Досвiд i мудрiсть ведуть по життю

Більше трьох десятків років промайнуло відтоді, як Валентина Швець прибула до Нетішина. Молоде місто енергетиків вразило жінку. Будівельники поспішали зводити житлові будинки, переймалися спорудженням корпусів нової електро­станції,  яка у визначений час повинна була «ожити». Цей ритм надихав оптимізмом і вірою, що кожному жителю Нетішина знайдеться своє місце. Спочатку Валентина Швець випробовувала себе у якості адмі­ністратора відділу робітничого пос­тачання. А 1988 року випала нагода проявити себе за спеціальністю (закінчи­ла Вінницький технікум м’ясо­-молочної промисловості) на  відповідальнішому поприщі – у водно-хімічній лабораторії хімічного цеху. Саме у цей період тривали пусконалагоджувальні роботи, і молодий лаборант хімічного аналізу 4 групи оперативного персоналу зміни «А» Валентина Володимирівна мала можливість на власні очі бачити,  як облаштовується технічне господарство її підрозділу.

За три десятиліття роботи не порахуват­и кількість хіманалізів, які довелось зробити Валентині Швець. Кожен із них важливий, адже якість води, що використовується для технологічних потреб електростанції, впливає на безпеку. Валентина Володимирівна разом зі своїми колегами здійснює контроль водно-хімічного режиму систем турбінного відділення, хім­водоочищення, пуско-резервної котель­ні, резервної дизельної електростанції, очисних споруд проммайданчика ХАЕС.

Коли заходиш у приміщення лабораторії, у якій працює Валентина Швець, переконуєшся, що тут створені майже стерильні умови – шафи, столи, лабораторне обладнання сяє ідеальною чистотою. Робота тутеш­ніх лаборантів ювелірна, бо аналізи проводяться з точністю до тисячних доль. Тут добре пам’ятають випадок, коли у приміщеннях лабораторії було про­ведено так званий косметичний ремон­т – працівники ремонтно-будівельн­ого управління ретельно побілили стіни. Лаборанти відразу ж зіткнулись із похибками у своїх дос­лідженнях. Спочатку ніяк не могли збагнути причину. Інтуїція Валент­ини Володимирівни підказала, що вся причина у складі побільного матері­алу. Було запропоновано покрити стіни звичайною фарбою. Це й вирішило проблему.

Колектив хімічного цеху об’єд­нує різних за віком працівників. Тут панує дух суворої відповідальності за доруче­ну справу. Валентина Швець переконана, якість виконання професійних обов’язків залежить насамперед від морально-психо­логічної атмосфери в колективі.  Головне, щоб кожен відчував, що   він є невід’ємною частинкою дружного колективу. Гарному мікроклімату на робочих місцях сприяють такі людські критер­ії, як людяність та доброта. Треба вміти співпереживати, знахо­ди­ти теплі і щирі слова для під­тримки. Саме це і є кредом життя Валентини Володимирівни. Усі, хто трудиться з нею поряд, скоріше подруги, ніж «колеги», з  якими з’їлося, як мовиться, не один пуд солі.

Валентина Володимирівна чимало уваги приділяє молодим пра­цівникам, бо розуміє, що естафету мають перейняти професіонали, за яких не буде соромно. Багато пра­цівниць водно-хімічної лабораторії вдячні їй за допомогу у фаховому зростанні.

Начальник хімічного цеху Микола Замфіракі відгукується так:

- За багаторічну працю у хімічному цеху В.Швець зарекомендувала себе як технічно грамотний, висококваліфікований працівник. До виконання посадових обов’язків, які полягають у забезпеченні хімічного контролю з метою своєчасного виявлення відхилень у режимах роботи обладнання АЕС від встановлених меж та умов експлуатації, проведенні регулярного внутрі­шнього лабораторного контролю, реєстрації показів приладів автоматичного хімічного контролю технологічних середовищ другого конту­ру ставиться з великою відповідальністю. Роботу знає досконало, постійно підтримує та підвищує свій профе­сійний рівень як в підрозділі, так і під час підвищення кваліфікації у навчально-тренувальному центрі. Дисциплінована. Вимоглива до себе. Набутий великий професійний досвід передає молодим пра­цівникам. В оперативній роботі володіє високими організаторськими здібностями, принципова у від­стоюванні професійних поглядів. Виконує­ всі поставлені перед нею завдання швидко та з належною якістю. Валентина Швець брала участь в пуску енергоблока №2 Хмельницької АЕС. За багаторічну та сумлінну працю неоднор­азово нагороджувалась грамотами та подяками відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція». Вона «Почесний працівник ХАЕС». У 2007 та 2015 роках нагороджена відзнаками Міністерства енерге­тики та вугільної промисловості Украї­ни.

Головне в людині –  вміння ди­витись на світ широко розкритими очима­. У Валентини Швець чимало різних захоплень. Головні з них –  любов до землі-годувальниці. Жінка не цурається традиційної селянської праці. На її дачній ділянці все до ладу. Ростуть квіти, городина. До сонця­ вітами тягнуться виплекані фруктові дерева, поважно прогулюються кури різних порід. Догляд потребує витрат часу і фізичних сил. У неї можна поласувати екзотичними смачними помідорами, перцем, огір­ками та іншими дарами городу, бо цікавиться новинками селекціонерів, сама любить експериментувати. Інформацією про здобутки залюбк­и ділиться із знайомими. Серед­ колег працьовитої жінки багато послідовників у городництві.

Валентина Швець оптимістка, не дивлячись на різні випробування. Сталося так, що довго оговту­валась після травм, які дістала внаслідок­ аварії. Валентина Володимирівна переконана, що «друге» її життя стало­ можливим через опіку Всевишнього та багатьох добрих людей, які підставили плече підтримки. Вже багато років для неї такі людські чесноти, як співпереживання, милосердя, допомога ближньому не є банальними поняттями.

Валентина Володимирівна Швець з’явилась на світ 7 березня. Не дивно, що її за правило вітають двічі, враховуючи й свято жінок. Немає сумніву, що цих вітань буде вдосталь і цього разу. Принаймні про ювілей не забудуть її давні подруги. Але найдорожчою буде увага з боку найрід­ніших їй людей – донечки Ольги та сина Олександра. Їм мама передала найкращі людські якості.

Олександр Шустерук

Фото автора