Острог -  місто сонця

Буклетик з такою назвою  років п’ять тому розповів, що в сусідньому з Нетішином місті запрова­джено енергозберігаюче освітлення вулиць за допомогою сонця. Тобто, на стовпах встановлюються  «сонячні модулі» - фотоелектричні перетворювачі сонячної енергії в електричну. Основна складова модуля - монокристалічний кремній. Додаткове обладнання «сонячної» системи - у спеціальних електрошафах. Вироблена в модулях енергія накопичується в герметичних гелевих акумуляторних батареях, які не потребують обслуговування, а гарантійний термін їх становить 15 років. Як нам вда­лося з’ясувати, планувалось таких ліхтарів встановити 50, але  з метою економії встановили 25, адже при ціні долара близько п’яти  гривень, кожен такий освітлювач обійшовся в тисячу «зелених». Щодо яскравості освітлення, то вночі місцезнаходження стовпа можна зафіксувати, а от що під стовпом, - то вже скоріше на котячі очі.  Сто двадцять сім тисяч гривень, які склав бюджет «сонячної» системи енергозбереження Острога, могли бути використані значно ощадливіше. Для справедливості зауважимо, що місто вклало 33 тисячі гривень, решта - державний грант на впровадження проекту.

Багато хто не відає, що, приміром, на нинішній лютий  НКРЕ затвердила «зелений тариф» у таких межах: 1 кВтг енергії, що здобута на вітрових установках, коштує 128,02 копійки, малих гідроелектростанцій - 87,78, добутої з біомаси - 140, 22 копійки, - все без ПДВ. Поки ця електроенергія потрапить до конкретного споживача, вона коштуватиме в середньому півтори - дві гривні. Порівняємо їх з «атомними» 15 копійками...

 Отже, місто сонця, про яке мріяв великий утопіст Кампанелла  і його  острозькі послідовники, виглядає примарним.

 Подібна  картина щодо відновлюваних технологій  і в Україні в цілому. З 2000 року Верховна Рада і Кабінет Міністрів України прийняли більше десяти різних актів на біопаливну тему. Рівняючись на Євросоюз, уряд в затвердженій 2006 року програмі розвитку виробництва біодизеля запланував, що до 2010 року в країні з’явиться аж 20 заводів загальною потужністю 623 тис. тонн біопалива в рік. Зрозуміла справа, що на призначений термін не з’явилося жодного. Звичайно, щось було зроблено. Так, за різними оцінками, у країні запущено в експлуатацію близько 30 установок різної потужності з виробництва біодизеля з рапсу, соняшника, сої та  навіть відходів м’ясокомбінатів. Але все це чистої води самодіяльність. Всі установки кустарні або напівкустарні, а виробляють вони 50 тис. тонн продукції у рік. Річна ж потреба в дизпаливі тільки сільського господарства - 1,5 млн тонн. Цифри просто непорівнянні. При цьому якість вітчизняного біодизеля не витримує ніякої критики.

З біоетанолом ще гірше. Сьогодні в країні паливний спирт взагалі не виробляється: немає на нього замовлень. Паливо на основі біоетанолу, кажуть фахівці, у нас майже не продається. А на західних ринках наш технічний спирт вважається низькоякісним. Там він і даром нікому не потрібний, тільки техніку гробити.

Не можна оминути і тему «відновлення» сировини. В Україні торік зібрали 3 млн тонн рапсу. На експорт відправили 90% урожаю, інше переробили на мастило, що здебільшого теж експортували. У Європі наш рапс купують по 350 доларів за тонну. Якщо змусити аграріїв продавати рапс тільки всередині країни, тобто задешево, то вони просто перестануть його вирощувати. Собівартість вирощування рапсу в нас удвічі вища, ніж у Європі, через дуже низьку врожайність. В Україні вона в середньо­му становить 12 ц/га, а в тій же Німеччині - 25-30 ц/га. З тонни рапсу приблизно виходить 270 кг біодизеля. За підрахунками економістів, літр вітчизняного біодизеля коштував би більше 10 грн. Нафтова солярка обходиться сьогодні порядка 6 грн/літр.

 Можна ще говорити про термальні води, приливні електростанції тощо. Економічний ефект всюди від`ємний. Це константа.

 А говоримо ми про подібні речі  у зв’язку з черговим листом  у високі інстанції представників громади м. Острога щодо розвитку атомних енергоблоків на Хмельницькій АЕС.  Підписанти листа  вказують, що «протягом 2008, 2009 років громада м. Острога і району тричі зверталась за допомогою з питань соціально-економічних компенсацій ризику від діяльності станції; страхування майна на випадок стихійного лиха; проведення референдуму, а не фіктивних громадських слухань; встановлення санітарно-захисної зони та території особливого режиму, інших аналогічних питань до органів місцевого самоврядування, у Рівненську та Хмельницьку обласні ради, Кабінет Міністрів України, до Президента України, проте ці питання не вирішені. З думкою громади атомники не рахуються, а в майбутньому ми, наші діти, внуки, правнуки та майбутні покоління на сотні і тисячі років приречені до постійного страху, хронічних хвороб, страшних мук короткочасного життя. Ми живемо в постійній тривозі про наше тяжке майбутнє.

