Доктор руху
Рух – найстійкіша форма існування матерії, її основний показник і чинник. Це особливо відчуваєш у ситуаціях, коли втрачається можливість самостійно пересуватись – в результаті пригоди чи хвороби. Традиційна медицина у таких випадках зазвичай всіма силами сприяє зменшенню рухливості, сподіваючись, що людина «відлежиться, прокапається, загоїть болячку». Щодо наслідків з інсультами та інфарктами взагалі встановлюються категоричні обмеження - лежати, «не рипатись». І найстійкіша форма форма існування матерії дає збій. Це добре знає лікар з лікувальної фізкультури СМСЧ-4 Ольга Вікторівна Гусарова, перед якою поставлене завдання реабілітації післяопераційних пацієнтів, людей, що перенесли важкі хвороби з ураженням мозку, кісток, внутрішніх органів, серця тощо. Двадцять чотири роки займається вона з тими, кому рух необхідний як повітря. Лікар вищої категорії, вона не зовсім традиційний фахівець у сфері МОЗ. За плечима не медичний інститут, а педагогічний, де на факультеті фізвиховання вона отримала певні знання з фізіології людини. При цьому відзначає, що такі важливі дисципліни, як біомеханіка, біохімія у медичних вузах не викладається. А вона важлива для реабілітологів, бо дозволяє передбачати наслідки тих чи інших впливів на фізичний стан людини. Приміром, саме подібні знання допомогли учаснику Олімпійських ігор від Нетішина підійти до цих відповідальних змагань у необхідній фізичній формі: фахівець переорієнтувала складові навантаження на ноги спортсмена, аби запобігти їх травмуванню. Чимало самбістів, волейболістів звертається до Ольги Вікторівни за консультаціями і лікувальними процедурами.
Вона жадібна до знань з фаху. Постійне ознайомлення із спеціальною літературою у робочий час та у вільну годину. Книжками забито полиці у кабінеті та вдома.
Крім цього навчалась на курсах тематичного вдосконалення «ЛФК та масаж в системі фізичної реабілітації» МАПО ім. Богомолця в Києві, там само стажувалась за фахом лікувальна фізкультура; згодом стажувалась у Хмільнику у Вінницька обласній фізіотерапевтичній лікарні; ознайомлювалась з методикою позиційної гімнастики професора Шаргородського та наукового співробітника Інституту ортопедії та травматологіі А.Г. Смолянінова; у Інституті народної медицини пройшла теоретичний та практичний курс оволодіння знаннями і навичками за темою «Основи рефлексотерапії при застосуванні біоенергетичного масажного приладу»; відвідувала передатестаційні курси ЛФК та пройшла курс тематичного вдосконалення у Національній МАПО ім. П. Л. Шупика; збагачувалась досвідом на курсах з основ вісцеральної терапії у Алушті за участю її засновника О.Огулова; оволодівала навиками мануальної терапії та вісцеральної хіропрактики у центрі «Здоров’я» під керівництвом В.Набойченка.
Всім відомо, що хвора людина поводить себе не так, як здорова. Вона схильна до істерії, має неадекватну реакцію на слова і дії. Аби бути у всеозброєнні, Ольга Вікторівна здобула у Кам’янець-Подільському держуніверситеті другу вищу освіту за фахом «практичний психолог».
Кожні п’ять років вона проходить переатестацію. У пресі надруковано низку її рекомендацій щодо фізичного загартування, телебачення розповідало про здобутки фізіотерапевтичного відділення, складовою якого є служба ЛФК. До того ж, кілька років поспіль вона веде курси практичного масажу у Нетішині і вже має низку вихованців, які успішно застосовують отримані знання на практиці.
У атестаційному листі на вищу категорію зазначається, що Ольга Гусарова «має індивідуальний підхід. Постійно працює над підвищенням рівня медичних та професійних знань, над розширенням переліку практичних методик. Володіє технікою класичного та точкового масажу. Ділиться досвідом набутих вмінь та практичних навичок з колегами. Допомагає молодим спеціалістам оволодівати професією ЛФК. При цьому лікар Гусарова О.В. володіє сучасними методами лікувальної фізкультури та лікарського контролю при призначенні та виконанні фізичних навантажень. Для більш широкого використання методу ЛФК в комплексному лікуванні хворих проводила бесіди з суміжними спеціалістами, застосовувала нові методики, розробляла пам’ятки, типові комплекси лікувальної гімнастики, надавала консультативну допомогу батькам та дітям, хворим та членам їх сімей з питань рухового режиму, загартування, масажу, занять видами спорту та ведення здорового способу життя. Проводила навчально-методичну роботу зі студентами з питань фізичної реабілітації, бесіди з методистами дошкільних закладів з питань профілактики фізичного здоров’я».
