Рік 2021 мені запам’ятався…
Дарія Гончарук, технік навчально-тренувального центру:
– У грудні минулого року виповнилося 35 років моїх робочих буднів на Хмельницькій АЕС. Ніби й не ювілей, але ця дата переповнена багатьма приємними спогадами про гарні події у особистому та виробничому житті.Мій шлях на ХАЕС розпочався 1981 року з романтики, яка привела мене на строкову військову службу до міста Тинда Амурської області, де споруджувалась Байкало-Амурська магістраль. Тут два роки я відслужила у званні старшого сержанта. Як мовиться: служба службою, а життя – своїм ладом… Серед тайги зустріла рідну мені половинку. Запам’яталось солдатське весілля. Так званий весільний дрес-код передбачав парадний військовий мундир.
Мій чоловік родом з України. Згодом саме в Україну ми повернулись. Відвідини розпочались із військкомату, де нам вручили комсомольську путівку на будівництво Хмельницької АЕС. Мої уявлення про АЕС були сформовані на основі пусконалагоджувальних робіт на першому енергоблоці під час роботи у цеху централізованого ремонту.
1994 року випала нагода поповнити молодий колектив навчально-тренувального центру, який переживав своє становлення.Усе відбулося ніби вчора. Пам’ятаю введення у експлуатацію за допомогою американських партнерів нового повномасштабного тренажера для підготовки оперативного персоналу, презентацію навчальних програм, успішно розроблених колегами, інновації у роботі. Всього не перерахуєш. Тісне спілкування із фахівцями НТЦ щораз вселяє гордість за колектив, від роботи якого залежить підвищення фахового рівня персоналу електростанції.
Досягнення навчально-тренувального центру є можливими завдяки наполегливій роботі команди, яка прагне самовдосконалення. Коли відчуваєш себе частинкою цього колективу, мимоволі усвідомлюєш, що роки не пройшли марно.