Вам, мабуть, відомо, що дії осіб, які спричиняють негативний вплив на здоров’я людей, природне середовище Ватиканом віднесені до надто тяжких Гріхів, а тому за цей Гріх вас і ваші родини буде карати суд Господа Бога і ми за це будемо молитися в церквах».  

Про Господню кару і вугільні кошмари

Отже, опоненти зважають на голос Ватикану. За словами його представника Федерика Ломбарді папа Римський не раз висловлювався на захист природи, проте закликав не перетворювати захист оточуючого середовища в неоязицтво. А ще Святий Престол виробив Декалог /десять заповідей/ щодо захисту навколишнього середовища. У цих правилах проблеми охорони природи прямо перегукуються з вимогами розвитку і соціальної справедливості. Єпископ Джампаоло Крепальді, секретар Папської Ради «Справедливість і мир»,  виступаючи на Ватиканському радіо підкреслив, що мета Декалога - переважно виховна, тому що «християнським громадам, групам і рухам необхідно знати багатство соціального вчення Церкви, що стосується специфі­чних питань навколишнього середовища і його захисту». На думку монсеньйора Крепальді, нинішні економічні відносини, насамперед між багатим і бідним світами, «необхідно розглядати не стільки всередині змінного індексу вмісту вуглецю, скільки в сукупності цього індексу з багатьма іншими показниками». Далі він закликає на відпочинку не забувати про екологічні правила поведінки й уникати нанесення шкоди навколишньому середовищу, рекомендує брати менше багажу в літаки й автомобілі для скорочення витрат палива; висаджувати дерева, щоб компенсувати виділення двоокису вуглецю; вибирати для відпочинку такі місця, де можна досягти найбільшої гармонії із природою.

Звертаємо увагу на основний постулат Декалога - індекс вмісту у атмосфері вуглецю і пов’язані з цим дії віруючих. Енергетика справді «грішить» щодо вуглецевих викидів у атмосферу. Але це не стосується АЕС.

Передбачаючи цікавість цієї тематики під час громадських слухань щодо розширення ХАЕС,  з ініціативи начальника відділу охорони навколишньо­го середовища станції (до речі, уродженця Острога)  Олександра Левицького та за участі науковців Севастопольського національного університету ядерної промисловості та енергетики зроблено порівняльний аналіз між атомною та вугільною станці­ями в плані навантаження на довкілля.

«Дайош»  вугілля!

 Ось лише короткі висновки.

Можливі викиди від теплової вугільної станції розраховано за умови вироблення нею такої кількості електроенергії, яка вироблена за підсумками роботи Хмельницької АЕС з часу початку її експлуатації та за результатами роботи у 2009 році.

Так з початку експлуатації 1-го енергоблока Хмельницької АЕС (грудень 1987 р.) з врахуванням введення в експлуатацію у 2004 році 2-го енергоблока загальна кількість виробленої електроенергії склала на кінець 2009 року – 172924,044 млн. кВт-годин (за 2009 рік – 12780,9 млн. кВт-годин). Враховуючи сучасний технологічний рівень ККД вугільних станцій (34-36%) та характеристики палива, яке ймовірніше за все спалювалось для отримання електроенергії, споживання вугілля склало би:

                                                                                                                                                     

Період

Кількість електроенергії виробленої ХАЕС за відповідний період

Кількість вугілля (Донецьке газове ГР), яке було би спалено для виробітку

тієї же кількості електроенергії за умови існування теплової електростанції

З початку експлуатації ХАЕС по кінець 2009 року

172924,044

млн. кВт-годин

85 927 230 тонн

За 2008 рік

12780,9

млн. кВт-годин

6 350 923 тонн

Можливі викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, за умови використання сучасних технологій з очистки викидів.

                                                      

Можливі викиди забруднюючих речовин, тонн

Кількість забруднюючих речовин, що були би викинути у атмосферне повітря при спалюванні вугілля (Донецьке газове ГР), для виробітку

тієї же кількості електроенергії за умови існування теплової електростанції

за період  експлуатації

за 2009 рік

Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, тонн

49463,5

3655,9

Діоксид сірки SO2

262279,6

19385,2

Оксиди азоту NOx

28662,9

2118,4

Оксид вуглецю СО

17270

1276,4

Діоксид вуглецю СО2

164209829

12184728,2

Оксид діазоту N2O

2492,6

184,3

Метан СН4

1780,4

131,6

ВАЖКІ МЕТАЛИ 

арсен As

23,4

1,7

хром Cr

9,1

0,6

мідь Cu

11,2

0,8

ртуть Hq

7

0,5

нікель Ni

14,3

1,1

свинець Pb

13,9

1,1

цинк Zn

49,3

3,6

  За час існування такої ТЕС було б  спалено близько 1,4 млн. вагонів вугілля, в тому числі тільки за 2009 рік – 106 тис. вагонів вугілля. Шлак та зола, які були б направлені у відвали, оцінена величиною 20,6 млн. тонн (в тому числі тільки за 2009 рік – 1,5 млн. тонн). Для гашення шлаку було б використано близько 430 млн.м3 (в тому числі тільки за 2009 рік – майже 32 млн.м3)води.

Водночас констатуємо, що насправді за фактом – все паливо для Хмельницької атомної електростанції у розрахунку на рік вміщається в кількох вагонах, а для ТЕС загальною електричною потужністю 1000 МВт потрібно буде подавати 5 залізничних ешелонів щодобово.

