До країни гостинного народу

Пт, 13 Вересня 2019
До країни гостинного народу

До країни гостинного народу

З Києва до грузинського міста Батумі шлях не близький. Але його можна швидко подолати за допомогою авіаліній. Саме цим скористались провідний фахівець групи інформації відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС Олена Веселова та її донька Вероніка. Вони в дорозі провели більше двох годин. Переліт тривав у нічний час, тому не було змоги милуватись краєвидами з висоти кількох кілометрів. У ілюмінаторі лише пробігали вогні невідомих населених пунктів.

Грузинська земля гостинно зустріла наших земляків. Перші позитивні емоції виникли під час спілкування із батумським таксистом. Як згодом переконались туристи, про нашу державу тут знають багато і демонструють неабияку прихильність.

Таксист виявився не тільки вправним водієм, а й гарним гідом. Він з великим піднесенням розповідав про історію краю, характеризуючи різні пам’ятки давнини, давав поради щодо цікавих пізнавальних маршрутів. А потім пригостив смачним кавуном.

Перебування у Грузії  Веселових було розраховано на сім діб. Виникло бажання за цей порівняно нетривалий час познайомитись із якомога більшим числом архітектурних та культурних пам’яток. Проте, перший день наші земляки присвятили спілкуванню з морем…

Грузія – маленька країна. Вона менша за Україну майже у 9 разів, але дуже різноманітна за своєю природою, ландшафтами і пам’ятками природи. Держава ділиться на Західну і Східну Грузію. Розділяє ці частини Ліхський хребет, а оберігають її від вітрів гори Великого Кавказу. На заході Грузію омиває Чорне море. Тут, куди не глянь, всюди гори, і кожен ре­гіон ховається за наступним хребтом. Гори не залишать байдужими нікого. Західна Грузія від­різняється від Східної більш вологим кліматом, тут росте багато пальм, розташовані мандаринові сади, чайні плантації. Національні парки, такі як кань­йон­ Окаце, Март­вільській каньйон, водоспади, печери зосереджені саме в Західній Грузії.

Східна Грузія приваблює насамперед столицею Тбілісі, а також краєм виноробства – Кахеті. На території Грузії росте близько 500 сортів винограду (з 3200 найменувань відомих по всьому світу). Доведено, що перше вино у світі зробили саме в Грузії 8 тисяч років тому, що робить її по праву батьківщиною виноробства. На сьогодні грузинське вино за якістю займає одне із перших місць на міжнародних ринках і експортується в різні куточки світу.

- Пані Олено, перебуваючи у світовому центрі виноробства, напевно виникла спокуса провести дегустацію його кращих сортів? – запитав під розмови Олену Веселову.

- Звісно, що так. Але не реально спробувати всі сорти. Сподобався неповторний смак та аромат «Піросмані». Місцеві жителі принаймні ним гордяться. Сама його назва увічнила прізвище відомого грузинського художника - Ніко Піросмані (Піросманішвілі), який жив у 1862-1918 роках. Він у свій час сильно закохався у актрису Маргариту.  Це його змусило  піти на авантюрний крок - продати все майно, картини і на ці гроші придбати для коханої велику кількість квітів. Такий вчинок надихнув поета Андрія Вознесенського та композитора Раймонда Паулса на написання пісні «Мільйон червоних троянд», яка завдяки співачці Аллі Пугачовій стала шлягером початку вісімдесятих років. Її у Грузії й зараз виконують залюбки. Пісенні традиції Грузії відомі, і є певною візитівкою країни.

За своєю духовною суттю Грузія є православною країною. Релігійність тут у глибокій шані. Не дивно, що на кожному пагорбі можна побачити або маленьку церкву, або хрест. Наші земляки також скористались можливістю відвідати святі місця, зокрема водоспад Андрія Первозваного та храм Святої Трійці на горі Самеба.

- За розповідями місцевих жителів, - продовжує Олена Леонідівна, - багато сотень років ця церква першою зустрічала гостей Грузії з північного боку. Вона розташована неподалік від російського кордону, поруч із Військово-Грузинською дорогою над містечком Степанцмінда і селом Ґерґеті. Висота гори складає 2170 метрів над рівнем моря. Сам  храм Святої Трійці здається літаючим замком, відголоском казкових історій дитинства. У час, коли з долини річки Терек здіймаються тумани, чи коли хмари, втомившись триматися за льодовики Казбека, опускаються низько­, церква здається примарною тінню, що так і кличе до себе: «Не бійся, давай, підіймись, випробуй свою віру»… Там справді якась неймовірна енергетика – відчуваєш себе вільним від щоденної метушні, на думку приходять тільки хороші помисли, просто хочеться робити добро. 

Зазвичай, туристи оцінюють будь-яку країну за двома загальноприйнятими показниками – архітектурою та гастрономією. У Грузії принаймні ці два поняття майже рівноцінні.

- Яке враження справила грузинська кухня?

- Нам з Веронікою довелось харчуватись у різних закладах. Треба віддати належне, завжди було смачно. Місцеві жителі інколи жартують, що побувати у Батумі і не спробувати хачапурі               по-аджарс­ьки -  злочин проти Грузії і себе. Ми його замовляли неодноразово. Це витвір кухарського мистецтва. Хачапурі може замінити сніданок, обід та вечерю. Варто згадати відві­дини відомого рибного ринку. Тут не знайдете мороженої риби невідомого строку зберігання. Все свіже. Виникає спокуса придбати щось екзотичне. За помірну плату місцеві кухарі швидко приготують рибу за різними рецептами. Нам з донькою було смачно. Але не треба забувати, що грузинська кухня неможлива без застосування безлічі різних за смаком приправ. Варто спочатку поцікавитись їх складом, бо не завжди може сподобатись страва, від якої просто пече вогнем у роті.

Олена Веселова із захопленням розповіла  про інші цікаві місця, які довелось побачити протягом тижня. Велике враження справив відомий ботанічний сад Батумі. Він  найбільший в країні і один із кращих на теренах колишнього Радянського Союзу. За її словами, - приємне місце для того, щоб провести цілий день в оточенні дерев, квітів, птахів, золотих рибок, що плавають у ставках. Тут ростуть пальми, олеандри, кипариси, магнолії, червоні японські камелії та інші дива.

Але Батумі – це все ж таки основний пляжний курорт Грузії. Вздовж 12-километрового галь­кового пляжу простягається широкий бульвар                           для прогулянок із велодоріжками, ресторанами і дитячими майданчиками. Тут є  аквапарк, дельфінарій, парк атракціонів, театри і кінотеатри, дискотеки, багато сучасних архітектурних                споруд­.

- Що найбільше вразило?

- У Грузії живуть дуже гостинні люди, які готові приймати туристів як своїх друзів, свою родину. Гості – це божий дар, каже грузинське прислів’я. Тому іноземців тут завжди вітають «горами» їжі та вишуканими напоями. Зрозуміла, що до українців тут підкреслено позитивне ставлення. Без фальші, дійсно по-братерськи. Тому хочеться у Грузією знову і знову…

Олександр Шустерук




Перспектива