Рік 2021 мені запам’ятався…

Дарія Гончарук, технік навчально-тренувального центру:

– У грудні минулого року виповнилося 35 років моїх робочих буднів на Хмельницькій АЕС. Ніби й не ювілей, але ця дата переповнена багатьма приємними спогадами про гарні події у особистому та виробничому житті.Мій шлях на ХАЕС розпочався 1981 року з романтики, яка привела мене на строкову військову службу до міста Тинда Амурської області, де споруджувалась Байкало-Амурська магістраль. Тут два роки я відслужила у званні старшого сержанта. Як мовиться: служба службою, а життя – своїм ладом… Серед тайги зустріла рідну мені  половинку. Запам’яталось солдатське весілля. Так званий весільний дрес-код передбачав парадний військовий мундир.

Мій чоловік родом з України. Згодом саме в Україну ми повернулись. Відвідини розпочались із військкомату, де нам вручили комсомольську путівку на будівництво Хмельницької АЕС. Мої уявлення про АЕС були сформовані на основі пусконалагоджувальних робіт на першому енер­гоблоці під час роботи у цеху централізованого ремонту.

1994 року випала нагода поповнити молодий колектив навчально-тренувального центру, який переживав своє становлення.Усе відбулося ніби вчора. Пам’ятаю введення у експлуатацію за допомогою американських партнерів нового повномасштабного тренажера для підготовки оперативного персоналу, презентацію навчальних програм, успішно розроблених колегами, інновації у роботі. Всього не перерахуєш. Тісне спілкування із фахівцями НТЦ щораз вселяє гордість за колектив, від роботи якого залежить підвищення фахового рівня персоналу електростанції.

Досягнення навчально-тренувального центру є можливими завдяки наполегливій  роботі команди, яка прагне  самовдосконалення. Коли відчуваєш себе частинкою цього колективу, мимоволі усвідомлюєш, що роки не пройшли марно.