Фактичні викиди Хмельницької АЕС на прикладі 2009 року наступні. За 2009 рік від стаціонарних джерел у атмосферне повітря було викинуто 14,4 тонн забруднюючих речовин (за винятком того ж та­ки СО2), в тому числі сірчастого ангідриду 0,477 тонни.

В результаті спалювання органічного палива на ТЕС утворюється велика кількість попелу, золи, диму, вуглекислого газу та інших продуктів горіння, які неможливо повторно використовувати як паливо. У ланцюговій же реакції поділу, що проходить в енергетичному ядерному реакторі, «вигоряє» не все ядерне паливо (уран-235), а тільки його надлишок над критичною масою для даної активної зони. У відпрацьованому ядерному паливі лишається досить велика частка урану-235, який після регенерації може бути знову (на відміну від золи й шлаків органічного палива) використаний як паливо. Нарешті, при опроміненні ядерного палива в ньому утворюється новий матеріал, що ділиться - плутоній, який можна використовувати як ядерне паливо.

 Покінчивши з розглядом питання про вуглець, поглянемо на радіоактивні речовини.

Звучить парадоксально, але найбільш питомий (на одиницю виробленої електроенергії) викид дає вугільна станція. У вугіллі завжди є природний торій, довгоживучі ізотопи урану, продукти їхнього розпаду (включаючи радіотоксичні радій, радон і полоній), а також довгоживучий радіоактивний ізотоп калію - калій-40. При спалюванні вугілля ці речовини майже повністю потрапляють у зовнішнє середовище. Питома активність викидів ТЕС в 5-10 разів вища, ніж АЕС. Крім того, значна частка природних радіонуклідів, що є у вугіллі, накопичується у відвалах ТЕС і потрапляє в організм людей. В тонні золи ТЕС утримується до 100 г радіоактивних речовин.

На АЕС такий канал їхнього розповсюдження відсутній взагалі, оскільки технології обігу з вилученим з реактора опроміненим ядерним паливом (ОЯП) виключають його прямий контакт із зовнішнім середовищем. У цілому радіаційний вплив ТЕС на населення приблизно в 20 разів вищий, ніж АЕС такої ж потужності (хоча в обох випадках він у багато разів менший від впливу природного фону).

З відповіді начальника цеху радіаційної безпеки ХАЕС дізнаємось, що 2009 року згідно з “Регламентом радіаційного контролю Хмельницької АЕС” №0.РБ.2509.ИЭ-08 було відібрано 1 952 проби, виконано 2 112 радіометричних вимірів та 394 спектрометричних вимірів. Виконано вимірювання активності тритію в 2 125 пробах водних об’єктів.

Значення газо-аерозольних викидів, рідких скидів ХАЕС, забрудненості об’єктів навколишнього середо­вища в санітарно-захисній зоні і зоні спостереження ХАЕС протягом 2009 року не перевищували встановлених норм. Перевищення допустимих і контрольних рівнів викидів і скидів ХАЕС – не реєструвалися. І це підтверджено усіма іншими контролюючими органами, в тому числі і санстанцією м.Острога.

Ризик  бути  незрозумілим

Ми вже відповідали опонентам щодо порядку надання місту Острогу та Острозького району статусу зони ризику. Лише в разі аварії вступають в дію певні компенсаційні заходи. Напевно не кожен знає, що до небезпечних об’єктів в самому Острозі відносяться масло- та молокозаводи, усі автозаправки, деякі медичні заклади тощо.

В широкому значенні цього слова  найбільш небезпечний об’єкт будь-якого міста - дорога, бо щороку на автошляхах держави гине населення цілого українського міста, такого як Острог. Так от, визначення зони ризику не надає жодних пільг населенню, хіба що податкових для певних категорій підприємств і підриємців.

Інша ситуація із зоною спостереження. Верховна Рада прийняла законопроект №2174 «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає в зонах спостереження підприємств з видобування уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами». Відтепер певна частина коштів від діяльності ХАЕС має розподілятись у спецфонд  Держ­бюджету, звідки за відповідним алгоритмом вони спрямовуються у області, міста і села, що розташовані в зоні спостереження.

Нагадаємо, що під час пуску другого енергоблока 17 мільйонів гривень було спрямовано на Рівненщину і зокрема Острог та район використали їх на газопроводи до с.Мощаниця, Волосківці, Бадівка, Межиріч, реконструкцію системи опалення районного архіву, клубу у с.Вілія, дитячого садка під пологовий будинок Центральної районної лікарні, придбання медичного обладнання і так далі і тому поді­бне. За програмою соціального розвитку територій, яка виконувалася в рамках добудови і введення в експлуатацію другого енергоблока, Острог отримав фінансову підтримку у 4 мільйони 214 тисяч гривень, що не набагато менше тодішнього річного бюдже­ту міста – 6,8 млн. гривень.

Найбільшу частку з виділеної суми – півтора мільйона гривень – місто використало на реконструкцію доріг. Змогли залучити кошти на проведення конкретних робіт фактично у всіх освітніх закладах. У школі №1 взялися за заміну старих вікон на енергоефективніші, у музичній школі зробили котельню, реконструкція школи №3 обійшлася у 550 тисяч гривень, дитячих дошкі­льних закладів - 300, гімназії – 219 тисяч гривень. Вдалося реконструювати центральну котельню, фасад приміщення міської ради, певною мірою вирішити проблему освітлення міста,  виділити кошти на розроблення Генерального плану, придбати меблі для РАГСу тощо.

