Фаховий керiвник, надiйний друг, хороший сiмянин

Олександр Манаков народився у старовинному місті Житомир, місті, вік якого обчислюється  одинадцятьма століттями. У його назві є щось поетичне – «жито» і «мир». Але були в біографії Житомира часи, коли мирні хліборобські серпи і коси правили людям за зброю у двобої з  загарбниками, які ненаситною сараною насувались на правічне По­лісся.

У дитинстві Олександр зі своїми друзями часто бували на околицях міста, милувались красивими краєвидами, які відкриваються біля річок Тетерів, Кам’янка, Путятинка.  Майже з усіх боків Житомир оточують старовинні лісові масиви,  не випадково серед місцевих жителів є багато любителів так званого тихого полювання. Хіба всидиш у міській квартирі, коли майже поруч з твоїм будинком  притаїлись боровики, маслюки чи рудуваті опеньки. На міських вулицях часто можна було побачити перехожих з  верболозовими кошиками, наповненими чорницею, малиною, ожиною. 

Багато місцевих дітлахів на пустищах влаштовували різні спортивні ігри, найпопулярнішою серед яких був, звичайно, футбол. Одного разу Олександр Манаков потрапив на тренування юних прихильників дзюдо, цей вид спортивної боротьби  просто заворожив хлопця. Ще на перших відвідинах спортивної секції юнак зрозумів, що спорт – важка праця. У початківця, зазвичай, після тренувань «гудуть» всі м’язи. Інколи навіть закрадається думка: а чи не знайти якесь легше заняття. Але Олександр не з тих, хто пасує перед  труднощами, сила волі і наполегливість дозволили стати в одну шеренгу з справжніми поціновувачами єдиноборств. Не забарились і перемоги. Ніколи не зітруться в пам’яті хвилюючі миті: ти витратив усі сили у боротьбі з суперником, через втому ледь тримаєшся на ногах, а суддя перед глядачами піднімає саме твою руку.

Після закінчення енергетичного технікуму та служби в армії Олександр Манаков працевлаштувався на завод металоконструкцій. Тут довелось пізнати всі «ази» технології зварювання. Спочатку не все вдавалось через брак досвіду, але на виручку прийшли колеги. У колективі до Олександра ставились доброзичливо, багатьом імпонував його спокійний характер. Він ніколи не гарячкував, намагався пос­тійно аналізувати хід технологічних операцій. Робота на заводі стала для молодого чоловіка хорошою життєвою школою та можливістю отримати практичний досвід. Як згодом виявилось: професійні навики допомогли йому проявити себе серед монтажників, які брали участь у будівництві міста Нетішин. Випало, зокрема, моєму співрозмовнику докласти рук до спору­дження загальноосвітньої школи №2.

Перед пуском першого енерго­блока для підрозділів електростанції були потрібні спеціалісти різних спеціальностей. Не забарилась пропозиція Олександру Манакову поповнити колектив енергетиків. Спочатку брав участь в охороні виробничих об’єктів, а в 1985 році приступив до виконання обов’язків оператора спецводоочищення хімічного цеху. Набутий у цьому підрозділі досвід сприяв його переведенню у колектив турбіністів. За період роботи в турбінному цеху освоїв робочі місця машиніста-обхідника 6 та 7 групи, провідного інженера управління турбіною.

Щоб бути з турбіною на «ти», часто практичного досвіду буває                  недостатньо, потрібні ґрунтовні тео­ретичні знання, які дають можливість зрозуміти виробничі процеси, як мовиться, в комплексі. Олександр Борисович налаштував себе на необхідність здобуття ви­щої освіти у Київському політехнічному інституті. Коли захистив дипломну роботу, з’явилась можливість підтвердити свій високий рівень кваліфікації і одержати більш відповідальну посаду.

