиці Стриган, де 12 травня 77 років тому розігралась трагедія між партизанами і вояками повстанської армії, зібрались воїни-афганці, представники влади, громадські активісти, небайдужі до історичного минулого. Бій був кривавим…

До встановленого тут пам’ятника були покладені квіти, проголошено промови.

По­тім громада змістилась у глиб лісу в урочище Бридурин, де й відбувся бій, аби засвідчити данину пам’яті загиблим.

Керівник об’єднання добровольців у Рівненській області Роман Коваль виніс свою історичну оцінку трагічним подіям 1944-го року. Він закликав до порозуміння українців із різними  поглядами, аби майбутнє було безхмарним. Відбувся молебень за синами і дочками України.

Під час акції випало поспілкуватись із підприємцем Оленою Туріцькою. Вона розповіла, що сім років поспіль допомагає бійцям, що оберігають рубежі Батьківщини на сході. Цьогоріч зібрали де­в’ять посилок із смаколиками та необхідними речами, аби тепло малої батьківщини відчували земляки на передовій.

9 Травня – День Перемоги. Фашистська Німеччина капітулювала. Ціною надзвичайних жертв здобуто мир. Мартиролог лише нетішинської громади нараховує понад 330 осіб. Серед них ті, хто не прийшов з фронтів, розстріляні фашистами на рідній землі, загиблі у концтаборах тощо.

До пам’ятника загиблим односельцям того дня прийшли представники Хмельницької АЕС, владних структур міста, пересічні гро­мадяни. Це поклик серця, шана землякам, пам’ять поколінь. Не дивлячись на пандемію, прийшли родини із дітьми. Так закладається генетична свідомість.

На сільському будинку культури встановлено барельєф Героя Радянського Союзу Степана Дикалова. Після війни відважний воїн жив у Кривині, де 1949 року після хвороби помер.

Він  родом з Охтирки.

У вересні 1943 року 88 стрілецький полк 180 стрілецької дивізії отримав завдання переправитись  північніше Києва і закріпитись на Правобережжі. Дикалов із відділенням вже майже наблизився до берега, як поруч із човном розірвався ворожий снаряд. Човен перекинувся, але вони дістались берега і вступили у рукопашну  з ворогом. Їм вдалось закріпитись на плацдармі і протягом однієї ночі відбити чотири контратаки. У цьому бою Дикалов  бився один за десятьох у прямому сенсі цього слова, знищивши 9 солдат і офіцерів. Головні сили підійшли вчасно, і далі старший сержант Дикалов гнав ворога аж до Німеччини, вже в званні Героя Радянського Союзу.

Саме до барельєфа герою були покладені квіти від вдячних нетішинців.

У Старому Кривині височить монумент, який означений у реєстрі як пам’ятник Невідомому солдату. Хоча вибиті на ньому прізвища відомі місцевим меш­канцям. Зокрема серед них прізвище діда голови Нетішинської територіальної громади Олександра Супрунюка. Разом із делегацією громади він поклав квіти до пам’ятника, розповів про кроки, які робить влада для збереження пам’яті героїв Другої світової війни.

У селі Солов’є також були покладені квіти пам’яті і поваги. На могилі розстріляних у перші дні війни односельців та захисників села здійснено молебень. Односельці і родичі загиблих разом із представниками ХАЕС вклонились священному місцю.

Згодом у міському парку культури муніципальний оркестр грав мелодії пісень, що славлять героїчне минуле земляків.

Віктор Гусаров

Фото автора