Зазначимо, що Острожчина – один з семи райо­нів зони спостереження.  Всього на ці цілі пішло понад 60 мільйонів гривень.

Щодо санітарно–захисної зони, про яку також йде мова у листі, то вона ніяким чином не охоплює Острог, бо має межі навколо ХАЕС у 2,7 кілометра, а до сусіднього міста від семи до 11 кілометрів по прямій. В той час, як Нетішин – в трьох кілометрах. Вона розрахована Інститутом радіаційного захисту при МОЗ України за передбачуваною науковою методикою і враховує медичні, соціологічні та інші аспекти.  Можемо лише зауважити, що на станції працівники нормально харчуються у їдальні, навколо ХАЕС розташовані дачі, а рибалки проводять змагання на кращий вилов і взимку і влітку, і регулярно поїдають смачну уху.  

У воді, на землі, під землею

З відомого анекдота відомо, якщо студент завчив  щось про луску, чи вовну, то на будь-яке запитання буде відповідати про те, що запам’ятав. В трьох попередніх листах острожани піднімали тему водосховища, яке, нібито загрожує існуванню сусіднього міста. Для авторів листа незаперечною є думка Є.Карбецького, який «за висновками фахівців допускає, що при великій різниці рівнів води є загроза руйнування дамби, що призведе до затоплення м.Острога та більшості сіл району, а пряме забруднення грунтів тут щорічно поширюється та ставить питання безпечності  використання цих земель. Зрозуміло, що при будівництві  3-го та 4-го енергоблоків рівень води у водосховищі підніметься, що може призвести до стихійного лиха».

Зауважимо, що водосховище-охолоджувач, про яке все знає фахівець Є.Корбецький, експлуатується  з 1987 року і  створене для експлуатації саме чо­тирьох блоків.

Згідно з проектом, робочі рівні води у водосховищі складають від 198,00 м до 203,00 м над рівнем Балтійського моря. Протягом більше 20 років ведуться натурні спостереження за станом гідротехні­чних споруд. Водосховище-охолоджувач працює в нормальному режимі. Аварійних ситуацій не було. З 1987 р. по 1992 р. проводилося наповнення водосховища до відмітки 202,00 м. З 1993 року по 2009 рік використання води водосховища проводилося в межах відміток 202,00-203,00 м, відмітка 203,00 м досягла своєї величини 14.04.1998р. З 1987р. по 2004 р. працював лише 1 енергоблок. З серпня 2004 року в експлуатації знаходяться 2 енергоблоки. Рівень води у водосховищі за період з 2004 року по 2009 рік був у межах 202,19 м - 203,00 м. Станом на 20.01.2010 р. рівень води у водосховищі складає 202,28 м.

Проектом передбачено паводковий водоскид, який розрахований на автоматичний скид води з водосховища-охолоджувача при рівні води в ньому вище 203,00м. Тому вислів «...Зрозуміло, що при будівництві 3-4 енергоблоків рівень води у водосховищі підніметься, що може привести до стихійного лиха» є безпідставним і неправильним, хоча б тому, що з пуском 3 та 4 енергоблоків збільшиться випаровування води, що призведе до зниження її рівня. Відповідно з актом обстеження гідротехнічних споруд ВП ХАЕС від 13.10.2008 р. галузевою комісією технічний стан гідротехнічних споруд ВП ХАЕС відповідає проектним вимогам, - вказує начальник гідротехнічного цеху В.І.Турицький.

 Заява авторів листа, що Хмельницька АЕС підсилює забруднення, не витримує критики. Хмельницька АЕС з введенням в експлуатацію другого енергоблока значно знизила вплив на довкілля, а саме припинила скид забруднюючих речовин зі зворотними водами, а викиди шкідливих хімічних речовин настільки низькі, що не можуть порівнюватися з роботою будь-якої міської котельні або іншого населеного пункту. Фактичний стан навколишньо­го середовища в зоні спостереження контролюється як відомчими, так і контролюючими організаціями Хмельницької і Рівненської областей. За результатами екологічного моніторингу, який здійснюється органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства охорони здоров’я, Держводгоспу України, Гідрометслужби, негативних змін у стані довкілля не виявлено. Якість водного об’єкта – водойми-охолоджувача, що експлуатується ХАЕС більше двох десятків років, залишається кращою за мінералізацією, ніж у найближчій окрузі, за винятком ще одного водного об’єкта (р. Утка в м.Славута).

 Це технічні дані, що певною мірою дають відповідь на запитання про вплив ХАЕС на довкілля. Щодо філософських аспектів, то

В ім’я держави

У відповіді на лист  острозьким активістам ми з’ясували технічний бік питання роботи і добудови блоків на ХАЕС. Однак, автори ставлять проблему значно ширше: про майбутнє краю, економічну доцільність атомної енергетики, технологічну довершеність, здоров’я населення тощо. При цьому фраза «які нібито не мають негативного впливу на здоров’я  людей, навколишнє середовище, вони дешевші і надійні в експлуатації, тобто іде психологічний тиск  на громаду»  в моїй пам’яті перегукується із зверненням восьмилітньої давнини нині поважної на Славутчині людини, в якому йшлося про те,

що мешканці краю “щодня відчувають негативний вплив на екологію і власне здоров'я з боку потужного енергетичного велета, перебувають під постійним психологічним тиском, не знають реальної радіаційної обстановки».