Робочий день начальника зміни «Є» Олександра Манакова розпочинається з рапортів операторів-обхідників, які при прийманні зміни оглядають основне обладнання. Коли надходить інформація про технологічні параметри турбоагрегата, берегових насосних станцій, турбоживильних насосів та іншого обладнання, Олександр Борисович має змогу оцінити обстановку, яка на поточний момент панує у машинному залі. Тут дрібниць не існує, бо всі процеси взаємопов’язані, як у механічному годиннику. Олександр Борисович, відповідно до посадових обов’язків, здійснює оперативне керування з блочного щита турбіною, її технологічними системами відповідно до графіків та інструкцій. Забезпечує надійну і економічну роботу турбіни та її допоміжного устаткування,  контролює теплотехнічні і технологічні показники устаткування і систем турбіни. Координує всі дії персоналу свого цеху під час роботи зміни, є безпосереднім керівником при проведенні переключень у  системах і на устаткуванні цеху при всіх режимах експлуатації. Забезпечує підготовку до ремонту устаткування, споруд, обладнання, приміщень, майданчиків відповідно до вимог охорони праці, пожежної безпеки і виробничих інструкцій.

Зміна – це добре злагоджена команда, у якій від компетентності кожного залежить надійність ро­бо­ти­ обладнання. Не дарма ма­шиністів-обхідників неофіційно  називають «очами та вухами» начальника зміни. Вчасне виявлення технологічних змін, огріхів у робо­ті систем та агрегатів дає можливість оперативно прийняти рішення щодо виправлення ситуації. А воно завжди повинно бути правильним, бо ж на карту поставлена безпека експлуатації стратегічного об’єкта.

Турбіністи зміну «Є» називають універсальною. Саме її працівники допомагають контролювати основні параметри турбіни у той час, коли оперативний персонал інших змін проходить навчання у навчально-тренувальному центрі або здає відповідальні іспити. 

- У Олександра Борисовича вроджений дар керівника, - каже заступник начальника турбінного цеху по роботі з персоналом Воло­дим­ир Рубас. - Він не є прихиль­­ником­ авторитарних методів,              кожного працівника сприймає, насамперед, як особистість. Саме це дає можливість створити доброзичливу атмосферу в колективі зміни. Де працює Олександр Бо­рисович, там завжди витає дух колективізму. Хорошою рисою його характеру є виваженість та врівноваженість, - для обслуговування складної тех­ніки це дуже важливо.

Про хороші моральні якості Олександра Манакова знають не тільки працівники турбінного цеху. Не випадково у нього багато хороших друзів, серед яких і колега,  начальник зміни турбінного цеху Анатолій Василюк.

- Товаришуємо вже більше десятка років,- каже він,-  побажав би іншим мати таких друзів.

Не тільки виробничими процесами живе начальник зміни турбінного цеху Олександр Манаков.               Коли з’являється можливість відпочити від трудового дня, радо бере до рук книгу. Книжковий фонд різноплано­вий, залюбки читає  фахову літерату­ру, художні твори. Найбільшою прихильністю користується історична література, серед письменників в особливій пошані  Микола Гоголь. Саме в його творчості Олександр Борисович знаходить цікаві паралелі, які тісно пов’язані з історичною­ Волинню. Хіба будеш байдужим, коли читаєш            «Вечори на хуторі біля Диканьки», чи уявляєш перипетії, які трапились з Тарасом Бульбою? Світ літератури допомагає йому більше пізнавати наші реалії.

Олександра Борисовича зна­йо­мі знають як компанійську людину. Але трапляється, що йому хочеть­ся побути наодинці. Тільки так можна обдумувати зроблені кроки, будувати плани на майбутнє. Тут в пригоді стає захоплення риболовлею. На водойми він вирушає лише з поплавковою вудочкою, а за транспортний засіб править  велосипед, який не завдає шкоди екології, і не полохає птахів та звірів.

Коли виникає потреба навідатись до рідні на Житомирщину,  не обійтися без власного автомобіля «Хюндай». На цьому металевому коні його господареві вдалося побувати в наймальо­вничіших місцинах нашої держави. Якщо техніка потребує термінового ремонту, автолюбитель поклада­ється на свої навики.

Нещодавно Олександр Манаков зустрів  свій піввіковий ювілей. Було багато вітань від колег, зна­йомих. Найкращим же подарунком для чоловіка є любов та прихильність найближчих для нього людей – дружини Наталії Михайлівни та синів Романа та Максима.

Олександр Шустерук