До важливих справ з оптимізмом

До спорудження Нетішина та електростанції причетні різні орга­нізації і відомства, більшість з яких із розпадом Радянського Союзу при­пинили своє існування. Але протягом чотирьох десятків років поспіль функціонує підрозділ, що  в історії Нетішина займає надзвичайно велику роль, адже виступив замовником мало не 90 відсотків об“єктів, що виникли тут. Це управління капітального будівництва Хмельницької АЕС. Днями виповнилося 40 років з моменту його заснування. Ця дата стала приводом для зустрічі із заступником генерального директора ХАЕС з капітального будівництва  О.В. Рахлінським.

- Олеже Васильовичу, 40 років є нагодою для роздумів, аналізу, висновків. У народі побутує мудре прислів’я: «Життя прожити – не поле перейти». Сорок років аж ніяк не назвеш миттю. Це великий пласт у історії міста енергетиків.

- У свідомість слабо вкладається, що промайнуло стільки років. Здається, що все відбулося  вчора. Але на руках історичний документ – наказ Міністерства енергетики СРСР від 4 лютого 1977 року «Про початок робіт з будівництва Хмельницької АЕС». Він став поштовхом для спорудження  всіх господарських та житлових об’єктів на території тодішнього села Нетішин, а також на місці майбутнього проммайданчика.

Реальне втілення намічених планів розпочалося після створення виробничо-технічного відділу  будівництва ХАЕС, до складу  якого увійшли група технічного нагляду  за якістю  будівництва  об’єктів промислового та соціального призначення, геодезична група, відділ обладнання, планово-економічний відділ, бухгалтерія, технічний архів. Ці підрозді­ли сформувались за рахунок висококласних спеці­а­ліс­тів, що мали досвід буді­вельних робіт. Першими працівниками виробничо-технічного відділу стали В.Ф.Гей,  А.П.Шестак, В.П.Рибаченко, В.Д.Воєнкін, В.І.Волощук та ін. Це був час великого ентузіазму, адже все доводилось робити вперше. Спочатку з’явились під’їзні автош­ляхи до бу­дівельних майданчиків, а потім – гуртожитки, ма­га­зини, їдальня, житлові будинки. Пам’ят­ним для працівників виробничо-технічного відділу став 1981 рік, коли на майданчику будівництва енергоблоків ХАЕС був вийнятий перший ківш грунту під основу першого енергоблока, згодом розпочалось бетонування фундаментної плити під реакторне відділення. З кожним роком темпи робіт інтенсивно зростали.

У 1988 році виробничо-технічний відділ було реорганізовано в Управління капітального будівництва ХАЕС, яке очолив заступник директора  з капітального будівництва  ХАЕС  В.І.Рябенко. Важко визначити, до яких будівельно-монтажних робіт не були причетні наші працівники. Найбільшим досягненням  став  пуск  першого енергоблока. Накопичений досвід став у пригоді під час пусконалагоджувальних робіт і на другому енергоблоці.

- Це вистражданий об’єкт…

- Таки це правда. Будівельникам важко було усвідомити, що їх титанічна праця за розчерком пера народних обранців стала нікому не потрібною. Згодом відбулись зміни і з’явилась підстава для особливої гордості будівельників та енергетиків – ми успішно добудували і ввели у експлуатацію другий енерго­блок. У 2003-2004 роках працівники нашого підроз­ділу на завершальних етапах будівництва проявили справжній професіоналізм. Багато наших спеціалістів відзначені подяками, грамотами. Не вважаю банальним наголосити, що  у будь-якій сфері нашого життя вирішення тих чи інших масштабних виробничих питань можливе тільки за участю дієздатного колективу, принаймні в управлінні капітального будівництва цей фактор, на мою думку, присутній. Тут трудяться представники різних будівельних професій, що спеціалізуються на таких напрямках, як монтажні, загально-будівельні роботи, контроль за ціноутворенням будівельного виробництва, бухгалтерський облік, робота з технічною документацією тощо. Не слід забувати, що за героїкою високих справ стоїть конкретна людина. Коли вона уявляє себе повноцінною складовою колективу, то здатна максимально розкрити свої професійні таланти. Про більшість працівників нашого колективу я можу сказати тільки добрі слова, бо на власному досвіді переконався у їх великій працездатності та гарних людських якостях.

