Добрі ангели ведуть по життю
Відразу двох ангелів-охоронців отримала при народженні начальник договірного відділу Галина Гей, адже мама дала їй життя у свято Петра і Павла. Присутність своїх невидимих небесних покровителів жінка відчуває повсякчас, завдячуючи їм за лад у родині, за радість материнства, здоров’я близьких, достаток у домі, за зустрічі з хорошими людьми на своєму життєвому шляху, за можливість реалізувати себе у професії, яку обрала в юності.
Ще навчаючись у школі не раз чула про те, що місце жінки у суспільстві на кухні, і фундаментальні науки, «серйозні» професії чи високі посади їй ні до чого. Що й казати, надто живучим виявився усталений німецькомовний вислів, умовно названий «три К» – (Kinder, Küche, Kirche), що в перекладі означає – діти, кухня, церква.
Отож, під впливом розмов про цілком підходящі для жінки професії бухгалтера-економіста, юна Галина вступила до Дніпродзержинського технолого-економічного технікуму, який закінчила з відзнакою. За направленням почала свою трудову діяльність економістом у одному із радгоспів Святошинського району, що на Київщині.
Затрималася ненадовго, бо надто хотіла навчатися далі, та наперекір пануючим стереотипам опанувати технічні науки.Отож тихцем поїхала в Одесу, обравши собі за майбутню альма-матер тамтешню політехніку, де вже здобував професію атомника її брат. Обрала той же факультет, і вже після першого вступного екзамену святкувала перемогу – її переконлива п’ятірка з фізики стала перепусткою до омріяного вишу. І дуже серйозним аргументом на противагу твердженню про соціальне обмеження жінки в суспільстві, її меншовартість.
Понад 30 років Галина Гей трудиться в колективі Хмельницької АЕС, до того мала певний досвід роботи у «ЛьвівОРГРЕСі». Практика показала, що симбіоз економічної й технічної освіти – великий плюс. Його підвалини закладалися ще в технікумі, де впродовж трьох років фундаментально освоювали економіку підприємства. А технічний фах за напрямком – атомні електростанції, якого набула згодом у Одеському виші, тільки зміцнив позиції.
Отож і в планово-економічному управлінні, де певний час працювала моя співрозмовниця, чи згодом у договірному відділі, вона, образно кажучи, ніколи не почувалася не в своїй тарілці. Розуміючись на економічних питаннях та специфіці роботи ядерного об’єкта, легко комунікує із керівниками підприємства, його структурних підрозділів, персоналом станції і численних підрядних та субпідрядних організацій, до послуг яких вдаємося. У повсякденній роботі дотримується думки, що за будь-яких обставин можна порозумітися, знайти найбільш прийнятне рішення, зробити крок назустріч. Особливо в умовах непростої фінансової ситуації, яка склалася в Енергоатомі, через що не завжди вдається вчасно розрахуватися за виконані роботи.
Ставши заручником ситуації, не варто своїми діями загострювати її ще більше, заганяючи себе і партнерів у глухий кут. Компроміс, виваженість, дотримання норм і правил чинного законодавства – базові критерії для врегулювання складних питань і вибудовування ділових, довірливих взаємин з партнерами. Таких принципів роботи дотримується керівник договірного відділу сама, на них орієнтує колектив.
Спілкуватися з Галиною Володимирівною приємно і легко, ерудована, переконлива, ввічлива, енергійна. І хоч вже сніп років зозуля накувала ювілярці, вона сповнена сил і добрих намірів, позитивом просякнуті її слова про виробничі справи й особисте, чітко й лаконічно відповідає на будь які запитання.
Ось приклади.
– Галино Володимирівно, поділіться будь ласка своїм рецептом відновлення сил після робочого дня, тижня.
– Найперше – підтримка рідних, заняття улюбленою справою. Для мене справжній релакс – господарювання на невеличкій земельній ділянці, яку маємо у користуванні.
– Озиратися назад з висоти прожитих літ лячно, цікаво, чи робите це з погордою?
– Озиратися назад не страшно, ні.
– За чим ностальгуєте?
– За молодістю, звісно ж! Бо всі істинні друзі, якими залишаються і дотепер, з юності.
– Про що мрієте?
– Люблю подорожувати, побувала в Європі, Азії, Об’єднаних Арабських Еміратах. Залюбки б відвідала Індію, наприклад, інші країни. Добре, що дочекалися часу, коли перед нами відкрилися кордони і є змога пізнавати світ. На заваді став, на жаль, коронавірус, але це ж не назавжди!
Вірю, що незабаром усе минеться, і мрії мої почнуть збуватися.
– З якими відчуттями повертаєтеся кожного разу в Україну?
– З відчуттям болю, що такий благодатний край, як і моя рідна Черкащина зокрема, дотепер не може конкурувати з іншими державами у питаннях турботи про своїх людей. Маємо все для того, аби бути заможними і щасливими, впевненими у завтрашньому дні, і пасти задніх просто гріх. Нехай запанують у нашому спільному домі мир, гармонія і достаток.
Ольга Сокол