Як бачимо, нічого нового в заявах немає. Але є другий енергоблок, реальна віддача якого у народне господарство за цей час – продукування у енергосистему країни понад 34 мільярдів кіловат-годин електроенергії. А перший виробив 140 мільярдів кіловат-годин електроенергії. Так от, завдяки тільки першому  енергоблоку не  спалено 52 млн. тонн вугілля, які довелося б використовувати для виробництва аналогічної кількості електроенергії (більше 1 млн. залізничних вагонів - вибудувані в одну лінію, здатні  зайняти майже половину земного екватора, або двічі покрити довжина всього державного кордону України); в атмосферу не надійшло 116 млн. тонн вуглекислого газу й 106 тис. тонн золи, які виділились би  при згорянні твердого органічного палива; у повітряній оболонці Землі збережено 42,5 млн. тонн кисню, що був би використаний при виробництві аналогічної кількості кіловат на тепловій електростанції. 

      Не  менш важливо й те, що викиди радіоактивних речовин при роботі атомної станції від 2 до 5 разів менші в порівнянні з тепловою.   

Звичайно, коли думати лише про свої маленькі інтереси, то одного енергоблока для наших областей більше ніж достатньо: Хмельниччина як і Рівненщина споживають в межах двох мільярдів кіловат-годин електроенергії на рік кожна. Так само,  як господині достатньо однієї корови, двох десяток курей, 20 соток землі, аби забезпечити себе харчуванням. Але хочеться, щоб тарахкав холодильник і телевізор, під ворітьми стояв автомобіль і лежав на дорозі гарний асфальт мінімум до обласного центру, щоб діти вивчились в столиці на банкіра тощо.

Все, чого хочеться, є лише мізерними потребами держави, яка претендує на особливу позицію в Європі, як транзитер газу, як постачальник металу, складної техніки тощо. Пушкін про це сказав дуже доступно: «Он был глубокий эконом. То есть – умел судить о том, как государство богатеет, знал отчего и почему не нужно золота ему, когда простой продукт имеет. Его отец понять не мог, и земли отдавал в залог».

Поліщуку з Рівненщини важко зрозуміти, що степняк з Миколаївщини бачив ліс тільки по телевізору, що гори Карпати і терикони Донеччини це не одне і те ж. Але це Україна. Коли інтереси тільки волинян, чи полтавців, то це окраїни.

Хмельницька АЕС – державне підприємство і служить всій державі. Воно живе за законами і рішеннями, встановленими Верховною Радою,  Кабміном, галузевими розпорядженнями. Стопроцентно підконтрольне державним органам. Чи потрібні державі нові енергоблоки? Мабуть так, бо енергетичною стратегією передбачено їх збільшення на 20 енергоблоків  до 2030 року. Програма амбітна. Але якщо не будувати нових енергоджерел, до того ж таки 2030 року не буде можливості навіть в хаті засвітити лампочку, бо всі п’ятнадцять нині діючих енергоблоків завершать проектний строк експлуатації.

 А світ крокує вперед

В зв'язку з цим хочеться порозмірковувати про прийдешні покоління  яке «на  сотні, тисячі років приречене до постійного страху, хронічних хвороб, страшних мук, короткочасного життя».  Франція п'ять років поспіль займає перше місце за рівнем життя, отримуючи  75 відсотків  електроенергії від АЕС. 102  атомні енергоблоки США забезпечують значний рівень економіки і життя громадян країни. Сьогодні в Китаї, - другій за економікою країні світу,  діє 11 реакторів, 20 будується і 33 проектується. Ще 90 проектів перебуває в стадії початкового розгляду. Якщо всі ці плани будуть реалізовані, то потужності АЕС у Китаї перевищать потужності Франції або Японії в три рази.

У грудні 2009 року британський  уряд схвалив план будівництва десяти нових АЕС замість старих, які вироблять свій ресурс у найближче десятиліття. У Сполучених Штатах в 2009 році уряд надав кредитні гарантії для будівництва нових АЕС (перших за останні 30 років). Об’єднані Арабські Емірати з їхніми багатими запасами нафти в січні 2010 року оголосили про будівництво чотирьох ядерних реакторів. В 2008 році була скасована заборона на поставки урану в Індію,  яка діяла останні 34 роки, що теж швидко розвиває атомну енергетику. Нові АЕС будуються або будуть будуватися в Білорусії, В'єтнамі, Єгипті, Казахстані. У Росії будується дев'ять ядерних реакторів і ще сім проектується. За станом на 2008 рік світові потужності АЕС становили 363 ГВт, але вже у 2020 році вони мають вирости до 560 Гвт. Приріст на 54% за 12 років, або на 3,7% щорічно.

Більшість населення Швейцарії вважає, що в країні необхідно будувати нові енергоблоки АЕС для заміщення реакторів, виведених з експлуатації по закінченні терміну служби. Телефонне опитування показало, що 54,6% респондентів виступили за будівництво щодо заміщення АЕС, 41,1% висловилися проти, 4,3% не визначилися з відповіддю. Опитування продемонструвало також, що, як і в минулі роки, абсолютну більшість (82,4%) вважає швейцарські об'єкти використання атомної енергії безпечними.