- Що можете сказати про роботу вашого колективу принаймні за останні десять років?

- Перелік робіт, до яких були причетні мої колеги, досить великий. Зараз ми займаємось реконструкцією будівлі караулу, де буде розміщено центральний пункт фізичного захисту. Крім цього,  організовуємо роботи з реконструкції та модернізації першого та другого енергоблоків, які пов’язані із підвищенням безпеки. Важливою є реалізація інвестиційного проекту з водопостачання, тепло­постачання і водовідведення в нашому місті. Під особливим контролем перебуває підготовка до будівництва комплексу з переробки радіоактивних відходів. Тривалий час ми брали участь у ремонтно-відновлювальних роботах на третьому енергоблоці, які проводив підрядник - ВАТ «УБ ХАЕС». Також працювали з обладнанням, яке зберігається на складах, було складено його перелік для використання на нових блоках. Там же проводились фарбувальні роботи, замінювалася тара, здійс­нювалось переконсервування, відновлювались заводські паспорти. Частину робіт проводили власними силами, а також залучали  підрядників  для  переміщення агрегатів, механізмів, комплектуючих. Активною була робота з розробки та затвердження техніко-економічного обґрунтування для підготовки пакету документів щодо  розміщення, проектування і будівництва нових блоків.

- Але цей процес дещо затягнувся.

- Зволікання з початком основних робіт на недобудованих блоках - болюча тема для мене, як для будівельника. Хотілося, щоб ці процеси вийшли на якусь реальну площину. Про те, що блоки 3 і 4 потрібні для нашої держави, профільна наука  довела в Енергетичній стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу України. Доводити це зайвий раз вже не потрібно. Під час громадських слухань, які не так давно проводились на території зони спостереження, більшість мешканців зрозуміла, що це не наша примха, а необхідність створення стабільності в енергетичному секторі. Це стає особливо актуальним під час осінньо-зимового періоду, коли атомна енергетика підставляє плече промисловості, народному господарству та житловому сектору. Варто нагадати й про роль атомної енергетики в умовах некоректної соціально-політичної та економічної поведінки нашого північного сусіда – Російської Федерації. Брак газу, вугілля та інших енергоносіїв компенсовується за рахунок збільшення використання електроенергії. Реалії життя також учать бути й ощадливими.

Повертаючись до теми завершення будівництва третього та четвертого енергоблоків, хочу наголосити, що вона ще не втратила своєї актуальності. Нещодавно було відкориговано техніко-економічне обґрунтування, схвалене Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.07.2012 р. за №498-р. У ньому зазначено, що на  третьому та четвертому енергоблоках  Хмельницької АЕС замість реакторної установки типу ВВЕР-1000/В-392 (модифікація Б) російського ви­робництва буде встановлюватись по­дібна установка з підвищеним рівнем безпеки виробництва Акціо­нерного товариства «SKODA JS a.s.» (Чеська Республіка). Це стало підставою для коригування проектної документації. Нині час для активних дій наших урядовців. Від їхньої волі буде залежати майбутнє реалізації довгоочікуваного проекту Х3/Х4. Це стане одним із етапів активної співпраці із Євросоюзом. Великі надії ми покладаємо на реалізацію ще одного перспективного проекту - «Енергетичний міст «Україна - Європейський Союз». При його впровадженні також  стануть у пригоді професійні навики працівників управління капіталь­ного будівництва. За інших несприятливих обставин через десяток-другий років Нетішин втратить перспективу розвитку, позбудеться фахівців у галузі енергетики. Це в нинішніх умовах неприпустимо.

- Але ж будівельники за своєю суттю є великими оптимістами.

- Це хороша риса, бо ж тільки у тих, хто вірить, рухається вперед, вирішуються проблеми. З нагоди 40-річчя нашого підрозділу я на оптим­істичній ноті хочу побажати колегам всіх земних гараздів, міц­ного здоров’я, благополуччя у родинах­.

Олександр Шустерук

Фото автора