Фахівець із творчої родини
Інженер-програміст 1 категорії відділу програмного забезпечення інформаційних технологій служби інформаційних технологій Анжеліка Подковенко за статусом належить до людей творчих. Вона з родини «Почесного винахідника та раціоналізатора СРСР» Леонтія Павловича Подковенка. Батько залишив гарну спадщину добрих справ у колективі ХАЕС.
Серед перших технічних проблем були труднощі із краном кругової дії - полярним. На заводі-виробнику міста Красноярська під час збирання металоконструкцій ходової частини допустили брак. З’ясовуючи причини, дійшли висновку, що необхідно зрізати певну кількість зварювальних швів, виготовити деякі нові деталі і провести повторне збирання конструкції. Відповідальність надсерйозна, адже механізм знаходиться у реакторному відділенні. Запросили конструктора заводу-виробника, з якими прибув на станцію особисто Міністр важкого машинобудування СРСР. Тривалі дебати і аргументація з боку замовника призвели до рішення про перемонтування бракованої частини крана. Леонтій Павлович робив розрахунки і був відповідальним за якість робіт.
Зрештою він особисто взяв участь у випробуваннях полярного крана, який став рухатись без ривків, плавно і велично. Деякі пропозиції по конструктивних елементах перенесені у проект наступних кранів данного типу.
У дев’яності роки Хмельницька АЕС стикнулася із проблемою утилізації відпрацьованого мастила головних циркуляційних насосів. Для утилізації потрібна була спеціальна установка, яка вироблялась у Свердловську. З коштами було сутужно, тому питання про нове придбання не ставилось. Головний інженер Хмельницької АЕС запропонував долучитись до проблеми.
Досвідчений конструктор разом з колегами розробив міні-установку, у якій були передбачені насоси, арматура, система вентиляції, щит та пульт управління. Випробування засвідчили, що конструктори рухались правильним шляхом. Згодом все відпрацьоване мастило пройшло успішну утилізацію. Отримали патент, досвід поширили атомники Южно-Української АЕС. Розробка вищеназваної установки від НДІ «Хіммаш» коштувала на той час 500 тисяч доларів США. КТВ розробив її власними силами у робочий час.
До виходу на пенсію у 2006 році Леонтій Павлович очолював колектив КТВ, був його душею і рушієм.
Молодша донька Анжеліка з огляду на традиції, що культивувались у сім’ї, обрала технічний напрям діяльності. Після закінчення вузу прийшла у відділ автоматизованих систем управління інженером-програмістом 3 категорії. Комп’ютерні науки змінювались із калейдоскопічною швидкістю. Навчалась, як говориться, без відриву від виробництва. 1995 року на станції було прийнято рішення про поступовий перехід з технології мейнфреймів (високопродуктивних комп'ютерів зі значним обсягом оперативної та зовнішньої пам'яті, призначених для організації централізованих сховищ даних великої ємності, виконання інтенсивних обчислювальних робіт) на «клієнт-сервер». Перший комплекс завдань за цією технологією персонал лабораторії програмного забезпечення зреалізував вже в 1996 році – кілька десятків робочих місць у відділі кадрів, відділі праці і заробітної плати, бухгалтерії підключили тоді до серверу баз даних Oraclе, який на той час тільки почав виходити на український ринок.
За 27 років роботи у підрозділі Анжеліка Леонтівна самостійно або у складі групи розробила і впровадила більше десятка автоматизованих задач, комплексів задач та підсистем. При їх розробці та впровадженні розробила більше п’ятдесяти виробничих та організаційно-розпорядчих документів.
На даний час є керівником проектів створення та впровадження інформаційних комплексів задач «Електронний наряд», «Облік і контроль водно-хімічного контролю першого та другого контурів ВП ХАЕС» та «Супровід експлуатації ядерного палива на ХАЕАС», займається удосконаленням програмного забезпечення «Облік малозначних подій» та комплексу задач «Електронний журнал невідповідностей ВП ХАЕС». З переліку завдань можна судити, що вона відповідальний і грамотний працівник, спеціаліст високого ґатунку, авторитетний фахівець і менеджер.
Стопами матері намагається йти син, який завершує навчання у провідному технічному вузі Києва.
На станції працює старша сестра та племінник Анжеліки Леонтівни. Кожен вносить свою частину праці у надійну роботу станції.
Віктор Гусаров
