Фiлософiя щастя Нелi Фiнчук
Для визначення поняття «щастя» у данців (які, до слова, вважають себе найщасливішою нацією у світі) існує слово hygge. В широкому розумінні – це філософія щастя. Воно має досить широке трактування: від мистецтва створювати затишну атмосферу, до відчуття щастя від будь-чого і будь-кого. Жіноча душа до прекрасного тягнеться постійно. І знаходить його у різних проявах, заняттях чи захопленнях. В розумінні моєї співрозмовниці, фахівця відділу якості Хмельницької АЕС Нелі Фінчук, хюге – це мистецтво створювати красу і затишок, втіха від наявності певних речей. Це про атмосферу щастя і про речі, які її створюють. Неля Борисівна творить прекрасне власноруч і переконана, що воно цінніше вдвічі, коли наповнене частинкою енергії власного серця. Уже багато років поспіль вона майструє шпицями, голкою та гачком неймовірні речі, які викликають захоплення і подив у оточуючих, а жінці приносять справжнє задоволення, яке забарвлює життя і робить його насиченим.
Творити вона почала ще в юності, коли опанувала ази в’язання шпицями. Пригадує, що у той час велика частина власного гардеробу та рідних складалася із речей, які змайструвала сама. Тоді, в період тотального дефіциту, уміння в’язати та шити виручало жінку.
Згодом Неля Фінчук зацікавилася вишивкою: як нитками, так і бісером. У її творчому доробку є велика кількість прекрасних картин. Одні з них прикрашають стіни власної оселі, інші витвори подаровані рідним та друзям.
- Вишивка та бісер полонили мене надовго, проте постійно хочу навчитися чомусь новому, адже стільки цікавого та захоплюючого є навколо нас. Отак я «подружилася» з гачком, адже завжди милувалася мереживними речами, - розповідає Неля Борисівна. – Спочатку думала, що цей вид рукоділля для мене недосяжний, проте уважно передивилася кілька відеоуроків, навчилася читати схеми, і процес, як то кажуть, пішов, як по маслу. Взагалі, коли беруся за нову для себе справу, найперше, кидаю собі виклик: а чи зможу це опанувати.
Так її невтомні руки за допомогою гачка витворили низку серветок, хусток, шалів, капелюшків, килимків та багато інших корисних та практичних речей. Коли народилися внуки, почала в’язати різними техніками дитячі речі: пінетки, кофточки, платтячка, шапочки, пледи. Власне, саме малеча і спонукала майстриню відкритися ще одній любові її творчого життя – виготовленню іграшок.
Починала із «пальчикових» казкових героїв, аби в дітей розвивати дрібну моторику рук. Далі масштаби розширилися і «народилися» розвивальні килимки з безліччю цікавих деталей, іграшковий будинок, розвивальна книга українських казок, де кожна деталь вив’язана гачком.
Останнє її захоплення, якому віддає увесь вільний час, - ляльки. Каже, на цей процес творчості її надихнула онучка Тоня.
- Дівчинка почала підростати, і мені захотілося подарувати їй ляльку, виготовлену власноруч. Колись я шпицями в’язала іграшки, а нині з допомогою гачка усе майструю. Наразі ляльки – найбільша моя творча любов, з ними працювати найскладніше, проте й найцікавіше. Як побачила в інтернеті цю красу – одразу загорілася і взялася за нову для себе справу. Уже більше трьох років «чаклую», навіть сниться, як ті чи інші деталі купую для виготовлення ляльок.
Жінка розповідає, що шопінг її не дуже цікавить, але коли заходить у магазини рукоділля, очі загоряються від їхнього краму. Процес виготовлення ляльки заключається у виготовленні якісного каркасу, проте уся складність полягає у вишивці, адже у цій роботі безліч дрібних деталей. Взагалі, чим мініатюрніша робота, тим вона дорожче оцінюється. Вив’язати кожен пальчик, зробити фігурку стрункою, а ляльку вродливою – це ювелірна праця.
Пані Неля жартує, що дитині спідничку швидше можна зв’язати, аніж лялькове вбрання. Відтак на один такий витвір витрачає понад місяць часу, бо працює вечорами після роботи, у вихідні. Це хобі – не із дешевих, адже усі матеріали мають бути якісними, нитки та деталі – найвищого ґатунку. Багато чого замовляє в інтернеті, дещо майструє сама, як от виготовляла очі з полімерної глини. Займаючись цією справою, відкрила для себе багато нового, та й нових друзів знайшла, часто спілкується з майстринями в різних групах у соціальних мережах. Як майстер своєї справи була учасником виставки народних умільців у Рівному кілька років тому і була вражена талантами її учасників. Стверджує, що стільки цікавого відкрила для себе, адже видів рукоділля існує дуже багато.
Казкові герої та ляльки, які живуть у її творчій скрині, часом змінюють свою адресу, бо переселяються до домівок рідних і близьких Нелі Фінчук. «Хочу, щоб ту емоцію, яку відчуваю я, отримали мої онуки, діти, батьки, друзі у якості мого подарунка», - каже талановита нетішинка.
Тетяна Степанюк
Фото Євгена Цибульського