У той же час, опитування показало, що питання утилізації відходів як і раніше вважається великою проблемою. Проте, 53,5% опитаних, на 4,3% більше, ніж торік, думають, що Швейцарії вдасться її вирішити. Нині на п'яти енергоблоках АЕС у країні виробляється близько 40% від всієї електроенергії.

Напевно,  ці країни думають про майбутнє своїх дітей і не ховають голову в пісок.

 На медицину сподівайся, а сам не зівай

6 січня 2010 року в  Японії у віці 93 років від раку шлунка померла єдина людина, що пережила атомні бомбардування Хіросіми й Нагасакі в серпні 1945 року.  Ямагуті був єдиною людиною, чиє знаходження в Хіросімі й Нагасакі під час атомних бомбардувань визнано офіційно. Відомо, що Ямагуті з діловою метою прибув Хіросіму 6 серпня 1945 року - саме в той день, коли американський бомбардувальник скинув на місто атомну бомбу. Бізнесмен, що одержав важкі опіки, провів у Хіросімі ніч, а потім повернувся у своє рідне місто Нагасакі, що через три дні також піддався атомному бомбардуванню авіацією США. Напевно, японець, як і ті, хто постраждав під час Чорнобильської аварії, віднесений до жертв атому. Зовсім не применшуючи наслідків трагедії, думаю за якою методикою розраховують наслідки ЧАЕС. Звичайно, за людською логікою, що радіація могла вплинути на людину. Відтак кожен, хто був в зоні впливу є жертвою. І список за 24 роки надзвичайно великий. Україна на другому  місці в Європі за кількістю хворих на рак.  Правда, викликає здивування, що на першому Угорщина, яка не мала впливу від Чорнобиля.
Щорічно в 12 млн. чоловік на планеті діагностують той або ний вид раку, однак приблизно 40% із цього числа дійсно можуть захиститися від смертельного захворювання, просто змінивши спосіб життя, стверджується  в доповіді женевського Міжнародного союзу проти раку.

За словами експертів, існує 9 інфекцій, які з дуже високою часткою ймовірності призводять до виникнення ракових пухлин. Разом з тим, медики запевняють, що своєчасна вакцинація й просто правильний спосіб життя дуже значно підвищують шанси людини на успішний результат у боротьбі з раком, повідомляє cybersecurity.ru.

«Якби хтось із учених повідомив, що йому вдалося знайти ліки, здатні вилікувати 40% ракових хворих, те це було б світовою сенсацією. Але воно вже є в нас. Ми знаємо як запобігти 40% ракових захворювань. Трагедія в тім, що ми не використовуємо ці ліки», - відзначає президент Союзу Девід Хілл.

За його словами, такі види захворювань, як рак шейки матки й рак печінки викликаються винятково інфекціями, а раз так, то своєчасне лікування цих інфекцій за допомогою ліків цілком здатне запобігти розвитку пухлини. У доповіді відзначається, що ці два види раку за останні 10 років стали сьогоденням бичем не тільки для бідних країн, але й для промислово розвинутих.

Згідно із статистичним даним Всесвітньої організації охорони здоров'я, за  кількостю смертності рак у 2009 році вийшов на перше місце серед невиліковних хвороб. Гірше того, дане онкологічне захворювання продовжує набирати обороти. За прогнозами фахівців до 2030 року щорічно від раку будуть вмирати 11,5 млн. чоловік. Це на 45% більше, ніж в 2007 році.

Девід Хілл говорить, що якби всі люди раптом почали правильно харчуватися, дотримувати правил гігієни, припинили паління й зловживання алкоголем, то число нових захворювань практично відразу скоротилося б на вищезгадані 40%.

Медики закликали все міжнародне співтовариство до боротьби з раком на урядовому й міжнародному рівні, тому що від цього захворювання гине приблизно стільки ж людей, скільки в автоаваріях. До речі, в Україні щорічно під колесами гине до 14 тисяч чоловік, як все населення Острога. Але четвероногого «друга» ніхто не виштовхує за ворота, а намагається придбати за будь-яку ціну.

Щодо ситуації із здоров’ям населення України, то за всіма показниками Рівненщина і Хмельниччина у значно кращому становищі, ніж схід і північ країни.  Після детального аналізу показ­ників онкозахворюваності за ос­танні десять років по Хмельниччині зага­лом і по районах, прилеглих до ХАЕС, зокрема, виявилось, що рівень захворюваності на рак у цих районах має абсолютно нижчі по­казники від середніх по області. Про це ми писали в ряді публікацій, зокрема під час зустрічі з медиками Хмельницького та Рівного.

Фахівцями підраховано що імовірність раптової смерті від роботи 100 АЕС в 10 тисяч разів менше, ніж смертей у авіакатастрофах, і в 1 мільйон разів менше, ніж у автокатастрофах. Але безсмертня не передбачене природою.

 В майбутнє з прогресом

Можна тисячу разів вказувати та шкідливість того чи іншого продукту, рівень холестерину, генетично модифікованих компонентів, але не можна не їсти, бо харчі – джерело для енергії людини. Відомий медик Серж Воронофф стверджує, що процес думання створює електричні імпульси у мозку. Енергія – суть природи. Вважати одні форми  енергії хорошими, а другі  бесівськими – наслідувати інквізицію, яка 200 тисяч жінок послала на шибеницю та у вогонь «за зв’язки з дияволом». У 18 сторіччі Луддістський рух намагався знищити ткацькі вертстати, аби запобігти впровадженню техніки. Нині Великобританія в числі найбільш «механізованих» країн світу. Тут працює 37 атомних енергоблоків  з сумарною долею виробітку у 21 процент від загальної кількості енерговиробництва.  

