ДВА ТИЖНІ СЕРЕД ДИКОЇ ПРИРОДИ
Колишньому працівнику навчально-тренувального центру ХАЕС Володимиру Ващенку випало побувати у різних куточках Радянського Союзу. Під час навчання на географічному факультеті Київського національного університету ім. Т.Шевченка у складі студентських геологічних експедицій побував на Уралі, в Якутії. Згодом на посаді дефектоскопіста брав участь у підготовці до роботи Вірменської АЕС. Потім були поїздки на РАЕС, ЧАЕС, ЮУ АЕС. Коли очолював лабораторію технічного контролю Славутського «ТЕМа», то доклав зусилля до пуску першого енергоблока ХАЕС. Загалом у біографії Володимира Ващенка таких пусків десять.
Ще у дитинстві Володимир опанував премудрості роботи з фотоапаратом «Смєна-6». Коли став досвідченим, то придбав «солідніший» «Зеніт». Під час поїздок він не розлучався з своїм надійним оптичним помічником. Так народжувались унікальні фотознімки пейзажів, флори та фауни. Найцікавіші з них часто представлялись на розгляд різних конкурсних комісій. П’ять років тому він одержав у подарунок каталог кращих робіт фотографів-професіоналів, які були учасниками світового конкурсу в Амстердамі.
Восени Володимир Ващенко побував за полярним колом в районі міста Мурманськ.
- Тут я пригадав дев’яності роки, - жартома розповідає Володимир Ващенко, - коли ми всі були «мільйонерами». Коли я обміняв у банку на кордоні з Білорусією тисячу українських гривень на місцеву валюту, щоб купити залізничний квиток до Мурманська, то отримав справжній «мільйон».
За полярним колом Володимир Ващенко мріяв побувати давно. Мурманськ, як один із центрів Баренцового Євро-Арктичного регіону вважається найбільшим містом Арктики. Але нашого земляка не захоплювали урбаністичні пейзажі полярного міста. Він подався у тайгу, в якій провів два тижні.
- Тамтешній клімат дивує приїжджих, - продовжує розповідь Володимир Ващенко, - з одного боку сюди проникає холодний подих Арктики, з іншого - тепла течія Гольфстріму. Взимку буває так: ледь ударив сильний мороз, як тут же починається відлига, і вона триває два-три тижні підряд. Це пояснюється активністю Гольфстріму. Зате на початку літа, буває, Арктика візьме своє: часом сніг випадає навіть у другій половині червня. Але я все ж таки застав золоту осінь.
Володимир піднімався на сопки, блукав берегами річок та озер. Все, що милувало око, фіксував фотоапаратом. Варто сказати, що осіння погода тут виявилась дощовою, нашого земляка виручали надійний намет та плащ. На двотижневе перебування в тайзі Володимир припас небагато продуктів. Доповненням до раціону були ягоди. Найбільше його здивувала відсутність на шляхах звірини. Як згодом виявилось, вона просто оминала непроханого гостя.
Володимир Ващенко зараз працює над серіями фотознімків, зроблених на території багаторічної мерзлоти. Їх неодмінно буде оприлюднено на одній із фотовиставок у Нетішині.
Олександр Шустерук
