Дорога до прекрасного
Здається, нещодавно мистецька галерея «Арт-ПЛАСТ» покликала на першу виставку прихильників мистецтва, аж раптом двадцятилітній ювілей. На початку грудня 1997 року наша газета писала про цей заклад. «Своєрідним оазисом культури у нашому місті стала мистецька галерея «Арт-ПЛАСТ», що розташувалась у стінах колишньої дитячої бібліотеки кілька місяців тому. Галерея - це дві затишні ошатні зали, оформлені за сучасним дизайном. У першій великій залі розмістилася виставка (до речі, третя за час існування галереї) картин молодого митця з Хмельницького Тараса Андрійчука. Друга зала відведена для виставки творів народного мистецтва. Нині тут представлені вишивані рушники. Привітна господиня галереї, людина творчої душі Галина Олександрівна Якубович не просто радо зустрічає гостей, відвідувачів, а й створює своєрідну мистецьку ауру, допомагає увійти у світ творчості. Розповідаючи про художн полотна, Галина Олександрівна розкриває авторський задум, ненароком ділиться своїми враженнями, і наштовхує глядача на роздуми, залишаючи простір для фантазії. На картинах Тараса Андрійчука ми не зустрінемо незвичних «нових» тем, проте новим є їх вирішення, адже кожна особистість прочитує навколишній світ індивідуально. Наприклад, на полотнах «Сон», «Спогад про море», «Біля дзеркала» краса жіночого тіла передана рожевими і зеленими кольорами, які допомагають осягнути внутрішній світ жінки. Портрет сучасниці художника на картині «Катя» виконаний у стилі полотен епохи Відродження. На фоні далекого пейзажу - чарівна дівчина у старовинному вбранні. В руках, які нагадують руки Джоконди - яблуко. Яблуко спокуси, чи яблуко розбрату, чи яблуко як символ нескінченності життя і вічності жіночої краси? Над цим пропонує замислитись автор.
Філософська картина «Примара свободи» зображує людину, якій вдалося розв’язати гамівну сорочку. Робота наштовхує на думку про те, що вільним можна бути, маючи і зв’язані руки, а рабом - навіть маючи необмежену владу. У полотні «Стеблинка» чітко простежуються мотиви Пікассо. Та художнику властиві творчі пошуки, мистецькі роздоріжжя, на кожному з яких він знаходить щось своє.
Друга зала мистецької галереї, як уже згадувалося, присвячена старовинному національному мистецтву вишивки. Адже вишивка є однією з найпоетичніших сторінок художньої культури українського народу. Втілюючи спільні для всіх людей уявлення про красу і гармонію, твори української художньої вишивки несуть відбиток етнічної своєрідності, суто національного сприйняття прекрасного...».
Цей заклад уже давно став провідним осередком культурного життя міста, задовольняючи потребу його мешканців в спілкуванні з прекрасним світом мистецтва.
Мистецька галерея розпочала своє творче життя 30 вересня 1997 року як підрозділ краєзнавчого центру-музею для здійснення виставкової діяльності з ініціативи директора центру Г.Й. Фурманчук та за активної підтримки І.В. Гладуняка, на той час міського голови. З цією метою центру-музею було передане приміщення за адресою проспект Незалежності 18, де мистецька галерея знаходиться дотепер.
Після перепрофілювання у 2000 році центру-музею в міський краєзнавчий музей мистецька галерея «Арт-ПЛАСТ» продовжила свою діяльність у його складі. За роки існування в галереї було організовано багато виставок, проведено численну кількість цікавих зустрічей та різноманітних заходів. Щороку мистецька галерея презентує мешканцям міста понад 10 різнопланових виставок. Велика увага приділяється також популяризації творчості місцевих художників.
Занурюючись у минуле, пригадуємо в стінах галереї виставку живописця із Хмельницького Едварда Міляра.
Жителі міста мали змогу побачити полотна подружжя з Хмельницького Ігоря та Олени Скорупських, флористичну виставку картин «Життя квітів», живописні роботи всесвітньовідомої художниці, лауреата Шевченківської премії Марії Приймаченко.
Мистецька галерея «Арт-ПЛАСТ» також зберігає та популяризує власну, національну культуру, звичаї та традиції, організовуючи виставки з краєзнавчою тематикою, які нагадують відвідувачам про коріння та витоки українського народу, про його обдарованих людей, їх мистецьку душу та працьовиті руки.
Митці Нетішина знайшли в галереї постійний прихисток. Роботи Михайла Якубовича, Володимира Бещука, Ганни Гончарук, Наталії Летнянчин, Олени Балагуріної, Світлани Міллер, Катерини Садовщук, Михайла Максимчука, Алли Макарик, Тараса Поліщука, Юлії Губіної, Тетяни Погуральської, Майї Вихованець тощо.
Тут звітували фотомитці міста і гості, зокрема Павло Шама з Кузнецовська.
Тут виставлявся «Самчиківський розпис», що став національним надбанням.
Колишня працівниця музею Надія Кухоцька у вітанні написала. «Дякую людям, які наповнюють цей простір неповторною аурою краси, натхнення і захоплення - колективу міського краєзнавчого музею! Галерея не втомлюється дивувати, вражати, зачаровувати, вчити. Як неповторно прибралася вона у вінок «Солом’яного дива» Марії Кравчук! Як заграла кольорами веселки у вишитих рушниках сестер-майстринь з Волині. Як космічно і філософськи промовляла до кожного серця картинами Михайла Якубовича. Якими дивовижними і пишними квітами цвіла під пензлями художниць ХАЕС. І яким кришталевим і радісним сміхом дзвеніла вона під час виставок робіт учнів художньої школи! Тут лунали чарівні звуки скрипки Надійки Подколзіної, трелі ніжної флейти Дениса Смірнова. Підносились до стелі і аж до неба вокальні шедеври учнів музичної школи, і полонила душу врочиста «Аве Марія». Тут народилась не одна мистецька традиція, і дало перші паростки визнання, що невпинно зростає на культурно-просвітницьких теренах України. Віват, Галерея!».
Ми не станемо переповідати про виставку з нагоди 20-річчя галереї. На святкування прийшли прихильники мистецтва – начальник управління культури міста І.Михасик, директори школи мистецтв та художньої – І.Сиваківська та І.Степаненко, колишній екскурсовод галереї Г.Якубович, дизайнер-експозиціоніст В.Походонько, журналіст-пропагандист мистецьких витворів О.Шустерук, господиня галереї О.Кононюк та багато інших друзів.
Дуже симолічно, що у переддень 30-річчя пуску першого енергоблока ХАЕС в галереї експонуватиметься виставка художників нашої станції Олени Балагуріної, Ганни Гончарук та Наталії Летнянчин. Хочеться, щоб якомога частіше ці стіни відвідували нетішинці і гості міста, бо тут завжди цікаво.
Віктор Гусаров
Фото автора