І Україна має стати в число найбільш розвинених країн Європи, адже має прекрасну наукову базу, надзвичайно фаховий персонал атомної галузі, могутній економічний потенціал. Напевно автори листа жодного разу не були на Хмельницькій АЕС. Ми відкриті для відвідин і запрошуємо на власні очі подивитись, що станція – передове виробництво краю. Зустріч з фахівцями, думаємо, зніме масу питань, які бентежать громаду. Тим більше, що депутати міської і районної ради неодноразово відвідували ХАЕС, мають власні враження від спілкування з персоналом станції. Ми гордимось нашим підприємством внесок якого у державну економіку важко переоцінити. Сподіваємось, що для гордості буде привід і у кожного з тих, хто підписав лист.

Віктор Гусаров

 

Текст листа острожан

Атомна енергія - небезпечна

 

Найголовніше багатство нашої держави це трудові ресурси, тобто працьовиті. Інтелектуальні люди, якісвоєю працею розбудовують державу, зміцнюють економіку і обороноздатність країни^ тому турбота про здоров'я нації - основне завдання різних рівнів органів влади.

Однак аналізуючи карту еколого-географічної ситуації в Україні біля 95-97 відсотків її території відноситься до різних зверхнормативних видів і ступенів забрудненості, що негативно впливає на здоров'я людей. Підсилює таке забруднення Хмельницька атомна станція, яка розташована на віддалі 4 км по прямій лінії від м.Острог Рівненської обл..

Останнім часом в місцевих засобах масової інформації спеціалістами ХАЕС підготовлено, а в газетах надруковано більше 25 статей щодо доцільності будівництва 3-4 енергоблоків, які нібито не мають негативного впливу на здоров'я людей, навколишнє середовище, вони дешеві і надійні в експлуатації, тощо. Тобто іде психологічний тиск на громаду регіону та посилена підготовча робота до формальних громадських слухань.

Така пропаганда населенням сприймається зі страхом, обуренням, приниженням,
оскільки з їх думкою не рахуються, а тому ще раз попробуємо проаналізувати, що ж
насправді являє собою атомна енергетика, її вартість, безпечність в порівняні з
альтернативними видами енергії.                                                                                                                           (

Для прикладу візьмемо аварію, що сталася в Росії на Саяно-ШуішнськІй гідроелектростанції. Тут, на жаль, загинуло 74 працівники і нині проводяться роботи по її відбудові, яка через незначний час буде введена в експлуатацію. В порівняні з аварією на Чорнобильській АЕС нанесені збитки в тисячі разів менші, відсутній негативний вплив на здоров'я людей, прилегла територія чиста від забруднення.

А тепер порІЕкяємо наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. яка сталася в 1986 році. Від радіоактивного забруднення по Україні постраждало 3,5 млн.га сільськогосподарських угідь,біля 1,5 млн.га лісів, а уражена територія Рівненської області радіоцезієм-137 становить 31,4 відсотка сільськогосподарських угідь та 77 відсотків лісів. На ліквідацію наслідків аварії використано по 1989 рік 8,5 мрд.крб, а прибуток від ЧАЕС становив 2,5 млр.крб. Колосальна сума коштів витрачена після 1989 р. і по даний час, не говорячи про тисячі померлих, упущену вигоду від невикористання забруднених земель, утримання непрацюючої станції, тощо.

Що ж являє собою станція на свої 23 роковини? Існує серйозна небезпека 4-го енергоблоку в тому, що вчені знають дані вмісту «саркофагу» лише в 60 відсотках споруди, решта приміщення недоступні для досліджень або через високі радіаційні поля або через подолання перешкод, що виникли під час вибуху 1986 р.

Тут існує небезпека руйнації окремих будівельних конструкцій енергоблоку, що може спричинити розширення зони зараження. Але саме найстрашніше те, що вчені не виключають виникнення самопідтримуваної ланцюгової реакції. Щоб ліквідувати цей ризик потрібно звести запобіжник «конфайнмент» на що потрібно 800 млн.євро. Варто підкреслити, що термін надійності «конфаймента» обчислюється сотнею років, а радіоактивний вплив цезію-137 припиняється через 300 років, а плутоній-239 стане безпечним через 240 тис.років.

А тепер підрахуйте окупність атомної енергетики ЧАЕС та чи варто взагалі ризикувати будувати такі дорогі і страшні для людства об'єкти. Адже керівники атомної енергетики не виключають, що колись, ще наступна аварія, на «мирному» ядерному об'єкті може статися. Інакше, як зрозуміти слова заступника Міністра ядерної енергетики бувшого СРСР А. Лапшина, що: «Зробити, яку б там не було технологію безаварійною -неможливо».