Медициною вона марила з дитинства, але приклад старшої сестри, «майже відмінниці», яка зробила спробу вступити у медичний вуз, заставив шукати більш приземлених шляхів. Четверта з п’яти дітей родини Сонніків, вона зростала не надто фізично загартованою. Цей фактор, коли вона стала уособлювати себе в якості молодої дівчини, викликав лише запал супротиву обставинам. Вона стала інтенсивно тренуватись, записалась у секцію легкої атлетики. Один із знаних тренерів стверджував, що «з гидкого каченяти» нічого не вийде. Інший побачив характер і жагу до перемоги. І вона за кілька років стала чемпіонкою Шепетівки на стаєрських дистанціях, чемпіонкою зональних змагань ДСО «Локомотив», виграла першість області, стала кращою у змаганнях ГТО на призи газети «Комсомольська правда». В її спортивному послужному списку звання кандидата у майстри спорту з лижних гонок, дорослі спортивні розряди із стрільби з малокаліберної гвинтівки, з трибків у висоту.
Після закінчення школи дівчина вивчилась на токаря верстатів з числовим управлінням, попрацювала на Шепетівському заводі тракторних втулок, де за півроку була визнана кращою молодою трудівницею, а тоді вступила до Вінницького педінституту на факультет фізвиховання. Закінчила вуз з червоним дипломом. Отримала направлення на роботу в рідну Шепетівку. З’явилась сім’я. Перші навички лікувальних знань здобула у боротьбі за здоров’я старшої дитини. Кривошия, підвивихи у тазових суглобах. У багатьох випадках ці аномалії стають вироком. Гімнастика і масаж стали панацеєю. Дев’ять років викладання в школі дали необхідний багаж для вміння спілкування з людьми. У 1992 році шепетівському відділенню терапії при районні лікарні знадобився інструктор лікувальної фізкультури. Там вона розпочала шлях у медицину. Потім родина переїхала у Нетішин. Після титулованого лікаря Т.Ягодіної їй було не просто здобути авторитет у відділенні фізіотерапії СМСЧ-4. Але наполегливість принесла плоди. До О.Гусарової прислухаються, її знання і досвід визнають колеги не лише медсанчастини міста.
За час роботи у лікарні вона повернула до нормальних фізичних кондицій сотні пацієнтів. Доводилось чути: ну, якщо Гусарова займеться, то буде жити…
Лікарська тайна не дозволяє розповідати хто з пацієнтів «викарабкався» з потойбіччя з її допомогою. Як один з авторів цієї розповіді, я, Валентина Швець, засвідчую, що її руки творять дива. Хірурги складали мене по частинках, як мовиться, ліпили з того, що було після наїзду на мене п’яного водія. Проте, зібрані докупи кістки та м’язи необхідно заставити рухатись. Вона це зробила. Повірте, це виснажлива праця як у фізичному, так і моральному плані. Низький уклін вам, докторе.
В залі ЛФК постійно займаються різновікові пацієнти. Треба бачити. З яким ентузіазмом тут проводять час люди. Яким за 70 і навіть 80 з гаком років. А скільки майбутніх мам пройшло через її руки. Природою так створено, що діти в утробі не завжди розташовуються як треба акушерам. Ольга Вікторівна ще далеко до появи на світ «виховує» неслухняних. Часом з першого разу, часом після кількох занять вони розвертаються так, щоб без зайвих втручань з боку лікарів появитись на світ.
Масаж – в числі тих прийомів, які сприяють формуванню правильної постави, які зменшують біль. В цьому компоненті вона знаний майстер. Це лише здається, що фахівцю потрібні лише міцні руки, аби пацієнт одужав. Потрібні насамперед знання і вміння визначити причини болю. Робиш масаж руки, а проходить головний біль…
В її арсеналі прийоми мануальної терапії, вісцеральної хіропрактики (масаж внутрішніх органів через передню стінку живота), вібромасаж, баночний і медовий масаж, електропунктура тощо.
Вона приклала багато зусиль, аби зали ЛФК були оснащені гімнастичними лавами, гімнастичними стінками, велотренажерами, апаратом механотерапії, дрібним гімнастичним інвентарем: палицями, м’ячами, обручами, еспандерами. У поліклініці в залі встановлено дитячий куточок, дитячий велотренажер з масажною доріжкою для ступнів. Придбано фітнес-м’ячі, нависні турніки, та похилі дошки, орбітреки. Силами персоналу підрозділу облаштований кабінет дитячого масажу.
Хочемо привітати нашого доктора з ювілеєм і побажати добра та тепла.
Валентина Швець, Людмила Погноєвська та десятки інших пацієнтів
та з сімейного архіву Онищуків