Викликає тривогу і той факт, що в 1991р. експертна комісія в кількості 8 вчених під керівництвом Д.М. Гордзинського зробила висновок, що геологічні та гідрологічні умови нашого регіону задовільняють вимоги до розміщення ХАЕС за умови обмеження кількості працюючих енергоблоків станції не більше двох. Незрозуміло чому порушуються висновки цієї авторитетної комісії, яка складалась виключно з докторів, кандидатів наук цього профілю і продовжуються підготовчі роботи будівництва 3-4 енергоблоків, і чи не може це призвести до нової катастрофи? На сьогодні вже підготовлено і узгоджено проект угоди між Кабінетом Міністрів України і урядом Російської Федерації про співпрацю в будівництві згаданих реакторів на ХАЕС, без обговорення цього питання з громадою регіону, чим грубо порушують ст.П Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки".

Ви стверджуєте, що атомна енергія не шкідлива для здоров'я людей, в чому вчені частково погоджуються, але ви замовчуєте шкідливий вплив, так званого, «акумупюючого ефекту» радіоактивних викидів, тобто іде процес накопичення в живих організмах радіонуклідів, що призводить до поступового ураження особливо кровотворної, центрально-нервової, імунної систем з послідуючими маловиліковуваними хворобами.

За підрахунками вчених коефіцієнт корисної дії атомних станцій з урахуванням всіх затрат від добування уранової руди до захоронения ядерних відходів дорівнює нулю, а негативний вплив на навколишнє середовище більший, ніж теплових станцій.

В кінці 2009р. на ХАЕС відбулася робоча зустріч з депутатом Верховної Ради України
С.Б. Тулуб, який повідомив, що він є куратором будівництва сховищ ядерних відходів І
переконаний, що в Україні не можна втрачати ні палива, ні будь-які інші ресурси, тобто
таке сховище на ХАЕС буде будуватись. Проте С.Б. Тулуб не враховує протилежної
думки вченого Б. Куркіна, який вважає, що захоронения відпрацьованого ядерного палива
для тимчасового та постійного зберігання повинно проводитись в гранітні породи на
глибині біля 100 м за межами 30-ти кілометрової зони, а не в Нетішинських пісках,
оскільки зберігання відходів шкідливе більше 100 тис.років та й на сьогодні в світі
відсутня надійна технологія їх захоронения.                                             —     - ~ ~

Перед пуском 2-го енергоблоку ХАЕС було проведено детальне обстеження ставка-охолоджувача та за висновками фахівців Є. Корбецькии допускає, що при великій різниці рівнів води є загроза руйнування дамби, що призведе до затоплення м. Острога та більшості сіл району, а пряме забруднення грунтів тут щорічно поширюється та ставить питання безпечності використання цих земель. Зрозуміло, що при будівництві 3-4 енергоблоків рівень води у водосховищі підніметься, що може привести ДО СТИХІЙНОГО лиха.

Ось, що пише В.Ф. Скляров, бувший міністр енергетики та електрофікації України (1982р.), цитуємо: "До сих пор в ходу у ядерщиков примитивные мифы о «дешевизне», «безопасности», «екологической чистоте» атомных станций. Всё' это неправда. За нерозумное развитие атомной енергетики, человечеству придётся еще' долго платить и ценой, во сто крат дороже, чем за Чернобыльськую катастрофу. Атомная енергия самая дорогая, самая ужасная, безперспективна и она всегда будет представлять огромную опасность для человечества, пока мы от неё вообще не откажемся." Думаємо, що коментарі тут зайві.

Останнім часом в засобах масової інформації значна увага наголошується питанням загрози людству через природні катаклізми (2012р.), зміни магнітних полюсів (2030 - 2050 роки), що створить серйозну загрозу діючим атомним станціям.

А тому будівництво нових реакторів на думку вчених є надто ризикованим, потребує науково-обгрунтованого підходу та в цьому нині немає особливої потреби, оскільки для України діючими станціями виробляється енергії в достатній кількості, а продаж енергії для інших держав, за рахунок нашого людського здоров'я, є непродуманим кроком.

І наостанок хочемо вам ще раз нагадати, що згідно статті 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" у санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, промислових підприємств та інших споруд не'пов'язаних з діяльністю ядерної установки. Використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється. Думаємо, що густонаселений Острозький район Рівненської обл., який знаходиться на віддалі 4 км по прямій лінії від ХАЕС відноситься до такої зони, про яку нічого не знає громада, а при будівництві 3-4 енергоблоків органами влади та відомчими міністерствами порушується цей Закон та Конституційне право громадян.

Протягом 2008, 2009 років громада м. Острога і району тричі зверталась за допомогою питань соціально-економічних компенсацій ризику від діяльності станцій, страхування майна, на випадок стихійного лиха, проведення референдуму, а не фіктивних громадських слухань, встановлення санітарно-захисної зони та території особливого режиму, інших аналогічних питаннях до органів місцевого самоврядування. Рівненську та Хмельницьку обласні ради, Кабінет Міністрів України, Президента України, проте ці питання не вирішені. З думкою громади атомники не рахуються, а в майбутньому ми, наші діти, внуки, правнуки та майбутні покоління на сотні і тисячі років приречені до постійного страху, хронічних хвороб, страшних мук короткочасного життя. Ми живемо в постійній тривозі про наше тяжке майбутнє.

Вам мабуть відомо, що дії осіб, які спричиняють негативний вплив на здоров'я людей, природне середовище Ватікан відане до надто тяжких Гріхів, а тому за цей Гріх Вас і ваші родини буде карати суд Господа Бога і ми за це будемо молитися в церквах.

Завчасно дякуємо за конкретну відповідь на висвітлені питання.